ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.05.2015Справа №910/4203/15-г
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Житлово-будівельний кооператив "Автотранспортник-10"
до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту
про розірвання договору № 6898/4-13 від 02.07.1999 р.
за участю представників:
від позивача:Пінчук М.М.- представник за довіреністю № 32 від 03.04.2015 р.
від відповідача:Андрієвська О.В.- представник за довіреністю № 316 від 31.03.2015 р.
До господарського суду м. Києва звернувся Житлово-будівельний кооператив "Автотранспортник-10" (далі - ЖБК "Автотранспортник-10") з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") про розірвання договору на послуги водопостачання та водовідведення № 6898/4-13 від 02.07.1999 р.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на істотну зміну обставин, а саме - внесення змін до ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення укладається між відповідачем, як виконавцем цих послуг, та власниками квартир, як безпосередніми споживачами, внаслідок чого укладений договір № 6898/4-13 від 02.07.1999 р. позивачем, який є балансоутримувачем, має бути розірваний в силу істотної зміни обставин.
У позові Житлово-будівельний кооператив "Автотранспортник-10" просить суд розірвати договір на послуги водопостачання та водовідведення № 6898/4-13 від 02.07.1999 р.
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що умовами договору та закону не передбачено підстав для розірвання спірного договору у зв'язку з внесеними змінами до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а, отже, позов задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
02.07.1999 р. між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") та Житлово-будівельним кооперативом "Автотранспортник-10" був укладений договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 6898/4-13.
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент - сплатити за вказані послуги на умовах, визначених договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65.
Згідно з п. 5.1 договору цей договір є безстроковим та діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.
Договір може бути розірвано за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань. Сторона, що бажає розірвати договір має письмово попередити про це другу сторону за один місяць (п. 5.2 договору).
Судом встановлено, що 09.07.2014 р. позивач, посилаючись на п. 5.2 договору № 6898/4-13 від 02.07.1999 р., звернувся до відповідача з листом вих. № 38, в якому пропонував йому розірвати вказаний договір з 01.09.2014 р., у зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Однак, на вказану пропозицію відповідач не відповів, а отже, сторони не досягли взаємної згоди щодо приведення договору № 6898/4-13 від 02.07.1999 р. у відповідність до змін у Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Позивач вважає, що таким чином було порушене його право, а тому звернувся до суду з позовом про розірвання вказаного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Вимоги про розірвання вищевказаного договору обґрунтовані позивачем істотною зміною обставин, оскільки набрали чинності зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких договір на послуги водопостачання та водовідведення мають укладатись з власниками (орендарями) квартир, а не з їх балансоутримувачами (позивачем).
Так, у судовому засіданні встановлено, що 26.04.2014 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
Указаним Законом були внесені зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, статтю 19 було доповнено частиною 5, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Так само, було доповнено статтю 29 частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.
Підстави для розірвання договору встановлені ст.ст. 651, 652 ЦК України, згідно з якими договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зокрема, відповідно до вимог ч. 4 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
Так, дійсно, сторони у справі в момент укладення спірного договору не могли передбачити, що настануть ті обставини, про які зазначає позивач у позові, при цьому зміна обставин була зумовлена причинами, які позивач не міг усунути, а із договорів та звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.
Однак, ЖБК "Автотранспортник-10" не довів суду, що виконання спірного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.
Ту обставину, що з кола суб'єктів, між якими укладається договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення, законом виключено балансоутримувачів, суд не вважає підставою для розірвання договору.
При цьому необхідно зазначити, що частина 2 ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, на яку посилається позивач, передбачає, що у разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори про надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.
З матеріалів справи слідує, що Житлово-будівельний кооператив "Автотранспортник-10" не є виконавцем послуг з постачання питної води та водовідведення, а, навпаки, продовжує бути окремим споживачем таких послуг за договором № 6898/4-13 від 02.07.1999 р. та йому за адресою: м. Київ, вул. Радунська, 42/10, встановлено три лічильника води: № 02229233, № 02229181, № 02229250 (особові рахунки № 222-71, 222-70 та 222-69) для обліку використаних ним послуг для поливу, про що свідчать акти обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту № 072022 від 22.07.2014 р., № 072021 від 22.07.2014 р. та № 072023 від 22.07.2014 р.
А відповідно до п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.
Згідно з п. 3.4 договору кількість стокових вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником за діючими нормами водопостачання.
За таких обставин суд вважає, що змінами до закону співвідношення майнових інтересів сторін не порушено та позивача не позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору № 6898/4-13 від 02.07.1999 р., а, отже, і підстав для розірвання цього договору у зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суд не вбачає.
Окрім усього, змінами, внесеними до закону, на які посилається позивач, не вимагається розірвання попередніх договорів між постачальниками та абонентами, зокрема, на постачання послуг водопостачання та водовідведення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не довів належними засобами доказування істотну зміну обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, якими сторони керувалися при укладенні договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Разом з тим, суд зазначає, що сторони вправі внести зміни до договору № 6898/4-13 від 02.07.1999 р. на послуги водопостачання та водовідведення шляхом зміни обсягів договірного місячного водоспоживання та скидання стоків у міську каналізаційну мережу.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44. 49, 32 - 35, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-10" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі Розрахункового департаменту про розірвання договору на послуги водопостачання та водовідведення № 6898/4-13 від 02.07.1999 р. відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні в присутності представників сторін 14 травня 2015 року.
Повний текст рішення підписаний 19 травня 2015 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя К.І. Головіна