Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" травня 2015 р.Справа № 922/2142/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Березкіній А.Д.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків
до Державної установи "Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", м. Харків
про стягнення 88699,95 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Рожкової С.Г. (довіреність №4062 від 31.12.2014р.)
відповідача - Білоконь Н.М. (довіреність №1.5/3873 від 18.06.2014р.)
Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -Державної установи "Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" 63 532,71 грн. основного боргу, 9 084,40 грн. пені, 826,25 грн. 3% річних, 15 256,59 грн. інфляційних витрат, та судового збору.
Свої вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 15 ПТ- БГ-66-2014/1058 від 10.10.2014 року на постачання природного газу за регульованим тарифом щодо оплати поставленого газу.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 травня 2015 року.
07 травня 2015 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому визнав заборгованість у сумі 63532,71 грн., та зазначив, що акт наданих послуг був підписаний 31.12.2014 р., тому відповідач був позбавлений можливості здійснити відповідні дії по погашенню залишку заборгованості за отримані послуги перед позивачем через органи державного казначейства, а саме зареєструвати у органі державного казначейства фінансове зобов'язання. Щодо вимог про стягнення з відповідача 9084,40 грн. пені, 826,25 грн. 3% річних та 15256,59 грн. інфляційних витрат заперечував, зокрема посилаючись на те, що в діях відповідача відсутні порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, та відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а несплата фінансового зобов'язання виникла внаслідок випадку.
08 травня 2015 року представник позивача надав письмові пояснення щодо нарахування пені, а також додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12 травня 2015 року було оголошено перерву до 15 травня 2015 року, для надання можливості представнику позивача надати докази часткової оплати відповідачем суми боргу.
15 травня 2015 року представник позивача надав до канцелярії суду супровідним листом докази часткової оплати, а саме витяги банку по рахунку позивача відповідно до додатку.
15 травня 2015 року представник відповідача надав доповнення до відзиву, а також розрахунок заборгованості за договором для долучення до матеріалів справи.
Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2015 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.05.2015 року позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу, решту заявлених позивачем вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
10 жовтня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (позивач) та Державною установою "Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" (відповідач) був укладений договір на постачання природного газу за врегульованим тарифом (установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) № 15 ПТ-БГ-66-2014/1058, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується поставити природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб відповідача, а відповідач зобов'язується оплатити вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).
Відповідно до п. 2.6 договору послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.
Відповідно до п. 2.7 договору позивач до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє відповідачу два примірники акта приймання - передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою позивача.
Відповідно до п. 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється відповідачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.
Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати оплати відповідач розраховую суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 4.7 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивача.
На виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 712357,10 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу № 05 від 31.05.2014 року на суму 1616,12 грн., № 06 від 30.06.2014 року на суму 1224,21 грн., № 07 від 31.07.2014 р. на суму 1211,65 грн., № 08 від 31.08.2014 р. на суму 1732,73 грн., № 9 від 30.09.2014 р. на суму 1266,47 грн., № 10 від 31.10.2014 р. на суму 29477,89 грн., № 11 від 30.11.2014 р. на суму 268053,93 грн., № 12 від 31.12.2014 р. на суму 407774,10 грн. (а.с. 16-19), в яких зазначена підстава договір 15 ПТ- БГ-66-2014/1058 від 10.10.2014 р.
Вищезазначені акти приймання - передач природного газу підписані обома сторонами та скріплені печатками.
За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач розрахувався за природний газ частково на суму 648824,39 грн., що підтверджується витягами банку по рахунку позивача, доданими до матеріалів справи за період з 14.11.2014 р. по 30.01.2015 р.
Так, 14.11.2014 року відповідачем повністю сплачено вартість послуг з постачання газу за даним договором згідно актів приймання - передачі природного газу № 05 від 31.05.2014 року на суму 1616,12 грн., № 06 від 30.06.2014 року на суму 1224,21 грн., № 07 від 31.07.2014 р. на суму 1211,65 грн., № 08 від 31.08.2014 р. на суму 1732,73 грн., № 9 від 30.09.2014 р. на суму 1266,47 грн.; 24.11.2014 року повністю сплачено вартість послуг з постачання газу за даним договором згідно з акту приймання - передачі природного газу № 10 від 31.10.2014 р. на суму 29477,89 грн., 26.12.2014 року повністю сплачено вартість послуг з постачання газу за даним договором згідно з акту приймання - передачі природного газу № 11 від 30.11.2014 р. на суму 268053,93 грн. та 29.12.2014 року сплачено вартість послуг з постачання газу за даним договором згідно з акту приймання - передачі природного газу № 12 від 31.12.2014 р. в сумі 314 763,50 грн., а 31.01.2015 р. - 29 477,89 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 63532,71 грн. (основна заборгованість) по сплаті вартості послуг з постачання газу за даним договором згідно акту приймання - передачі природного газу № 12 від 31.12.2014 р. за грудень 2014 р., що й стало підставою для звернення позивача до суду.
Суд зазначає, що посилання відповідача на затримку бюджетного фінансування не можуть бути підставою для відмови у позові, з огляду на позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі № 11/446. Так, Верховний Суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що неплатоспроможність відповідача не впливає на виконання договору, умови якого, відповідно до ст. 526 ЦК України, повинні виконуватись сторонами належним чином.
Також, відповідачем недоведено наявність обставин непереборної сили, яка є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 15 ПТ- БГ-66-2014/1058 від 10.10.2014 року у розмірі 63532,71 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Позивачем нараховані до стягнення з відповідача 826,25 грн. 3% річних та 15256,59 грн. суми інфляційних витрат.
Відповідач заперечував проти нарахування інфляційних витрат та річних, у зв'язку з тим, що договором № 15 ПТ- БГ-66-2014/1058 від 10.10.2014 року на постачання природного газу за регульованим тарифом передбачено лише застосування пені.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що у п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарським судам надано роз'яснення, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
У пункті 4.1 вказаної постанови також зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок позивача є вірним.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 826,25 грн. 3% річних та 15256,59 грн. суми інфляційних витрат заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Згідно з п. 6.2. договору у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, з відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 9084,40 грн. законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державної установи "Харківський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" (61070, м.Харків, Помірки, код ЄДРПОУ 38493324) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" (61109, м.Харків, вул.Безлюдівська, 1, р/р 2600508424 в АБ "КЛІРИНГОВИЙ ДІМ", МФО 300647, р/р 260393022987 в Філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 03359500) суму основного боргу за договором № 15 ПТ-БГ-66-2014/1058 від 10.10.2014 р. в розмірі 63532,71 грн., пеню у розмірі - 9084,40 грн., 3% річних - 826,25 грн., інфляційні втрати - 15256, 59 грн. та судовий збір в сумі 1827 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20.05.2015 р.
Суддя І.О. Чистякова