Справа № 569/13812/14-ц
15 травня 2015 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі судді Музичук Н.Ю.
при секретарі Довбенко Г.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
В серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 30 відсотків всіх видів прибутку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 01 березня 2014 року до досягнення повноліття сином.
В позовній заяві зазначала, що від шлюбу із відповідачем вони мають вищевказану неповнолітню дитину, яка після розірвання шлюбу проживає з нею, перебуває на її утриманні. На утримання сина відповідач із березня 2013 року припинив надання будь-якої матеріальної допомоги, що ставить позивача у важке матеріалне становище і дитина недоотримує належне матеріальне забезпечення. Відповідач працює начальником обласного управління «Рівнеекоресурси», що знаходиться по вул. Д.Галицького, 19 в місті Рівне, офіс 404, має можливість надання матеріальної допомоги на утримання сина, але під різними приводами ухиляється від виконання батьківського обов'язку, на пропозицію домовленості про добровільне утртримання дитини не відреагував.
Письмові заперечення відповідача проти позову суду не надані.
В судовому засіданні представник позивачки та позивачка позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Пояснили додатково, що відповідач не надає матеріальної допомоги із березня 2013 року, у цьому зв'язку поставлена вимога про стягнення аліментів на утримання сина саме з цього часу. Вимоги про стягнення коштів на утримання дитини із березня 2013 року заявлялись особисто, докази звернення з приводу отримання аліментів та ухилення боржника від їх сплати відсутні. Матеріальне становище дитини незадовільне, основним прибутком сім»ї є мінімальна заробітна плата матері, проживають в квартирі батьків, стан здоров»я дитини задовільний. Просять врахувати, що відповідач станом на час розгляду справи звільнений із роботи за ч.1 ст.40 КзПП України і має право на отримання допомоги в центрі зайнятості, не має інших утриманців, невідомі стягнення з нього по виконавчих листах чи боргові зобов'язання, має задовільний стан здоров»я. Відповідно до положень чинного законодавства, ст. 182 СК України, та фактичних обставин щодо майнового становища, стану здоров»я і сімейного стану сторін і дитини, вважають доцільним стягнення аліментів в зазначеному позовом розмірі. Просять задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі 30 відсотків всіх видів його заробітку не менше мінімального розміру аліментів.
Відповідач в судовому засіданні частково визнав заявлені до нього позовні вимоги, згідний на стягнення аліментів в розмірі 20 відсотків його прибутку, але не менше австановленого мінімального розміру аліментів. Пояснив, що протягом 2013-2014 років купляв речі та продукти для дитини, давав кишенькові гроші. Заробітна плата його становила в середньому 3 500 грн., із 30.04.2015 року він звільнений із роботи за ч.1 ст.40 КзПП України, інших прибутків не має, наявні у власності квартири не може використовувати для отримання прибутку, оскільки такі потребують ремонту. Стан здоров»я має задовільний, проте страждає гіпертонією другої стадії, інших утриманців він немає. Просить задовольнити позовні вимоги в межах визнання ним позову.
Оцінюючи пояснення сторін, досліджені надані в справі докази в їх сукупності, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому в шлюбі 13 грудня 2005 року, від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу проживає із матір»ю та перебуває в основному на утриманні матері, яка отримує мінімальну заробітну плату, інших прибутків не має, дитина часто хворіє простудиним захворюваннями. На утримання дитини відповідач, в порушення положень ст.180 СК України, за період із березня 2013 року офіційно припинив надавати матеріальну допомогу в добровільному порядку.
Встановлено, що відповідач офіційно працював до 30.04.2015 року, мав стабільний фіксований дохід у вигляді заробітної плати, станом на теперішній час вивільнений з роботи внаслідок реорганізації підприємства, не має інших утриманців, грошових стягнень за виконавчими листами або інших обставин, які заслуговують на увагу при визначенні способу та розміру стягнутих аліментів. Покликання відповідача на захворювання та витрати на лікування не підтверджені доказами.
За наведених обставини, з урахуванням доводів позивачки та відповідача в частині розміру аліментів, відповідно до встановлених обставин, у відповідності до положень ст.ст. 181 ч.3, 183 СК України, правомірним вважається часткове задоволення заявлених вимог позову про стягнення коштів на утримання дитини за рішенням суду у частці від доходу батька дитини, в розмірі 25 % отриманих доходів, але не нижче встановленого мінімального розміру аліментів.
Доказів поважних причин, які, відповідно до положень ст. 182 СК України, можуть бути враховані судом як такі, що перешкоджають забезпеченню сплати зазначеного за позовною заявою розміру аліментів на утримання дитини відповідачем не надано і судом не встановлено.
Враховуючи встановлені судом обставини, відповідно до положень ст.182 СК України, в тому числі матеріальний, сімейний стан дитини, стан її здоров'я, майновий, сімейний стан платника та стягувача аліментів, суд прийшов до висновку, що, із задоволенням вимог про стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі 25 відсотків всіх видів доходу відповідача, не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, не будуть порушені права та інтереси дитини, стягувача та платника аліментів.
У відповідності до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Доказів того, що позивач вживав заходи щодо одержання аліментів з відповідача, але не зміг їх одержати, у зв'язку із ухиленням останнього від їх сплати, позивачем не надано. Таким чином, вимоги в частині стягнення аліментів за період із березня 2013 року до 28 серпня 2014 року, відповідно ч.2 ст. 191 СК України, позивачем не доведені, до задоволення не підлягають.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають до часткового їх задоволення із дня звернення позивачки із позовом до суду.
У відповідності до ст.88 ЦПК України, судові витрати за позовом про стягнення аліментів покладаються повністю на відповідача. До судових витрат, відповідно ч.1 ст. 79 ЦПК України, відносяться витрати сторони на правову допомогу. Позивачем надані докази понесених на правову допомогу в справі витрат в розмірі 700 грн., які суд вважає такими, що підлягають до стягнення із відповідача на користь позивача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, рішення суду підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, ст.180,181,182,183,191 СК України, керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 223, 292,294, 367 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця міста Рівне, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 25 відсотків всіх видів прибутку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 29 серпня 2014 року до досягнення повноліття дитини.
Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів на неповнолітню дитину у межах стягнення суми платежу аліментів за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. на рахунок 31217206700002 в УДК в м. Рівне, Код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача /код з ЄДРПОУ/ 38012714.
Стягнути із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, кошти в сумі 700,00 грн. на відшкодування судових витрат в справі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук