12 травня 2015 року Справа № 915/454/15
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Сьяновій О.С.,
з участю представників сторін:
від позивача: Мартинюк О.С., довіреність № 1/15 від 05.01.2015;
від відповідача: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/454/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНД - АГРО", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Радянська 1/5, оф. 1А
до відповідача: Фермерського господарства "Са.Єр.", 57070, Миколаївська область, Веселіновський район, с. Іванівка, вул. Шевченка, 13
про: стягнення 73257,84 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду з позовом до Фермерського господарства "Са.Єр." про стягнення заборгованості у розмірі 73257,84 грн. за договором купівлі-продажу товару № ХФ-19/14 від 25 вересня 2014 року, з яких 44415,36 грн. основного боргу, 30 процентів річних з простроченої суми у розмірі 6132,97 грн., інфляційних за прострочення оплати у розмірі 7408,72 грн., пені в сумі 6417,72 грн., штрафу за порушення умов оплати вартості товару у розмірі 8883,07 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу від 25.09.2014 року за № ХФ-19/14 в частині оплати за поставлений позивачем товар.
У судових засіданнях представник позивача підтримав доводи, викладених у позові у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував.
Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:
25.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанією «ГРАНД-АГРО» (надалі - позивач) та Фермерським господарством «Са.Єр» (надалі - відповідач) укладено договір купівлі - продажу № ХВ- 19/14 (надалі м - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його.
Згідно з пунктом 2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках до даного договору, які є невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару.
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що вартість товару оплачується покупцем наступним чином: 100 % від вартості товару відповідач сплачує у вигляді попередньої оплати на протязі 3-х днів з моменту виписки рахунку - фактури.
На виконання умов указаного договору ТОВ "Компанія "ГРАНД - АГРО" поставлено ФГ "Са.Єр.", обумовлений договором товар на загальну суму 44415 грн. 36 коп., що підтверджується видатковою накладною № ХГА-000027 від 25 вересня 2014 року та видатковою накладною № ХГА-000028 від 26 вересня 2014 року.
На оплату вартості замовленого товару позивачем 25 вересня 2014 року на адресу Фермерського господарства Са.Єр було виписано рахунок-фактуру № ХГА -000037 на загальну суму 45 254,40 грн. (а.с.33).
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, отримавши вищевказаний товар, про що свідчить печатки на видаткових накладних № ХГА-000027 від 25 вересня 2014 року та № ХГА-000028 від 26 вересня 2014 року та підпис уповноваженого представника на отримання товару відповідача, оплату за поставлений товар не здійснив.
З метою досудового врегулювання спору позивач 04 березня 2015 року направив на адресу відповідача претензію №18 від 03.03.2015 року з вимогою сплатити кошти у сумі 44415 грн. 36 коп. за отриманий товар, яка залишилась без реагування, заборгованість не сплаченою.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Оскільки Фермерським господарством "Са.Єр." не виконані зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 44415,36 грн. підлягають задоволенню повністю.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання нарахованих за період за період прострочення 168 днів у розмірі 6132,97 грн., пені, нарахованої за період з 30.09.2014 р. - 16.03.2015р. у розмірі 6417,72 грн., інфляційні за прострочення оплати у розмірі 7408,72 грн. та штрафу у сумі 8883,07 грн.
Дана вимога основана на умовах укладеного сторонами договору (п.8.2,п.8.3, п.8.4, п.8.5), у відповідності до яких, за прострочення зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить п'ять років з моменту підписання даного договору. Крім того сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовилися про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором, здійснюється протягом п'яти років з моменту підписання даного договору.
Відповідач зобов'язаний відшкодувати продавцю в повному обсязі всі збитки, що можуть бути понесені постачальником при невиконанні або неналежному виконанні покупцем умов договору. При цьому збитки стягуються у повній мірі понад штрафні санкції. У випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.
Крім того, відповідно до пункту 8.6. договору сторони, згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України дійшли згоди, що позивач у випадку прострочення оплати товару за користування коштами постачальника сплачує на користь останнього 30 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому судом враховано, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, зокрема п.1.1, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Судом також було перевірено правильність нарахування позивачем суми пені за період прострочення з 30.09.2014 р. - 16.03.2015р. у розмірі 6417,72 грн., за допомогою програми "Законодавство" версія 2.8.6. та збитків від інфляції.
За таких обставин, суд визнає правильним здійснений ТОВ "Компанія "ГРАНД - АГРО" розрахунок суми пені за період прострочення Фермерського господарства "Са.Єр." грошового зобов'язання за укладеним сторонами договором у сумі 6417,72 грн. з 30.09.2014 - 12.11.2014, 30 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання нарахованих за період за період прострочення 168 днів у розмірі 6132,97 грн., інфляційні за прострочення оплати у розмірі 7408,72 грн. та штрафу у сумі 8883,07 грн.
За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договорів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі судові витрати у справі з оплати позовної заяви судовим збором у відповідності із ст. 49 ГПК покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Са.Єр.", 57070, Миколаївська область, Веселіновський район, с. Іванівка, вул. Шевченка, 13, ідентифікаційний код 35130789, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГРАНД - АГРО", 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Радянська 1/5, оф. 1А, ідентифікаційний код 36770300, основного боргу у розмірі 44415 (сорок чотири тисячі чотириста п'ятнадцять) грн. 36 коп., 6417 (шість тисяч чотириста сімнадцять) грн. 72 коп. пені, 6132 (шість тисяч сто тридцять дві) грн. 97 коп. 30 процентів річних, 8883 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн.07 коп. штрафу, 7408 (сім тисяч чотириста вісім) грн. 72 коп. інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Коваль
Рішення підписано 18.05.15р.