"14" травня 2015 р.Справа № 916/1078/15-г
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агросад-2005"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Український регіональний гуртовий продовольчий ринок"
про стягнення 34 042,50 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники сторін:
від позивача: Ладан А.І. (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Агросад-2005", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Український регіональний гуртовий продовольчий ринок" стягнення 34 042,50 грн. заборгованості.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.03.2015р. позовну заяву (вх.№1140/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1078/15-г та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
06.04.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру заявлених позовних вимог (вх.№2-1775/15), відповідно до якої просить стягнути з відповідача на його користь 34 042,50 грн. - заборгованості, 62 978,63 грн. - пені, 6 830,38 грн. - індексу інфляції, 559,60 грн. - трьох процентів річних, яка судом прийнята до розгляду.
20.04.2015р. на адресу суду надійшла заява позивача про зменшення розміру заявлених позовних вимог (вх.№2-2130/15) згідно якої просить суд стягнути з відповідача на його користь 34 042,50 грн., 4 786,47 грн., 6 830,38 грн. - індексу інфляції, 559,60 грн. - три процента річних, яка судом прийнято до розгляду.
Клопотання позивача (вх.№11319/15 від 05.05.2015р.) про розгляд справи без участі його представника - судом задоволено.
Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
22 серпня 2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агросад-2005" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Південно-Український регіональний гуртовий продовольчий ринок" (Покупець) було укладено договір поставки №22/08/2014, згідно умов п.1.1. якого Постачальник зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупцю фрукти (далі Товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до п.2.2. Договору за поставлений Постачальником товар Покупець здійснює оплату грошовими коштами шляхом їх перерахування на банківський рахунок Постачальника шляхом 100% передоплати.
Згідно умов п.7.1. Договору за прострочення платежів по цьому Договору Покупець повинен сплатити пеню у розмірі 1,0% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки та за весь час період прострочки.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.8.1. Договору).
На виконання умов вищенаведеного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 34 042,50 грн., що підтверджується копіями видаткової накладеної №100 від 22.08.2014р. на суму 34 042,50 грн., яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №21 від 22.08.2014р
Однак, відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконані в повному обсязі, внаслідок чого за ним утворився борг перед позивачем в сумі 34 042,50 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту звірки взаєморозрахунків.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки в частині оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому ( п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).
Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати вартості отриманого від позивача товару на загальну суму 34 042,50 грн. залишені без виконання, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі - 34 042,50 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за отриманий товар, встановлений судом в розмірі 34 042,50 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 559,60 грн. - 3% річних, 4 786,47 грн. - пені, 6 830,38 грн. - інфляційних втрат.
Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:
У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 559,60 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача індексу інфляції, суд зазначає наступне:
Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.
Перевіривши розрахунок позивача індексу інфляції в сумі 6 830,38 грн., судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму індексу інфляції в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 6 830,38 грн.
Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано пеню наступним чином:
Перевіривши розрахунок позивача пені в сумі 4 786,47 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, її розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 4 786,47 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Агросад-2005", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Український регіональний гуртовий продовольчий ринок" на користь позивача підлягає сума боргу за договором поставки №22/08/2014, встановлена судом в розмірі 34 042,50 грн., сума пені в розмірі 4 786,47 грн., сума індексу інфляції в розмірі 6 830,38 грн., сума 3% річних в розмірі 559,60 грн.
Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агросад-2005" - задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Південно-Український регіональний гуртовий продовольчий ринок" (67800, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Молодіжне, "Заря", об'єднання громадян, садівниче товариство, вул. Малинова, буд. 39, код ЄДРЮОФОП 34637804) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агросад-2005" (60222, Чернівецька обл., Сокирянський район, с. Вашківці, вул. Грушевського, буд. 22, код ЄДРЮОФОП 33259788) 34 042 (тридцять чотири тисячі сорок дві) грн. 50 коп. - заборгованості, 4 786 (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 47 коп. - пені, 6 830 (шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 38 коп. - індексу інфляції, 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. - 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України
Повний текст рішення складено 19 травня 2015 р.
Суддя О.В. Цісельський