19.05.2015 р. Справа № 914/958/15
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (м. Львів)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» (м.Хирів)
про:стягнення 17796 грн. 03 коп. (з яких: 15445,61 грн. - основний борг; 205,87 грн. - 3% річних; 2144,55 грн. - інфляційні)
Суддя: Цікало А. І.
При секретарі: Чеботар Є. О.
Представники:
Позивача:Гіль В. Б. - представник (довіреність від 22.12.2014 р. № 7891)
Відповідача:не з'явився.
24.03.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 990 поступила позовна заява від Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» про стягнення 17796 грн. 03 коп. (з яких: 15445,61 грн. - основний борг; 205,87 грн. - 3% річних; 2144,55 грн. - інфляційні).
Ухвалою суду від 25.03.2015р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 21.04.2015р.
Ухвалою суду від 21.04.2015 р., у зв'язку неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 19.05.2015 р.
Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
14.05.2015 р. до суду за вх. № 19721/15 від позивача поступили витребувані судом документи, а саме: копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копія відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
19.05.2015 р. до суду за вх. № 20362/15 від позивача поступили платіжні доручення про часткову оплату відповідачем коштів за виконані роботи.
Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та поясненнях.
Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), причин неявки представника в судове засідання не повідомив.
Підпунктом 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
22.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (виконавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» (замовник, відповідач у справі) укладено договір про надання послуг №05-14-30 (надалі - Договір; оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи), згідно з умовами якого, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання наступних робіт: ремонт кабельних ліній 10кВ (п. 1 Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість робіт за договором: 19945,61 грн. в тому числі ПДВ-20% - 3324,27грн.
Позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за березень 2014 р. № 05-14-30 на суму 19945,61 грн., підписаним та скріпленим печатками сторін (оригінал акту оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
При цьому підписання замовником акту здачі-приймання, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012).
Проте, всупереч умовам Договору, Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг у повному обсязі не виконав.
01.10.2014 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 400-40-541 з вимогою погашення суми заборгованості (копію листа-вимоги долучено до матеріалів справи). У відповідь на зазначений лист-вимогу, відповідачем здійснено часткову оплату наданих послуг на суму 4500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.11.2014 р. № 1254 на суму 3000,00грн. та від 01.12.2014 р. № 1273 на суму 1500,00грн.
Отже, станом на момент звернення Позивачем до суду з позовною заявою, сума заборгованості Відповідача становить 15445,61 грн.
Станом на день розгляду справи, відповідач відзив на позов не представив, проти позову не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
У ч. 1 ст. 175 ГК України зазначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
З врахуванням наведено, в тому числі беручи до уваги пояснення представника позивача, суд зазначає, що відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг згідно Договору про надання послуг № 05-14-30 від 22.01.2014р., в тому числі станом на час подання позову та порушення провадження у справі - на суму 15445,61грн.; беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, учасниками процесу не подані докази того, що станом на час вирішення спору відповідачем здійснено повну оплату наданих послуг, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 15445,61 грн. заборгованості за надані послуги надані згідно Договору про надання послуг № 05-14-30 від 22.01.2014 р.
За неналежне виконання грошового зобов'язання, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу 205,87 грн. - 3% річних та 2144,55 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, перевіривши правильність розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 205,87 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2144,55 грн. підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 гривень.
За подання до господарського суду позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1827,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.03.2015 р. № 3907 (долучено до матеріалів справи).
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 509, 525, 526, 530, 629, 610, 901, 903, 906 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193 ГК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» про стягнення 17796 грн. 03 коп. (з яких: 15445,61 грн. - основний борг; 205,87 грн. - 3% річних; 2144,55 грн. - інфляційні) - задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хирів-Рент-Інвест» (вул. Добромильська, буд. 5 оф. 1, м. Хирів, Старосамбірський район, Львівська область, 82060; ідентифікаційний код 38798202) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (вул. Козельницька, буд. 3, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код 00131587) 17796 грн. 03 коп. (з яких: 15445,61грн.- основний борг; 205,87 грн. - 3% річних; 2144,55 грн. - інфляційні) та 1827 грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 20 травня 2015 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Цікало А.І.