Справа № 569/19156/14-ц
19 травня 2015 року Рівненський міський суд
під головуванням судді - Ковальова І.М.
при секретарі - Шкіндер І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг,-
В Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг звернулась ОСОБА_1
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити та стягнути з ОСОБА_2 на користь його довірительки витрати, понесені на оплату комунальних послуг у розмірі 3814 грн. з підстав, викладених у позовній заяві. Свої вимоги мотивує тим, що 23 вересня 2011 року за договором дарування ОСОБА_3 подарував свою ? частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 відповідачу по справі. Іншим власником ? частину квартири є його довірителька ОСОБА_1 З вересня 2011 року по даний час ОСОБА_2 являючись власником ? частини квартири не бере участі в оплаті спожитих комунальних послуг. Всі комунальні послуги сплачуються його довірителькою ОСОБА_1 Оплата комунальних послуг ОСОБА_1 за весь цей час підтверджується копіями квитанцій, розшифровок оплати комунальних послуг, копіями розрахункових книжок. Відповідач відмовляється вносити плату за комунальні послуги та відшкодовувати ОСОБА_4 свою частку витрат мотивуючи тим, що він в квартирі з моменту дарування не проживає, хоча на їхню думку має оплачувати кошти за надані комунальні послуги. Сукупна вартість усіх витрат понесених його довірителькою становить 7628,78 грн. Відповідно, відповідач зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_4 витрати у рівній частці, а саме 3814 грн.
В судовому засіданні відповідач та представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнали, вважають їх необґрунтованими та безпідставними та просять суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Свої заперечення мотивують тим, що з моменту набуття у власність ? частки квартири АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає, як споживач будь-якими комунальними послугами не користувався, позивач по справі ОСОБА_1 чинить йому перешкоди, тому з цих підстав ОСОБА_2 не зобов'язаний нести витрати за послуги, які не отримував та не користувався.
Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 17 грудня 2010 року по цивільній справі №2-192/2010 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, і про визнання права особистої приватної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Поділено майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділено у власність: ОСОБА_3 - ? частину квартири АДРЕСА_1; ОСОБА_1 - ? частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як на частку у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, як на частку у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно договору дарування ? ідеальної частки в праві власності на квартиру від 23 вересня 2011 року, посвідченого Філюк В.М. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №3961 дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що ОСОБА_3, з однієї сторони, надалі «Дарувальник» та ОСОБА_2, з другої сторони, надалі «Обдаровуваний», уклали цей договір про таке: ОСОБА_3 подарував для ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв в дар належну йому на праві приватної власності ? ідеальну частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1
З дослідженого в судовому засіданні витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Рівненське міське бюро технічної інвентаризації за №31685998 від 17 жовтня 2011 року вбачається, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Філюк В.М. Рівненського міського нотаріального округу від 23 вересня 2011 року №3961, на праві приватної спільної часткової власності належить ? частка квартири за адресою АДРЕСА_1.
ОСОБА_4 за весь час перебування квартири в спільній частковій власності із ОСОБА_2 (в період з вересня 2011 року по жовтень 2014 року) були понесені витрати: на утримання будинку, його прибудинкової території та інші послуги - 862,05 грн.; опалення та підігрів води - 3917,04 грн.; користування природнім газом - 989,95 грн.; водопостачання та водовідведення - 979,39 грн.; електропостачання - 751,71 грн.; оплата послуг з вивезення побутових відходів - 128,64 грн. Сукупна вартість усіх витрат становить 7628,78 грн.
Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З моменту набуття у власність ? частки квартири АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає, як споживач будь-якими комунальними послугами не користувався, оскільки позивач по справі ОСОБА_1 чинить йому перешкоди.
Рішенням Рівненського міського суду від 22 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні власністю, вселення, позовні вимоги позивача задоволені. Зобов'язано відповідача ОСОБА_1 не чинити позивачу перешкод у користуванні власністю, а саме ? частки квартири АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1. Рішення суду набрало законної сили 24 лютого 2015 року.
На виконання вказаного рішення Рівненським міським судом 24 березня 2015 року видано два виконавчих листа, один про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні власністю, а саме ? частини квартири АДРЕСА_1, інший про вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 01 квітня 2015 року, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 виданого 28 серпня 1998 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області на ім'я ОСОБА_2
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;
утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Відповідно п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні встановлено, що з моменту набуття у власність ? частки квартири АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає, як споживач будь-якими комунальними послугами не користувався, оскільки позивач по справі ОСОБА_1 чинить йому перешкоди, а відповідач відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має право на несплату вартості житлових послуг, тому з цих підстав ОСОБА_2 не зобов'язаний нести витрати за послуги, які не отримував та ними не користувався, отже суд приходить до висновку, що представник позивача заявлені позовні вимоги не довів, а відповідач та його представник повністю їх спростували, тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,294 ЦПК України, ст.ст.356,358,391 ЦК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення понесених витрат по оплаті комунальних послуг - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий :