Справа № 567/1305/14-ц
12 травня 2015 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Венгерчук А.О.
секретар Бондарчук О.М.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом в Острозький районний суд до ОСОБА_3, Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Свою заяву аргументує тим, що відповідно до договору дарування укладеного 25.01.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Тишкун Ж.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 61, йому належить 7/18 часток садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1. Право власності на вказані 7/18 часток було зареєстровано в КП "РОБТІ" про що свідчить відповідна відмітка на договорі дарування та це підтверджується повідомленням КП РОБТІ" № 206/521 1 від 05.06.2013 року/
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 23.06.1999 року державним нотаріусом Острозької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-569. для ОСОБА_3 належить 11/18 часток садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1. Право власності на вказані 11/18 часток зареєстровано за ОСОБА_3 в КП "РОБТІ".
Зазначає, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданого 02.10.2003 року, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0.0302 га. призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.
ОСОБА_3 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 в приватну власність та користування не надавалась.
Вказує, що він добросовісно заволодів чужим майном, та на протязі більш як десяти років продовжує відкрито, безперервно володіти ним, що відповідно до вимог ст. 344 Цивільного кодексу України, дозволяє претендувати на визнання за собою права власності за набувальною давністю, що і змушує його звернутися до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в заяві.
Представник позивача позовні вимоги підтримав і в судовому засіданні пояснив, що з моменту набуття позивачем права власності на 7/18 часток садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, а саме з 25.01.2002 року, він добросовісно заволодів 11/18 частками, які належать ОСОБА_3 та з того часу безперервно та відкрито володіє ними, оскільки з 1995 року позивач проживаю у садибному житловому будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1. До 1999 року він проживав, користувався та володів виключно половиною будинку, що належить ОСОБА_3 однак після 1999 року також почав проживати, користуватися та володіти іншою половиною будинку, яку придбав у 2002 році, тобто на протязі більш як десяти років він добросовісно, відкрито та безперервно володіє та користується цілим садибним житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1.
З часу набуття ОСОБА_1 права власності на 7/18 часток садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1. ОСОБА_3 там не проживає, жодного разу не з'являвся, не брав та не бере участі в утриманні будинку та прибудинкової території і двору, жодного разу не цікавився долею належної йому частини будинку та господарсько-побутових будівель.
Зазначає, що ОСОБА_1 самостійно проводив ремонт всього садибного житлового будинку з господарсько- побутовими будівлями, здійснив за власні кошти заміну покрівлі, здійснив підключення до газової мережі, централізованої каналізаційної мережі, та постійно здійснює витрати необхідні для повноцінного та належного збереження та експлуатації всього садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1.
17 червня 2013 року позивач звернувся до ОСОБА_3 з письмовою пропозицією висловити свою думку з приводу визнання за ним права власності на 11/18 часток садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, за набувальною давністю. Однак вказана пропозиція повернулася в зв'язку з не розшуком одержувача.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Заперечення проти позову не подавав. Про час і місце судового засідання повідомлявся відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року.
Представник відповідача Острозької міської ради в судове засідання не з'явилася, подала суду пояснення в яких позов не визнала. Зазначила, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 7 лютого 2014 року, ст.41 Конституції України та ч. 2 ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків встановлених Конституцією та Законом.
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії. які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний дотримуватися моральних засад суспільства.
Виходячи з матеріалів справи законним власником 11/18 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Позивачем не підтверджено, яким чином право власності відповідача на зазначену частку завдає шкоду його правам, свободам та законним інтересам.
Відповідно по Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 7 лютого 2014 року при вирішенні спорів пов'язаних із набувальною давністю, суди повинні з'ясувати добросовісність володінні майном. Також зазначено, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
В даному випадку позивач тривалий час користується майном без будь-яких правових підстав, знаючи про те. що у нього є інший власник, тому на думку міськвиконкому гр. ОСОБА_1 не є добросовісним володільцем.
При вирішенні даної справи слід звернути увагу на те, що власник зобов'язаний утримувати свою частку майна та здійснювати витрати на її утримання, тому постає питання з якою ціллю позивач займався «утриманням» вказаного майна знаючи про існування його власника. Також не можуть братися до уваги документи, що підтверджують утримання вказаного майна, оскільки згідно матеріалів долучених до справи, вбачається, що розподіл часток в натурі відсутній, будинок рахується за однією адресою без поділу на дві квартири, тому не зрозуміло з метою утримання якої частини вказаного майна це здійснювалося.
Враховуючи вищевикладене, Острозька міська рада просить відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено наступне .
Відповідно до договору дарування укладеного 25.01.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Острозького міського нотаріального округу Тишкун Ж.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 61. ОСОБА_1 належить 7/18 часток садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1. Право власності на вказані 7/18 часток було зареєстровано в КП "РОБТІ" про що свідчить відповідна відмітка на договорі дарування та це підтверджується повідомленням КП РОБТІ" № 206/521 1 від 05.06.2013 року. (а.с.11)
Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 23.06.1999 року державним нотаріусом Острозької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-569. для ОСОБА_3 належать 11/18 часток садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1. Право власності на вказані 11/18 часток зареєстровано за ОСОБА_3 в КП "РОБТІ", що підтверджується повідомленням КПТ "РОБТІ № 206/5211 від 05.06.2013 року. (а.с.12)
Згідно з робочим проектом газифікації садибного житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1 виготовлено ВАТ "Рівнегаз" газопостачання даного будинку здійснив ОСОБА_1 (а.с.20-24)
За договором про надання послуг з газопостачання населенню № 1783 укладеним 27.01.2005 року абонентом є ОСОБА_1 (а.с.25-26)
За технічними умовами на підключення житлового будинку до міської централізованої каналізаційної мережі № 59 від 10.10.2013 року, за розташуванням об'єкта - АДРЕСА_1, ордером на проведення земляних робіт № 141 від 22.10.2013 року; договором про користування електричною енергією № 321016005 укладеним 27.03.2007 року; договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації та надання послуг з вивезення твердих побутових відходів укладеним 13.10.2014 року абонентом є ОСОБА_1 (ас.27-32)
Згідно з рахунками та квитанціями про сплату комунальних та інших послуг необхідних для утримання будинку, за 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роки споживачем зазначено ОСОБА_7 (а.с33-47).
За довідкою Острозької міської ради Рівненської області № 810 від 04.11.2014 року ОСОБА_3 земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 в приватну власність та користування не надавалась. (а.с.17)
За копією пропозиції від 17.06.2013 року, фіскальними чеками від 17.06.2013 року, поштовим конвертом, повідомленням про вручення/одержання/оплату/запис, копією заяви від 11.10.2013 року, та довідкою ЦПЗ №3 рд УДПГІЗ "Укрпошта" № 335 від 10.10.2014 року позивач намагався розшукати відповідача. (а.с.50-54)
Суд, вислухавши позивача та його представника, рахує, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 7 лютого 2014 року, ст.41 Конституції України та ч.1, 2 ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків встановлених Конституцією та Законом.
Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний дотримуватися моральних засад суспільства.
Виходячи з матеріалів справи законним власником 11/18 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями в АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 Позивачем не підтверджено, яким чином право власності відповідача, на зазначену частку, завдає шкоду його правам, свободам та законним інтересам.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 7 лютого 2014 року при вирішенні спорів пов'язаних із набувальною давністю суди повинні з'ясувати добросовісність володінні майном. Також зазначено, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
В даному випадку позивач тривалий час користується майном без будь-яких правових підстав, знаючи про те, що у нього є інший власник.
Оскільки, власник зобов'язаний утримувати свою частку майна та здійснювати витрати на її утримання, тому позивачем може вирішуватись питання про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням вказаного майна до іншого власника будинку. Документи, що підтверджують утримання вказаного майна, подані позивачем, також підтверджують вищевикладене, оскільки розподіл часток в натурі відсутній, будинок рахується за однією адресою без поділу на дві квартири.
Згідно ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст.334 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.
Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб'єктів у поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.
Для вирішення спору має значення добросовісність саме на момент передачі позивачу майна, який як незаконний володілець протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що він отримав це майно з підстав, достатніх, щоб мати право власності на нього.
Оскільки, як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, підстави, на момент передачі позивачу будинку, які б давали ОСОБА_1 право власності на нього відсутні, то, відсутня умова для визнання права власності за набувальною давністю позивача на будинок - добросовісність володіння.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 25, 319, ч.1, 2 ст. 321, 344, Цивільного кодексу України, керуючись ст. 10, 57,60, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Острозької міської ради Рівненської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.