Справа № 159/1916/15-а
Провадження № 2-а/159/81/15
м. Ковель 15 травня 2015 року
Ковельський міськрасуд Волинської обл.,
в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,
при секретарі Щесюк Н.Й.,
з участю: представника відповідача Приймак В.О.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Ковельської дирекції Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - Багнової Н.М.,
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - Грушецького І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ковелі Волинської обл. справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного Фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ковельська районна виконавча дирекція Волинського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Волинське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про визнання дій протиправними, стягнення зарплати за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,
Позивач 07.04.15 р. звернулась до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, мотивуючи тим, що вона є 02.07.60 р. н., працювала в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Ковелі та Ковельському р - ні Волинської обл. з 01.09.04 р. по 08.01.15 р.; звільнилась у зв"язку з виходом на пенсію по 2 гр. інвалідності у зв"язку з неможливістю виконання своїх посадових обов"язків внаслідок отриманої хвороби. Однак, при звільненні з нею не було проведено повного розрахунку. Частково заборгованість по зарплаті в сумі 3 504 грн. 69 коп. була перерахована на її картковий рахунок лише 17.01.15 р., а заборгованість по виплаті зарплати за період з 04.12.14 р. по 31.12.14 р. в сумі 3 880 грн. 37 коп. - залишилась невиплаченою, що стверджується листом ПФ України № 2 365/0 450 22 від 16.03.15 р.. Повний розрахунок по зарплаті був проведений лише 25.03.15 р. у сумі 3 174 грн. 14 коп. (за мінусом відрахувань). Управління ПФ України мотивувало несвоєчасну виплату лікарняних наявною заборгованістю Ковельської районної виконавчої дирекції Волинського облвідділення фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності перед управлінням. Вважає дії відповідача протиправними, так як порушено ст. ст. 47, 116 КЗпП України. Вона після звільнення, не отримавши своєчасно розрахункові при звільненні, фактично, залишилась без засобів до існування, так як тривалий час з вересня 2014 р. по грудень 2014 р. перебувала на стац - та амбулаторному лікуванні, що потребувало значних фінансових видатків. Практично, всі кошти йшли на лікування. Значних коштів потребує і реабілітаційний період - відновний період після перенесеного інсульту. Однак, пролікуватись у період січня - березня 2015 р. належно вона не змогла, та як не мала відповідних коштів. Разом з тим, своєчасно виплачені розрахункові могли б вирішити ці її фінансові проблеми. Все це постійно і негативно позначалось і на даний час позначається на її душевному станові та здоров"ї. Ситуація, що склалась, негативно вплинула на її фізичний та психічний стан, створила додаткові перешкоди. Для вирішення проблем, що склались, їй потрібно було докласти додаткових зусиль. Ситуація ускладнювалась тим, що на її утриманні є непрацездатний хворий чоловік, який є інвалідом 1 гр. та потребує окрім стороннього догляду, ще і медикаментозного лікування, і, як і вона, додаткових коштів. Моральну шкоду вона оцінює у 5 000 грн.. Сума середнього заробітку за час затримки складає 11 232 грн. 65 коп., а саме: середньоденна зарплата складає 204 грн. 23 коп., з 08.01.15 р. (день звільнення) по 25.03.15 р. (день виплати розрахункових) пройшло 55 робочих днів. 55 х 204, 23 = 11 232, 65. Просить позов задовольнити, визнати дії відповідача в частині несвоєчасної виплати зарплати при її звільненні протиправними, стягнути з відповідача 11 232 грн. 65 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5 000 грн. моральної шкоди.
За ухвалою суду від 29.04.15 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено Ковельську районну виконавчу дирекцію Волинського облвідділення Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності.
За ухвалою суду від 15.05.15 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено також Волинське облвідділення Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності.
28.04.15 р. до суду надійшло письмове заперечення відповідача проти позову, мотивоване тим, що кошти на виплату зарплати від ГУ ПФУ у Волинській обл. на його апаратний рахунок надійшли 17.01.15 р.. Кошти за січень 2015 р. в сумі 2 001 грн. 15 коп. позивачеві було перераховано. У зв"язку з тим, що фінансування його апарату мало місце 17.01.15 р., виплатити кошти по зарплаті у день звільнення позивача управління змоги не мало. Його винуватості у невиплаті зарплати в день звільнення позивача немає. Зазначає, що виплата допомоги по тимчасовій втраті працездатності не відноситься до структури зарплати Листок непрацездатності позивачем було надано йому 06.01.14 р., заява - розрахунок, згідно з Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.10 р. № 26, була подана ним до третьої особи 16.01.15 р.. Кошти за заявою - розрахунком було перераховано йому 25.03.15 р., а тому оплата листка непрацездатності позивачеві ним здійснена 25.03.15 р. в сумі 3 174 грн. 14 коп.. Вважає, що управління не винувате у заподіянні позивачеві моральної шкоди. Просить у задоволенні позову відмовити.
В судове засідання позивач не з"явилась, хоча належно оповіщена. Причиною неявки вказала стан свого здоров"я. Зазначила, що свої позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнала, суду пояснила, що позивач, дійсно, була звільнена з роботи за наказом 08.01.15 р.. 08.01.15 р. позивач була присутня на роботі. Розрахунок сум, належних до виплати, позивачеві було вручено 09.01.15 р.. За станом на 01.01.15 р. було не виплачено позивачеві компенсацію за дні її непрацездатності за грудень 2014 р. в сумі 1 503 грн. 54 коп. та зарплата. Відповідачем вживались деякі заходи до забезпечення проведення повного розрахунку з позивачем у день звільнення останньої, однак, повний розрахунок по зарплаті було проведено лише 17.01.15 р.. Сума 3 880 грн. 37 коп. - це компенсація за дні непрацездатності позивача згідно з листком непрацездатності, що було надано позивачем йому 05.01.15 р. і яку позивач отримала 25.03.15 р.. За листом непрацездатності ним було 16.01.15 р. складено та скеровано третій особі заяву - розрахунок для здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення, у т. ч. - позивачеві як застрахованій особі - за рахунок коштів Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності і ці кошти мали надійти саме від третьої особи. Винуватості відповідача у затримці проведення розрахунку при звільненні позивача немає. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Ковельської районної виконавчої дирекції Волинського облвідділення Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності в судовому засіданні зазначила, що позов вважає безпідставним. Суду пояснила, що відповідачем 16.01.15 р. було надіслано третій особі - Ковельській районній виконавчій дирекції - вищезазначену заяву - розрахунок. Третьою особою - дирекцією - розрахунок було належно опрацьовано і необхідні кошти було невідкладно перераховано через транзитний рахунок відповідача у ПАТ КБ "Надра" за платіжним дорученням від 29.01.15 р.. Однак, з 29.01.15 р. склалась ситуація, пов"язана з діяльністю банку "Надра", що об"єктивно унеможливила перерахування коштів відповідачеві для подальшої виплати позивачеві.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Волинського облвідділення Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності - в судовому засіданні зазначив, що позов вважає безпідставним. Суду дав пояснення, аналогічні поясненням представника - третьої особи - Ковельської районної виконавчої дирекції.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, представників обох третіх осіб у справі, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши обставини справи, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як слідує з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Та обставина, що позивач працювала в управлінні Пенсійного Фонду України в м. Ковелі та Ковельському р - ні Волинської обл. і 08.01.15 р. була звільнена з посади головного спеціаліста відділу по контрольно - перевірочній роботі у зв"язку з виходом на пенсію по інвалідності, стверджується копією трудової книжки позивача серії БТ - I № 077 61 20 з датою заповнення 03.10.77 р., та представником відповідача не оспорюється.
Згідно з копією листка непрацездатності серії АГ1 № 113 450, що є продовженням листка № 113 793, виданого на ім"я позивача Ковельською ЦРП 03.12.14 р., позивач хворіла, тривав відновлювальний період після перенесеного нею ішемічного інсульту, вона перебувала на амбулаторному лікуванні. 29.12.14 р. позивач була направлена на МСЕК. 05.01.15 р. була оглянута МСЕК і отримала 2 гр. загального захворювання. Звільнялась від роботи в період з 04.12.14 р. по 31.12.14 р. включно. До роботи не стала, так як була визнана інвалідом. Її середньоденна зарплата складає 204 грн. 23 коп., сума до виплати за листком непрацездатності - 3 880 грн. 37 коп..
Вказаний вище листок непрацездатності позивачем було надано відповідачеві 05.01.15 р., що стверджується копією аркуша журналу обліку листків непрацездатності працівників управління (С 07 - 32).
Однак, заява - розрахунок по листку непрацездатності позивача відповідачем оформлена та надіслана за призначенням була лише 16.01.15 р..
У подальшому, згідно з копією наказу № 02 - о від 08.01.15 р. "Про звільнення ОСОБА_5", остання була звільнена з роботи з 08.01.15 р. за власним бажанням у зв"язку з виходом на пенсію по інвалідності (ст. 38 КЗпП України) на підставі її ж заяви від 06.01.15 р.. Відділ виконання бюджету, бухобліку та звітності було зобов"язано провести з позивачем повний розрахунок, виплативши грошову компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.
Як стверджується копією табеля робочого часу відповідача за січень 2015 р., позивач працювала у 2015 р. три робочих дні, у т. ч. і 08 січня 2015 р., тобто, у день звільнення.
Однак, у день звільнення - 08 січня 2015 р. - повного розрахунку з позивачем відповідачем як роботодавцем проведено не було.
Та обставина, що позивач з 05.01.15 р. є інвалідом 2 гр. загального захворювання, інвалідність їй встановлена на строк до 01.01.16 р., та, відповідно, звільнена і від сплати судового збору і судових витрат, стверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 136 478 від 05.01.15 р., виданої МСЕК.
Як слідує з копії розрахункового листа, що містить відмітку про вручення 09.01.15 р., позивачеві нараховано до виплати при звільненні 6 635 грн. 13 коп., у т. ч.: 3 880 грн. 37 коп. за лікарняним листом, наданим позивачем відповідачеві 05.01.15 р..
Тобто, саме вказані у розрахунковому листі суми є тими, що підлягали випаті позивачеві у день її звільнення.
Вищезазначені обставини представником відповідача також не оспорюються.
За змістом ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Та обставина, що лише 16.01.15 р. відповідачем було надіслано третій особі - Ковельській районній виконавчій дирекції Волинського облвідділення Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності заяву - розрахунок на здійснення фінансування для надання матзабезпечення у т. ч. - позивачеві як застрахованій особі - коштів Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності в розмірі 3 880 грн. 37 коп. за 19 днів за період непрацездатності з 04.12.14 р. по 31.12.14 р. за листком непрацездатності, стверджується копією такої заяви - розрахунку.
Як слідує з копії виписки по рахунку від 17.01.15 р., кошти на рахунок відповідача, що не включали суму коштів, належних до виплати позивачеві за листком непрацездатності, наданим позивачем відповідачеві 05.01.15 р., надійшли відповідачеві, дійсно, 17.01.15 р..
Згідно з копією відомості № 1 на перерахування на карткові рахунки працівників відповідача за січень 2015 р. лікарняних за грудень 2015 р., позивачеві перераховано 1 503 грн. 54 коп. лікарняних за грудень 2015 р..
Згідно з копією відомості № 2 на перерахування на карткові рахунки працівників відповідача за січень 2015 р. зарплати за першу половину січня 2015 р. (аванс), позивачеві перераховано 2 001 грн. 15 коп. зарплати.
Тобто, 17.01.15 р. відповідачем проведено з позивачем частковий, однак, не повний розрахунок.
Як слідує з копії виписки по рахунку від 25.03.15 р., кошти на рахунок відповідача, що включали суму, належну до виплати позивачеві за листом непрацездатності, наданим позивачем відповідачеві 05.0115 р., дійсно, надійшли відповідачеві також і 25.03.15 р..
Згідно з копією відомості № 20 на перерахування на карткові рахунки працівників відповідача за березень 2015 р. лікарняних за січень 2015 р., позивачеві перераховано 3 174 грн. 14 коп. лікарняних за січень 2015 р..
Як слідує з копії виписки по картрахунку № 676 246 630 133 81 80 на прізвище ОСОБА_5 у ПАТ КБ "Приватбанк" за період з 01.01.15 р. по 26.03.15 р. відповідачем перераховувались позивачеві суми зарплати: 17.01.15 р. - 2 001 грн. 15 коп. та 1 503 грн. 54 коп.; 05.02.15 р. - 73 грн. 48 коп., 25.03.15 р. - 3 174 грн. 14 коп..
Тобто, дата остаточного розрахунку відповідача з позивачем у зв"язку з її звільненням 08.01.15 р. мала місце, дійсно, лише 25.03.15 р..
Як вбачається з копій: листа відповідача № 1 617/04 - 10 - 27 від 18.02.15 р., листа третьої особи № 96 від 23.02.15 р., відповідач вживав деяких заходів для поінформованості з приводу затримки відшкодування коштів для виплати по вищевказаному листку непрацездатності позивачеві згідно із його заявою - розрахунком від 16.01.15 р..
Згідно з копією листа відповідача № 2 365/04 - 50 22 від 16.03.15 р., останній повідомив позивача, що за станом на 12.03.15 р. його заборгованість перед нею по зарплаті відсутня, однак, наявна заборгованість Ковельської районної виконавчої дирекції Волинського облвідділення Фонду соцстрахування з тимчасової втрати працездатності перед ним за лікарняним листком серії АГ1 № 113 450 в сумі 3 880 грн. 37 коп. за період з 04.12.14 р. по 31.12.14 р..
Наведене вище стверджується і поясненнями представників третіх осіб, які зазначили, що з 29.01.15 р. з об"єктивних причин виникли труднощі в отриманні відповідачем коштів, що відносяться до належних позивачеві при звільненні до виплати, а саме: матзабезпечення за період непрацездатності за лікарняним листком. Цим же стверджується і посилання відповідача на ту обставину, що сума 3 880 грн. 37 коп. як матзабезпечення за дні непрацездатності позивача не була виплачена ним позивачеві, зокрема, 17.01.15 р. - в день виплати авансу працівникам управління з об"єктивних причин. Та сума матзабезпечення за листом непрацездатності, що був наданий позивачем відповідачеві 05.01.15 р., надійшла у розпорядження відповідача від третіх осіб у справі лише 25.03.15 р..
Однак, суд враховує, що повних розрахунок з позивачем мав бути проведений відповідачем 08.01.15 р. як роботодавцем і ставити питання повного розрахунку з позивачем при її звільненні в залежність від оперативності надіслання третій особі заяви - розрахунку, виконання своїх повноважень третіми особами та перипетіями банківської діяльності, відповідача, безперечно права не мав. Спору про розмір сум, належних до виплати позивачеві, між сторонами не було. Відповідачеві було відомо точну суму, що належна позивачеві до виплати з врахуванням листа непрацездатності. Однак, відповідач не вжив достатніх заходів до того, щоб провести повний розрахунок з позивачем у день її звільнення і не надав суду переконливих доказів того, що повний розрахунок з позивачем ним не було проведено з причин, не належних від нього, або його винуватості цьому немає. 17.01.15 р. відповідачем було виплачено позивачеві ту суму зарплати та матзабезпечення за листком непрацездатності, що був наданий позивачем відповідачеві у грудні 2014 р., а також і - інші кошти, що мались у розпорядженні відповідача і належали до виплати позивачеві. Однак, такий розрахунок не можна визнати повним та посилання відповідача на ту обставину, що він 17.01.15 р. надав позивачеві всі, належні від нього кошти, а решта як матзабезпечення за лікарняним листком - це сума, що не входить до структури зарплати позивача, є безпідставними.
Таким чином, остаточний і повний розрахунок з позивачем відповідачем було проведено лише 25.03.15 р., затримка розрахунку при звільненні складає 54 робочих дні.
Суд вбачає винуватість відповідача у невиплаті позивачеві 08.01.15 р. без поважних причин вищезазначених сум і враховує, що будь - яких доказів неможливості провести виплату цих сум 08.01.15 р. відповідачем суду не надано.
Таким чином, встановлено, що на протязі 54 робочих днів (17 днів січня 2015 р., 20 днів лютого 2015 р., 16 днів березня 2015 р. без врахування 25 числа березня, коли позивачем було фактично отримано на її картковий рахунок належні їй від відповідача суми) відповідачем, дійсно, допущено протиправну бездіяльність - затримку розрахунку з позивачем при звільненні останньої і не було виплачено останній усіх, належних їй від нього сум, без поважних причин.
Та обставина, що чоловік позивача є інвалідом 1 гр. внаслідок загального захворювання, стверджується копіями: свідоцтва про укладення шлюбу, довідки відповідача № 1 674/08 - 10 - 15 від 01.04.15 р.; копією епікрізів на ім"я ОСОБА_6 від 06.09.13 р., 30.04.14 р..
Та обставина, що позивач хворіла та перебувала на стацлікуванні, стверджується копією епікрізу на її ім"я від 31.10.14 р.. Позивач, дійсно, хворіла на протязі тривалого проміжку часу - з 12.09.14 р., перебувала на стацлікуванні з 20.10.14 р. по 31.10.14 р., потребувала продовження лікування.
Інші, надані позивачем копії аркушів з текстами, що містять слова та терміни, що мають стосунок до медицини, не є настільки якісними, щоб суд міг зробити висновок, що ті документи, з яких виготовлено вищевказані копії, дійсно, стосуються стану здоров"я позивача чи члена її сім"ї (це 1 ксерокопія документа з текстом "мозку в", 1 ксерокопія документа із заголовком "Епікріз" (від 26.09.14 р.), 1 ксерокопія документа із заголовком "Епікріз" (від 03.12.14р.).
Відповідно до наданих позивачем копій квитанцій, у аптеці було придбано ліки та медпрепарати, зокрема, 05.03.15 р. на суму 2 868 грн. 40 коп., 27.11.14 р. - на суму 1 163 грн. 50 коп., у листопаді 2014 р. - на суму 385 грн. 25 коп., 26.11.14 р. на суму 1 400 грн. 83 коп..
Тієї обставини, що ці покупки потребувала зробити позивач, представник відповідача не оспорює, однак, зазначає, що частина цих витрат мала місце не в спірному періоді.
Суд враховує, що позивач надала суду докази того, що 05.03.15 р. нею придбавались медпрепарати на суму 2 868 грн. 40 коп., що є значною сумою і ні відповідачем, ні його представником не надано доказів того, що таких витрат у березні 2015 р., тобто у спірному періоді, коли позивач не отримала від відповідача повного розрахунку при звільненні, позивач не понесла, суду не надано.
Разом з тим, суд вважає, що посилання позивача на ту обставину, що вона з вини відповідача зазнала труднощів у придбанні необхідних для лікування товарів, в період до 08.01.15 р., не можуть бути взяті до уваги. Так, до 08.01.15 р. у відповідача ще не було заборгованості перед позивачем по виплаті коштів.
За змістом ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов"язані діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Як слідує із змісту ст. 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Як задекларовано у ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Копія наказу про звільнення видається на вимогу працівника.
Як слідує із змісту ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п. п. 1, 9 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Доводи відповідача, викладені у письмовому запереченні проти позову та у поясненні його представника, даному в судовому засіданні, не спростовують висновку суду та встановлених обставин справи.
А тому суд вважає, що мало місце порушення відповідачем трудових прав позивача та наявні підстави для покладення на відповідача як роботодавця відповідальності за не проведення вчасного розрахунку при звільненні та завдану працівникові моральну шкоду.
Суд вважає, що для поновлення порушених прав позивача доцільно визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачеві всіх сум, що належали останній від нього як роботодавця, в день звільнення позивача; стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.01.15 р. по 24.03.15 р. включно (54 робочих дні) з врахуванням того, що середньоденна зарплата позивача складає, як слідує з копії листка непрацездатності, 204 грн. 23 коп..
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у, серед іншого, душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
Ст. 237 - 1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Доказів того, що позивач у зв"язку з невиплатою їй 08.01.15 р. жодних грошових сум відповідачем пролікуватись у період січня - березня 2015 р. належно не змогла, та як не мала відповідних коштів; того, що таке порушення її трудового права вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, позивач суду не надала (зокрема, лікарських призначень, направлення на стацлікування, оформлення позик, кредитів тощо).
Оскільки, безперечно, відповідачеві було відомо, що позивач - його працівниця (державний службовець) - тривалий час хворіла та лікувалась, а можливості здобувати для себе та членів своєї сім"ї утримання з інших, заборонених для держслужбовців джерел доходів, безперечно, не мала; звільнялась з роботи з посиланням на те, що була визнана інвалідом 2 гр., тобто, стала належати до категорії соціально менш захищених, ніж здорова та цілком працездатна працевлаштована на постійній основі особа; не отримавши в день звільнення жодних грошових сум, що були їй належні до виплати, зазнала певного морального страждання, пов"язаного з цим порушенням її трудового права та відчуттям матеріальної незахищеності і у березні 2015 р., дійсно, придбаваючи медпрепарати на досить значну суму, зазнавала моральних страждань через відсутність належних їй коштів у неї на рахунку; невиплачена відповідачем вчасно сума є більшою середньомісячного заробітку позивача, але відповідач частину цієї суми виплатив 17.01.15 р. і вживав заходів для отримання інформації від третіх осіб про причини ненадходження коштів на його рахунок для подальшого перерахування позивачеві, слід суму морального відшкодування визначити у розмірі 200 грн..
В решті позову слід відмовити.
Підстав до задоволення вимоги позивача в частині звернення постанови до суду до негайного виконання суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 55, ч. 2 ст. 19 Конституції України, п.п.1, 9 ч. 3 ст. 2, ст. ст. 10, 11, 17, 99, 100, 159 - 163, 167 КАС України, ст. 23 ЦК України, ст. 4, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 47, ст. ст. 116, 117, 237 - 1 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області, що полягає у невиплаті ОСОБА_5 всіх сум, що належали ОСОБА_5 від нього як роботодавця до виплати в день звільнення ОСОБА_5.
Стягнути з управління Пенсійного Фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області на користь ОСОБА_5 11 028 (одинадцять тисяч двадцять вісім) грн. 42 коп. середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.01.15 р. по 24.03.15 р. включно та 200 (двісті) грн. моральної шкоди.
В решті позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.
Особи, які брали участь у справі можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу подано не було.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: І. М. Логвинюк