ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.05.2015Справа №910/6333/15-г
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»
про стягнення 66751,77 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін не з'явилися.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 49500 грн., а також нарахованих санкцій (5721,66 грн. пені, 1135,11 грн. 3% річних, 10395 грн. інфляційних), оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
На запит суду в порядку ст. 65 ГПК України від МТСБУ надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АС/2302058.
У судове засідання 13.05.2015 Позивач з невідомих суду причин своїх представників не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання його повноважного представника було повідомлено під розписку у минулому судовому засіданні, тому будь-які несприятливі наслідки неявки повноважного представника у судове засідання покладаються відповідно на Позивача.
За клопотанням Відповідача було перенесено судове засідання, призначене на 15.04.2014. У судове засідання 13.05.2015 Відповідач своїх представників повторно не направив, відзиву на позов не подав, хоча про призначення справи до розгляду в обох судових засіданнях Відповідач повідомлявся заздалегідь, що вбачається зі зворотних повідомлень про вручення поштових відправлень, у яких надсилалися ухвали суду на адресу місцезнаходження Відповідача, тому будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються відповідно на Відповідача.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Сторони також не були позбавлені права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати, якщо вважали за потрібне, будь-які письмові пояснення та/або докази заздалегідь до судового засідання в письмовому вигляді через канцелярію суду, направити поштою, кур'єром тощо.
Клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 13.05.2015, до початку та під час судового засідання не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, що приймав участь у минулому судовому засіданні, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
11.09.2013 по вул. Депутатській, в м. Києві, була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Фіат», д.р.н. АІ5412ЕС, яким керував Крук В.М., з автомобілем «Мерседес», д.р.н. АА0828ОВ, яким керував Нестеренко В.М. Причинами ДТП стало те, що водій Крук В.М., керуючи автомобілем «Фіат», д.р.н. АІ5412ЕС, під час початку руху на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», д.р.н. АА0828ОВ, чим порушив пункти 10.1, 16.11 ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Мерседес», д.р.н. АА0828ОВ (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Міхневич С.М. на праві власності, був під керуванням Нестеренко В.М. на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є Міхневич С.М.
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт № 641 від 04.10.2013 про визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженням у ДТП Застрахованого автомобіля (144681,54 грн., коефіцієнт зносу відсутній), рахунок-фактуру ремонтного СТО Застрахованого автомобіля від 14.10.2013, з калькуляцією в системі AUDATEX (124720,48 грн.), Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 119249,55 грн. на користь вказаного ремонтного СТО.
При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ні інтересам вигодонабувача, ні страхувальника за вказаним договором, і Відповідачем не доведено протилежного.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Фіат», д.р.н. АІ5412ЕС, Крук В.М., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою районного суду.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Крук В.М., як особи, яка експлуатує автомобіль «Фіат», д.р.н. АІ5412ЕС, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/2302058 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 500 грн. Отже, Відповідач є особою на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Фіат», д.р.н. АІ5412ЕС, на час ДТП.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Проте вищевказаними Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15.
Отже, фактично відновлювальний ремонт Застрахованого автомобіля після його пошкодження у спірному ДТП згідно рахунку СТО коштував 124720,48 грн.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленого Позивачем розміру матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля та вартості його відновлювального ремонту, а також не спростовано розрахованої Позивачем суми страхового відшкодування. Клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України та про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України Відповідачем також не заявлялося.
Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також не доведено, що обрахований Позивачем розмір страхового відшкодування є необґрунтованими або завищеними.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/2302058 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (119249,55 грн.), і не більше фактичної вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля на СТО (124720,48 грн.), при цьому в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000грн.), за мінусом франшизи (500 грн.), та отже в сумі 49500 грн.
У Відповідача з часу настання ДТП (11.09.2013) та отримання вимоги Позивача (13.02.2014) було достатньо часу для дослідження спірного страхового випадку, проте Відповідач ДТП як страховий випадок не визнав, суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив, обґрунтованих заперечень до Позивача не висунув, і до суду також не подав. Матеріали справи не місять доказів протилежного.
При цьому суд також зауважує, що Позивач у справі, що розглядається, отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.
З огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 49500 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У частині вимог про стягнення з Відповідача нарахованих Позивачем сум втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України суд відмовляє, оскільки обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку відшкодування шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Аналогічну правову позицію викладено в п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». У частині вимог про стягнення пені за п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то суд в цій частині також в позові відмовляє з тих обґрунтувань, що між сторонами виникли правовідносини саме по відшкодуванню шкоди, тоді як вказана норма передбачає нарахування пені за прострочення виплати страхового відшкодування, як регламентної виплати.
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 49500 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот) грн. відшкодування матеріальної шкоди, а також 1354 (одну тисячу триста п'ятдесят чотири) грн. 82 коп. судового збору.
Видати наказ.
У іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.05.2015
Суддя Сташків Р.Б.