ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.05.2015Справа №910/6864/15-г
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта»
провідшкодування шкоди в сумі 25 640,47 грн.
СуддяБорисенко І.І.
Представники:
від позивача - Некряч А.В., за довіреністю;
від відповідача - Мельниченко І.О., за довіреністю.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25 640,47 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Відповідач проти позову заперечив, послався на те, що позивачем не доведено факту сплати суми в розмірі 23 594,16 грн. як страхового відшкодування (виплати) за договором страхування. Також, вказав на те, що строки виплати та права Позивача станом на день подання позовної заяви, в силу вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не порушені.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.10.2014р. на перехресті вулиць К.Маркса та Садової у м. Ірпінь була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля "Део", д.р.н. ВВ9400СМ, яким керувала Медіна І.В. та автомобіля «ЗАЗ Ланос» д.р.н. АІ9123СМ.
Причиною ДТП стало те, що водій Медіна І.В., керуючи автомобілем "Део", д.р.н. ВВ9400СМ, виїжджаючи з другорядної дороги на головну не надала перевагу у русі автомобілю «ЗАЗ Ланос» д.р.н. АІ9123СМ, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України. Дані обставини підтверджуються розгорнутою довідкою №9445781 про дорожньо-транспортну пригоду та постановою Ірпінського міського суду Київської області (справа №367/6487/14-п (3/367/1557/2014)), копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ Ланос» д.р.н. АІ9123СМ. (Застрахований автомобіль), який був застрахований позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 20.05.2014р. №011128/4014/0000137.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування від 20.05.2014р. №011128/4014/0000137, страхового акту №00153584 від 17.11.2014р., позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 26 319,49 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №021532 від 20.11.2014р. на суму 23 594,16 грн. та платіжним дорученням №012059 від 20.11.2014р. на суму 2 725,33 грн. страхового відшкодування, яке перераховано в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля "Део", д.р.н. ВВ9400СМ, яким керувала Медіна І.В., під час експлуатації вказаного автомобіля, і її вину у вчиненні ДТП та скоєнні правопорушення за ст. 124 КУпАП України встановлено постановою Ірпінського міського суду Київської області (справа №367/6487/14-п (3/367/1557/2014)).
На час скоєння вищевказаної ДТП (04.10.2014р.) цивільно-правова відповідальність Медіної І.В. під час експлуатації автомобіля "Део", д.р.н. ВВ9400СМ, на законних підставах, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) №АС/8999711 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 0,00 грн., строк дії полісу з 13.12.2013р. до 12.12.2014р.
Отже, відповідач є особою на яку полісом №АС/8999711 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "Део", д.р.н. ВВ9400СМ, на час спірної ДТП.
Вартість матеріального збитку відповідно до виставленого рахунку-фактура №01409/10 від 22.1.02014р. складає 27 504,00 грн.
Судом враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Окрім того, на підтвердження розміру витрат необхідних для відновлювального ремонту автомобіля «ЗАЗ Ланос» д.р.н. АІ9123СМ позивачем надано суду Звіт про визначення вартості матеріального збитку №30С/10/14 складений 07.11.2014р., відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників (Сврз) автомобіля «ЗАЗ Ланос» д.р.н. АІ9123СМ у результаті його пошкодження при ДТП складає 25 190,47 грн., при коефіцієнті фізичного зносу 0,25.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу №АС/8999711 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1191 ЦК України, відповідач повинен був відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), у межах суми, що перейшла до позивача (26 319,49 грн.), в межах оціненої шкоди з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу та враховуючи, що франшиза за полісом №АС/8999711 дорівнює 0,00 грн., тобто відповідач повинен відшкодувати позивачу 25 190,47 грн.
Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з Відповідача суми в розмірі 25 190,47 грн.
Позивач також просить суд стягнути з Відповідача послуги евакуатора в сумі 450 грн.
Розглянувши позовну вимогу в цій частині суд зазначає, що заявлені до стягнення Позивачем витрати за послуги евакуатора не є страховим відшкодуванням, а є витратами, які належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.
Отже, суд не знаходить правових підстав для стягнення зазначених витрат, а тому в позові у цій частині відмовляє.
Заперечення викладені Відповідачем у відзиві на позовну заяву спростовані наявними матеріалами справи та висновками до яких дійшов суд.
Щодо заперечень в частині передчасності подання виплати Відповідачем страхового відшкодування, суд не погоджується з такими висновками, виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2015 Позивач звернувся до Відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування №15070, вказане також підтверджено Відповідачем.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За правилами п. 35.1 ст. 35 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Наведена норма матеріального права регулює порядок страхового відшкодування у правовідносинах між потерпілим (або особою, яка має право на отримання відшкодування) і страховиком, які відбуваються до заміни кредитора.
Ураховуючи викладене, до нового кредитора - Позивача - обов'язок подачі заяви не перейшов і не міг перейти, оскільки для останнього Відповідач у справі не є страховиком у розумінні наведеної норми, а є особою, відповідальною за завдані збитки в порядку ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".
Відтак, з огляду на викладене позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014р. щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права - п. 35.1. ст. 35 Закону №1961-ІV, а в силу ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Так, суд вказує, що відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду, що також викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002, де зазначено, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Позаяк, суд вказує, що станом на момент ухвалення судом рішення у даній справі права Позивача порушені, а строк виплати страхового відшкодування є таким, що настав.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в сумі 25 190,47 грн.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 119, ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) 25 190 (двадцять п'ять тисяч сто дев'яносто) грн. 47 коп. страхового відшкодування, а також 1 794 (одну тисячу сімсот дев'яносто чотири) грн. 93 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
У решті в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 19.05.2015
Суддя І.І. Борисенко