Справа № 554/15190/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1358/15Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
12 травня 2015 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Мартєва С.Ю., Чумак О.В.
при секретарі Колодюк О.П.
за участі представника позивача Фаустова Ю.Ю., відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2015 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду із вказаним позовом та уточнивши свої позовні вимоги відповідно до заяви від 19 березня 2015 року, просило стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на їх користь заборгованість за кредитним договором №014/07-2/501 від 10 серпня 2007 року, пеню за порушення зобов'язання у розмірі 250 277,30 грн. та судові витрати у розмірі 4 668,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 10 серпня 2007 року між ними та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/07-2/501 про надання кредитних коштів в сумі 874 200 грн. зі строком повернення кредиту згідно графіка, але не пізніше 09 серпня 2017 року та з оплатою 17% річних.
У забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором, між ними та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №014/07-2/501 від 10 серпня 2007 року.
ОСОБА_4 належним чином свої договірні обов'язки не виконує, що є підставою для дострокового погашення боргу.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - відмовлено.
Вказане рішення місцевого суду в апеляційному порядку оскаржило ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене у справі, не відповідає вказаним вимогам.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10 серпня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір №014/07-2/501 про надання кредитних коштів в сумі 874 200 грн. зі строком повернення кредиту згідно графіка, але не пізніше 09 серпня 2017 року та з оплатою 17% річних.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №014/07-2/501 від 10 серпня 2007 року, відповідно до якого останній взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_4, які виникають з умов кредитного договору, у повному обсязі.
Відповідно до п.п. 1.5.1 та 2.3.1 кредитного договору №014/07-2/501 від 10 серпня 2007 року встановлено обов'язок позичальника погашати кредит щомісяця у розміри та строки, визначені графіком.
ОСОБА_4 свої договірні зобов'язання виконувала несвоєчасно, у зв'язку з чим на момент подання позову заборгованість за тілом кредиту складала 15 693,44 грн., за процентами 4511,20 грн., за пенею 4663,99 грн. (а.с. 25-26).
Відповідно до довідки ПАТ "Райффайзен Банк Аваль» від 19 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором №014/07-2/501 від 10 серпня 2007 року, станом на 19 березня 2015 року становить 245 613,31 грн. за тілом кредиту та 4 663,99 грн. пені.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що за відповідачами утворилася заборгованість внаслідок порушення виконання зобов'язань за умовами кредитного договору, проте на час розгляду справи ними погашена прострочена заборгованість, та вони увійшли у графік платежів, які здійснюють своєчасно. Заборгованість виникла внаслідок непередбачуваних витрат на лікування ОСОБА_4 на онкологічне захворювання та її розмір по відношенню до кредитного зобов'язання є незначним.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.
Відповідно до ст.ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
За змістом ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Пунктами 1.5.1., 2.3.1. Кредитного договору встановлений обов'язок позичальника погашати кредит щомісяця у розміри та у строки, визначені графіком.
Обов'язок позичальника помісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитними коштами передбачений п.п.1.4.1, 1.5.1.1, 2.3.1 Кредитного договору.
У відповідності до п.п.2.3.2, 4.1.1 Кредитного договору, за порушення строків погашення кредиту, процентів за користування кредитом, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК).
Аналогічне положення містить п.1.9.1. Договору, яким сторони погодили, що незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та інших зобов'язань за цим Договором (у тому числі , але не виключно, встановлених п. 2.3.8-2.3.13, п.п. 1.4.1 та ст. 3 цього Договору) та/або умов Договору іпотеки та/або умов Договору поруки (надалі-Вимога). При цьому, виконання Боргових зобов'язань повинно бути проведено Позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та відсотків належним чином не виконувала, неодноразово порушувала строки внесення платежів відповідно до умов Договору та Графіку до нього в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим, станом на 09 жовтня 2014 року мала прострочену заборгованість за процентами у розмірі 4 511,20 грн. та пенею у розмірі 4 633,99 грн, у тому числі 3 457,83 грн. - за порушення строків сплати кредиту, 1 206,16 грн. - за порушення строків сплати процентів.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою, порукою.
Згідно зі ч.1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
При ухваленні рішення суд першої інстанції, всупереч вимог ст.1050 ЦК України та п.1.9.1 Кредитного договору безпідставно позбавив Банк права на дострокове стягнення боргу з солідарних боржників та безпідставно відмовив у задоволенні позову, взявши до уваги ту обставину, що прострочена заборгованість за кредитом відповідачами погашена та вони увійшли у графік платежів.
Тяжкі обставини, на які вказували відповідачі в обґрунтування своїх заперечень проти позову, не спростовують факту порушення умов кредитного договору та не позбавляють позивача права вимагати дострокової сплати боргу.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", яке відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по 2 339,23 грн. понесених судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, які всього складають 4678,47 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"- задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 березня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором №014/07-2/501 від 10 серпня 2007 року у розмірі 245 613,31 грн., пеню за порушення зобов'язань у розмірі 4 663,99 грн., а всього - 250 277,30 грн.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" по 2 339,23 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді С.Ю. Мартєв
О.В. Чумак