ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.05.2015Справа №910/16308/14
За позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві
до Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів»
про стягнення 2 817 333,90 грн. збитків
Суддя Трофименко І.О.
У судових засіданнях брали участь представники:
від прокуратури: Дергунов Д.С. - посвідчення № 004715 від 20.09.2012 р.
від позивача: Кульчицька О.М. - довіреність № 276-07/09 від 03.02.2015 р.
від відповідача: Болдирєва Д.І. - довіреність № 7 від 20.04.2015 р.
Караханян-Школяренко К.Ю. - довіреність № 3 від 05.02.2015 р.
Прокурор Святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» про стягнення 2 817 333,90 грн. збитків, спричинених порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як водокористувач, протягом періоду з 01.04.2012 р. по 20.02.2014 р., в порушення вимог ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, самовільно видобувало підземні води без дозволу на спеціальне водокористування. Внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів відповідач заподіяв державі збитки в розмірі 2 817 333,90 грн., які мають бути ним відшкодовані.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 (суддя Якименко М.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 (колегія суддів у складі: Станіка С.Р., Корсакової Г.В., Власова Ю.Л.), у задоволенні позову відмовлено через недоведеність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у зв'язку зі здійсненням спеціального водокористування без відповідного дозволу.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2015 р. рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р. у справі № 910/16308/14 скасовано, а справу № 910/16308/14 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В результаті автоматичного розподілу системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/16308/14 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2015 р. суддею Трофименко Т.Ю. прийнято справу № 910/16308/14 до провадження; призначено розгляд даної справи на 25.03.2015 р.; зобов'язано сторін надати суду нормативно-правове обґрунтування позовних вимог з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 23.02.2015 р. у справі № 910/16308/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.04.2015 р.
У судовому засіданні 21.04.2015 р. представники прокуратури та сторін надали пояснення по даній справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.04.2015 р. подав клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2015 р., керуючись ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд продовжив строк розгляду спору в справі № 910/16308/14 на 15 днів та оголосив перерву в судовому засіданні 21.04.2015 р. до 12.05.2015 р. о 12:20 год.
Представник прокуратури в судовому засіданні 12.05.2015 р. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2015 р. заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник позивача в судове засідання 12.05.2015 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 12.05.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Чинне законодавство України гарантує власнику охорону його законних прав. Так, згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 15 Цивільного кодексу України власнику гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту свого особистого майнового права є припинення дій, які порушують право, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.
Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
У відповідності до ст. 3 та пп. в) п. 4.2. ст. 4 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (надалі - Держекоінспекція), затвердженого наказом міністерства екології та природних ресурсів України № 429 від 04.11.2011 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 р. за № 1347/20085, основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території; Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог законодавства про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів.
Таким чином, Державна екологічна інспекція у м. Києві є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, , а відтак звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до господарського суду з позовом, що розглядається у даній справі, направлено на захист його охоронюваних законом інтересів.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
До прокуратури Святошинського району міста Києва з Прокуратури міста Києва надійшли матеріали Державної екологічної інспекції у місті Києві стосовно проведення у період з 18.02.2014 р. по 20.02.2014 р. планової перевірки Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів», яке знаходиться за адресою: м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Кримського, 27, щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
В ході проведення зазначеної перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва Гетьманом В.А. складено акт перевірки дотримання вимог природного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами № 05/417 А, відповідно до якого виявлено порушення п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України щодо забору відповідачем підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування.
З метою усунення виявленого порушення Держаною екологічною інспекцією у м. Києві винесено припис № 05/174п від 20.02.2014 р., яким зобов'язано відповідача отримати дозвіл на спеціальне водокористування у строк до 17.04.2014 р.
Крім того, 20.02.2014 р. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004374 відповідно до якого виявлено порушення ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України щодо забору підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування.
Постановою від 20.02.2014 р. № 004374 накладено адміністративне стягнення на еколога ПАТ «НДІ Електромеханічних приладів» Пирога Івана Григоровича за ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн. Вказаний штраф ним було сплачено 28.02.2014 р.
Відповідно до розрахунку плати за збитки, заподіяні державі Публічним акціонерним товариством «НДІ Електромеханічних приладів» здійснено спеціальне водокористування підземними водами без наявності дозволу на спеціальне водокористування, чим порушено вимоги ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, що кваліфікується як самовільне використання підземних вод. Відповідно до довідки та звітності форми «ТП - водгосп» за 4 квартал 2012 року та 4 квартал 2013 року ПАТ «НДІ Електромеханічних приладів» з 01.04.2012 р. по 20.02.2014 р. було забрано 57438 м3 води з артезіанської свердловини без дозволу на спеціальне водокористування.
Згідно зі ст. 1 Земельного кодексу України, водокористування - це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів); ліміт використання води - це граничний обсяг використання води, який встановлюється дозволом на спеціальне водокористування.
Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Згідно з ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, в тому числі, економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;
За приписами ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Відповідно до п.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони Навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995 р. № 37/(в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин), методика встановлює основні вимоги щодо порядку проведення розрахунку заподіяних збитків і застосовується при здійсненні державного контролю у галузі охорони та раціонального використання водних ресурсів. Методика є обов'язковою для інспекторів інспекційних підрозділів органів Мінекоресурсів України.
Згідно з п. 4.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації юридичними та фізичними особами, в тому числі іноземними, як правило, в повному обсязі, без застосування норм зниження розміру стягнення і незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Відповідно до п. 4.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, відповідальність юридичних і фізичних осіб настає внаслідок порушення ними встановлених умов водокористування, а саме: самовільного водоспоживання, тобто забору води з поверхневих чи підземних джерел без дозволу на спецводокористування.
Згідно з п. 1.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389 (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин), ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
У відповідності до п. 9.1. вищевказаної методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), здійснюється за формулою Зсам = 100 х W х Тар , де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, куб. м; Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн./м. куб., що діє в регіоні на момент виявлення порушення.
Таким чином, розмір збитку за самовільне водокористування становить Зсам = 100 х W х Тар, тобто - 100 х 57438 х 0,4905 = 2 817 333,90 грн.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, виключає його відповідальність.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Документи додані до матеріалів свідчать про те, що відповідачем, з його вини, було вчинено протиправні дії, зокрема, самовільний забір води за період з 01.04.2012 р. по 20.02.2014 р. в обсязі 57438 м. куб. з експлуатаційної свердловини, без спеціального дозволу на спеціальне водокористування, чим завдано збитків державі у розмірі 2 817 333,90 грн., і між діями відповідача та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Згідно з ст. 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.
У відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 29, ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 % грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить: 70 % грошових стягнень за заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, міських бюджетів - 50 %, обласних бюджетів та бюджету АР Крим - 20 %, бюджетів м. Києва та Севастополя - 70 %.
За таких обставин, Прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до Господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві з позовом до Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» про стягнення 2 817 333,90 грн. збитків, спричинених порушенням вимог природоохоронного законодавства.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 148 ГК України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами. Частина 1 статті 149 ГК України також передбачає, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.
Згідно зі ст. 151 Водного кодексу України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Із даними нормами узгоджується і ст. 49 Водного кодексу України, якою передбачено здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу.
Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 111 ВК України, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
При цьому, як норми Водного кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», так і зазначені методики оперують поняттям «винної особи», що цілком відповідає положенням Цивільного та Господарського кодексів України, які визначають поняття та порядок відшкодування збитків.
Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - це процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Забір води - це вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.
Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.Дозвіл на спеціальне водокористування видається: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;
органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Статтею50 Водного кодексу України визначено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).
У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.
Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Згідно зі ст. 55 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі закінчення строку спеціального водокористування.
Державним управлінням екології та природних ресурсів в м. Києві 05.04.2001 р. № УКР-391-Кіє ПАТ «НДІ електромеханічних виробів» видано дозвіл на спеціальне водокористування з терміном дії на три роки, який у подальшому продовжено до 31.03.2012 р.
Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на те, що строк дії дозволу закінчився 31.03.2012 р., відповідачем протягом періоду з 01.04.2012 р. по 20.02.2014 р. в обсязі - 57438 куб. м. з експлуатаційної свердловини здійснювалось спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу, чим державі завдано збитки у сумі 2 817 333,90 грн.
Положеннями статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлена відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі зобов'язання підприємств відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушень. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу, України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування) регламентується Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. N 389 та зареєстрованою в Мін'юсті України 14.08.2009 р. за N 767/16783, зі змінами та доповненнями згідно наказу Мінекології України від 30.06.2011 р. № 220 (надалі - Методика).
Як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного водокористування відповідачем, розрахована позивачем відповідно до зазначеної Методики та складає за період з 01.04.2012 р. по 20.02.2014 р. у розмірі 2 817 333,90 грн.
При цьому господарський суд дійшов висновку про поширення на спірні правовідносини дії Методики зі змінами та доповненнями згідно наказу Мінекології України від 30.06.2011 р. № 220, з огляду на наступне.
Пунктом 1.2 Методики, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (після 08.08.2011 р., коли набрали чинності зміни до пункту 1.2. Методики), встановлено, що ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі:
- забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин та фізико-хімічних показників (далі - забруднюючі речовини) із зворотними водами або забруднюючих речовин у чистому вигляді, у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;
- забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;
- самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));
- забору, використання води та скиду забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.
Таким чином, оскільки встановлено факт самовільного використання відповідачем водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), то дана Методика поширюється на спірні відносини.
При цьому пунктом 9.1 розділу IX Методики передбачений Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн.., здійснюється за формулою:
Зсам = 100 х W х Тар,
де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м;
Тар - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об'єкти», встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).
З аналізу наданого господарському суду розрахунку збитків, нанесених державі Публічним акціонерним товариством «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» випливає, що позивачем було застосовано вірні показники W та Тар.
У відповідності до пункту 9.2. Методики в редакції, чинній на момент встановлення правопорушення, фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідач у письмових поясненнях просив суд відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на відсутність його вини у спірних правовідносинах, оскільки ПАТ «НДІ електромеханічних приладів» неодноразово зверталось до дозвільного органу в порядку, встановленому чинним законодавством України для одержання дозволу на спеціальне водокористування. При цьому відповідач зазначає, що ПАТ «НДЕ електромеханічних приладів» користувалося водними ресурсами без належно оформленого дозволу на спеціальне водокористування.
Таким чином. суд дійшов висновку, про визнання вини відповідача у спричиненні збитків, оскільки він свідомо продовжував здійснювати використання води зі спеціальної свердловини після закінчення строку дії дозвільних документів.
Відповідач був обізнаний про необхідність отримати новий дозвіл, а також про недопустимість здійснення водокористування, незалежно від відсутності чи наявності рішення про припинення права на спецводокористування.
У зв'язку із закінчення дозволу на спецводокористування відповідач звертався до уповноважених органів щодо його видачі.
Згідно з п. 4 «Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 р. (надалі - Порядок), дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 нього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни. Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.
Так, відповідно до п. 5 Порядку, зразки бланків дозволу та клопотання щодо його отримання, перелік відомостей, що подаються водокористувачами для отримання дозволу, затверджується спільним наказом Мінприроди, МОЗ і Держводагентства.
Крім того, за змістом п. 3 Порядку, дозволи видаються також з урахуванням переліку документів, який затверджує Мінприроди.
У даному випадку, перелік документів, необхідних для отримання дозволу для спецводокористування, надається згідно з «Інструкцією про порядок погодження і видачі дозволів на спеціальне водокористування», затвердженою наказом Мінводгоспу СРСР від 30.12.1983 № 354
Крім того, Господарський суд міста Києва звертає увагу на те, що на неодноразові звернення відповідача щодо отримання дозволу на спеціальне водокористування, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) надавали відповіді з проханням усунути виявлені недоліки в пакеті документів, що надавалися відповідачем.
Через подання неповного пакету документів, необхідних даних та документації, зокрема щодо виду діяльності, потужності об'єкту, копій лабораторних досліджень якості води, уточненого нормативного розрахунку водоспоживання та водовідведення тощо Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської державної адміністрації дев'ять разів відмовлялося відповідачу у видачі дозволу.
Однак, відповідач не надав суду жодних належних доказів у підтвердження того, що зазначені у листуванні недоліки були усунені, а відповідні дії чи бездіяльність органу, що видав дозвіл № УКР-391-Кіє, стосовно розгляду заяв про продовження строків спеціального водокористування були оскаржені до відповідних інстанції згідно з чинним законодавством України.
Враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду, серед іншого, на наступне.
Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань -причиною.
Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, виключає його відповідальність.
Надані господарському суду документи свідчать про те, що відповідачем, з його вини, було вчинено протиправні дії - самовільне використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів, чим завдано збитків державі у розмірі 2 817 333,90 грн., і між діями відповідача та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Викладені вище обставини свідчать про наявність усіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення збитків, а отже - свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню повністю, а судовий збір покладається на відповідача.
Нормою п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Враховуючи вищенаведене, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі надані учасниками судового процесу докази та пояснення в сукупності, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Прокурора святошинського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві про стягнення 2 817 333,90 грн. збитків заподіяних державі Публічним акціонерним товариством «НДІ електромеханічних приладів», що підтверджуються матеріалами справи, у зв'язку з чим дані вимоги підлягають задоволенню відповідно до норм розподілу вказаних сум між бюджетами відповідно до норм Закону України «Про державний бюджет України» та Бюджетного кодексу України.
В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Публічне акціонерне товариство «НДІ електромеханічних приладів» і стягуються в доход Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» (вул. Академіка Кримського, будинок 27, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 14309824) в дохід Державного бюджету України 2 817 333 (два мільйони вісімсот сімнадцять тисяч триста тридцять три) грн. 90 коп. збитків та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 18.05.2014 р.
Суддя Т.Ю. Трофименко