Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "12" травня 2015 р. Справа № 906/370/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача (прокурор): Пустовіт М.Л. - сл. посвідчення № 031533 від 23.01.2015;
від відповідача1: Трифонов М.Л. - довіреність №18-5/442 від 08.04.2015 (в с/з 06.05.2015); Троян К.В.- довіреність № 18-5/579 від 28.04.2015 (в с/з 12.05.2015);
від відповідача 2: Лисенко А.С. - довіреність № 27/08 від 30.03.2015;
від третьої особи: Коваленко Л.В. - довіреність б/н від 05.05.2015 (в с/з 06.05.2015);
присутня в судовому засіданні 12.05.2015: Коваленко Л.В. - довіреність б/н від 05.05.2015,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави
до 1) Житомирської районної державної адміністрації (м.Житомир)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертокиївка-Хміль" (с.Вертокиївка, Житомирський район, Житомирська область)
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Вертокиївської сільської ради (с.Вертокиївка, Житомирський район, Житомирська область)
про визнання незаконним та скасування розпорядження від 21.07.2014 №291, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.08.2014, зобов'язання повернення земельних часток (паїв) загальною площею 83,23 га
В судовому засіданні 06.05.2015, згідно ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 14:30 год. 12.05.2015.
Прокурором подано позов в інтересах держави про:
1) визнання незаконним та скасування розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 21.07.2014 №291 "Про надання в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ "Вертокиївка-Хміль" на території Вертокиївської сільської ради";
2) визнання недійсним укладеного між Житомирською РДА та ТОВ "Вертокиївка-Хміль" договору оренди земельної ділянки від 05.08.2014 загальною площею 83,23 га, вартістю 1802745 грн.;
3) зобов'язання ТОВ "Вертокиївка-Хміль" повернути за актом приймання-передачі невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 83,23 га (за №17, 19, 31, 32, 48, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 235, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 252, 253, 254, 260, 360, 361, 362, 363, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 514, 515, 516, 517, 518, 519, 520, 521, 522, 523, 524), що розташовані на території Вертокиївської сільської ради Житомирського району, нормативна грошова оцінка яких становить 1802745,00грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 31.03.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Вертокиївську сільську раду.
30.04.2015 до суду від прокурора Житомирського району надійшли письмові пояснення по справі.
Прокурор позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представники відповідачів щодо позовних вимог заперечили з мотивів, викладених у запереченні від 06.05.2015.
Представник третьої особи в судовому засіданні 06.05.2015 пояснив, що спірні земельні ділянки є не державною власністю, а колективною.
Після оголошеної в судовому засіданні перерви, 12.05.2015 до суду надійшли письмові обґрунтування вимог прокурора.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані до справи документи, господарський суд
Як вказує прокурор в позовній заяві та письмових поясненнях (а.с. 51-52, 93-95), розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації №291 від 21.07.2014 передано в оренду ТОВ "Вертокиївка-Хміль" земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вертокиївської сільської ради за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) в кількості 45 паїв (45 земельних ділянок) загальною площею 83,23 га.
На виконання вищевказаного розпорядження, 05.08.2014 між Житомирською РДА та ТОВ "Вертокиївка-Хміль" укладено договір оренди земельної ділянки.
За результатами опрацювання документів, що стали підставою для укладення договору, встановлено, що розпорядження №291 від 21.07.2014 прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, у зв'язку відсутністю розробленої документації із землеустрою на об'єкти оренди, визначення та встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Прокурор стверджує, що хоча оскаржуване розпорядження прийнято на підставі ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", однак за договором оренди в користування має передаватись конкретна індивідуально визначена річ. Виходячи зі змісту оспорюваного розпорядження, неможливо індивідуалізувати об'єкт оренди, оскільки в даному розпорядженні не зазначено ні точного місцезнаходження, ні меж наданої в оренду земельної ділянки, відсутні також кадастрові плани земельної ділянки.
Вказує, що вданому випадку райдержадміністрацією документація із землеустрою не затверджувалась, при цьому розпорядженням передано в оренду саме земельні ділянки в розумінні ст. 79 ЗК України, хоча насправді, земельна ділянка в натурі не виділялась. При цьому частка (пай) не має конкретного вираження на місцевості (не має встановлених меж), тому відсутній предмет договору.
На думку прокурора, передача в оренду невитребуваних (нерозподілених) земельних ділянок повинна відбуватися після виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, оскільки невитребувані паї передаються у відання райдержадміністрації для подальшої можливої передачі в оренду сформованих земельних ділянок.
Звертає увагу, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" суд категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес".
Зауважує, що незаконна передача в оренду невитребуваних паїв порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, підриває авторитет органів державної влади, порушує принцип законності. Відновлення порушених державних інтересів надасть можливість поповнити бюджет на законних підставах та виключить можливість протиправного використання земель понад визначену угодою площу. Крім того, скасування незаконних розпоряджень голови РДА відновить порушений принцип законності та рівності учасників правовідносин.
В процесі розгляду справи, звернув увагу суду на те, що ні в позовній заяві, ні в своїх поясненнях прокурор не вказує, що вважає спірну земельну ділянку державною власністю. Пояснив, що порушення інтересів держави прокурор вбачає саме у порушенні порядку передачі спірної земельної ділянки в оренду.
Представник відповідача1 проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях від 06.05.2015 (а.с. 77-82). Вказав, що нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї) за своєю правовою природою належать до земель колективної форми власності, оскільки згідно Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" паюванню підлягали саме землі колективної власності. Тобто, оспорюване розпорядження не порушує інтереси держави, оскільки нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) не відносяться ні до державної, ні до комунальної, ні до приватної власності.
Вказує, що по всіх сільськогосподарських підприємствах району проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розроблені і затверджені у встановленому законом порядку. Необхідність у виготовленні технічної документації із землеустрою з метою визначення місця розташування земельних ділянок, їх меж та площ, цільового призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів) при передачі в оренду нерозділених (не витребуваних) земельних часток (паїв) в порядку статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" відсутня, оскільки така інформація міститься у проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідач2 проти позову заперечив, підтримав правову позицію відповідача1.
Представник відповідача2 в судовому засіданні вказав, що ТОВ "Вертокиївка-Хміль" вчасно сплачує орендну плату за земельну ділянку, однак, у зв'язку із зверненням прокурора до суду з даним позовом, не має можливості здійснювати посівні роботи, що призводить до заподіяння збитків.
Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні 06.05.2015 зазначили, що спірні земельні ділянки є не державною власністю, а колективною. Звернули увагу суду на те, що пайовики, земельні частки (паї) яких знаходяться в оренді відповідача2, не звертались до прокуратури про захист своїх порушених прав. Тому вважають, що докази порушення інтересів держави у прокуратури відсутні.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалося учасниками судового процесу, що 21.07.2014 головою Житомирської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №291, яким вирішено передати в оренду ТОВ "Вертокиївка-Хміль" терміном на 1 рік, але не довше ніж до моменту отримання власниками паїв свідоцтв на право власності на земельну ділянку, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) в кількості 45 (сорок п'ять) паїв (45 земельних ділянок), загальною площею 83,23 га, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Вертокиївської сільської ради, згідно переліку, що додається та встановити орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 62). В додатку до розпорядження вказано перелік нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), що передаються в оренду ТОВ "Вертокиївка-Хміль".
Також матеріалами справи підтверджено факт укладення 05.08.2014 між Житомирською районною державною адміністрацією Житомирської області (орендодавець/відповідач-1) та ТОВ "Вертокиївка-Хміль" (орендар/відповідач-2) договору оренди земельної ділянки (а.с. 63-64; далі - Договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок (нерозділених) не витребуваних земельних часток (паїв) в кількості 45 (сорок п'ять) паїв (45 земельних ділянок) на території Вертокиївської сільської ради за межами населених пункті, загальною площею 83,23 га. Згідно п. 7 Договору, останній укладено на 1 (один) рік, але не довше ніж до моменту отримання власниками паїв свідоцтв на право власності на земельну ділянку.
05.08.2014, на підставі акту приймання-передачі, орендодавець передав, а ТОВ "Вертокиївка-Хміль" прийняло земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок (нерозподілених) не витребуваних земельних часток (паїв) в кількості 45 паїв на території Вертокиївської сільської ради за межами населених пункті, загальною площею 83,23 га (а.с. 65).
Також сторонами підписано додаток до договору оренди земельної ділянки від 05.08.2014 №1, в якому наведено перелік нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), що передаються в оренду ТОВ "Вертокиївка-Хміль" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вертокиївської сільської ради та площі земельних ділянок (а.с. 65, зворотній бік).
Розглядаючи доводи прокурора про порушення вимог земельного законодавства при винесенні оскаржуваного розпорядження та укладення договору оренди, зокрема вимог Земельного кодексу України щодо розроблення документації із землеустрою, визначення меж земельних ділянок в натурі та відсутності у договорі істотних умов, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі": до договору не додано планів або схем земельних ділянок, які передаються в оренду, кадастрового плану, актів визначення меж земельних ділянок в натурі, господарський суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Тобто, з наведеної статті вбачається, що для визнання незаконним правового акту індивідуальної дії необхідно дві умови, в їх сукупності, а саме: 1) суперечність такого правового акта актам чинного законодавства; 2) порушення таким правовим актом цивільних прав або інтересів.
Аналогічна позиція викладена у пункті 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", згідно якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 2.24. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" наголошено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки
Правовий режим земель - це встановлений законом порядок використання та охорони земель.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних розпорядження та договору оренди, в оренду передано терміном на 1 рік, але не довше ніж до моменту отримання власниками паїв свідоцтв на право власності на земельну ділянку, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) в кількості 45 (сорок п'ять) паїв (45 земельних ділянок), загальною площею 83,23 га, згідно проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Вертокиївської сільської ради.
При цьому, в додатку до розпорядження наведено перелік нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), що передаються в оренду ТОВ "Вертокиївка-Хміль" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вертокиївської сільської ради та площі земельних ділянок (а.с. 62, зворотній бік), зокрема: №№ 17, 19, 31, 32, 48, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 235, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 252, 253, 254, 260, 360, 361, 362, 363, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 514, 515, 516, 517, 518, 519, 520, 521, 522, 523, 524.
Умовами п. 2 Договору конкретизовано, що в оренду передається 45 паїв, загальною площею 83,23га.
У розпорядженні №291, у пункті 15 Договору та в акті прийому-передачі земельної ділянки від 05.08.2014 сторони визначили, що передача земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Тобто, зі змісту оспорюваних розпорядження та Договору вбачається, що в оренду передавалися саме земельні частки (паї), при цьому учасники спірних відносин керувалися законодавством, яке регулює передачу в оренду земельних часток (паїв ).
Суд звертає увагу, що згідно заяви від 10.06.2014, внаслідок розгляду якої було прийнято оскаржуване розпорядження та укладено оспорюваний Договір, саме не в и т р е б у в а н і (нерозподілені) з е м е л ь н і ч а с т к и паї загальною площею 83,23 га, за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Вертокиївка" на території Вертокиївської сільської ради відповідач просив передати йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Частиною 3 ст. 2 Земельного кодексу України визначено, що об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у т о м у ч и с л і н а з е м е л ь н і ч а с т к и (паї).
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Однак, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) мають різний правовий режим.
З наявного в матеріалах справи державного акту на право колективної власності на землю серія ЖТ-08-05 №000164 (а.с. 84-88) вбачається, що КСП "Вертокиївка" передано у колективну власність 1861,1 га землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішення Вертокиївської сільської ради народних депутатів від 19.12.1996.
Згідно п. 1 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (п. 2 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям").
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено положеннями Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Положеннями ч.ч.1,2,4 ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачено, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб'єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.
Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів (ч. 5 ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)").
З наведеного вбачається, що в даному випадку, розробляється один проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на усі земельні ділянки колективної форми власності, які підлягали паюванню.
Нормами ст. 8 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) включає: проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Державній землевпорядній експертизі підлягає вибірково до 20 відсотків документації із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Згідно п. 6 Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Тобто, в подальшому для осіб, які здійснюють оформлення державного акту на право приватної власності необхідно відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку. Однак вказаний обов'язок визначений лише для власників земельних часток (паїв).
Згідно листа Управління Держземагентства у Житомирському районі №10-603-0.5-2053/2-15 від 12.03.2015 вказано, що форма власності земельних часток №№ 17, 19, 31, 32, 48, 217, 218, 219, 220, 221, 222, 223, 224, 235, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 252, 253, 254, 260, 360, 361, 362, 363, 364, 365, 366, 367, 368, 369, 514, 515, 516, 517, 518, 519, 520, 521, 522, 523, 524. - не витребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) та зазначено про відсутність відомостей щодо оформлення права власності на них (а.с. 22).
У статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Відповідно п.12 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
Тобто, законом передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.
При цьому слід враховувати, що оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Вказане також унеможливлює розроблення проекту землеустрою та присвоєння кадастрового номера орендованої земельної ділянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.
Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" організація робіт з розподілу земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією за місцем розташування земельних ділянок згідно з проектом.
Результати розподілу оформляються протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв) або їх представниками, які взяли участь у розподілі, головуючим та секретарем зборів.
До протоколу додається:
- список реєстрації власників земельних часток (паїв) або їх представників, які взяли участь у розподілі, із зазначенням номерів вибраних ними земельних ділянок згідно з проектом, засвідчених їх підписами. Кожен аркуш зазначеного списку підписується головуючим та секретарем зборів і скріплюється печаткою сільської, селищної, міської ради чи райдержадміністрації;
- схема розташування земельних ділянок згідно з проектом із зазначенням номерів земельних ділянок та номерів їх власників (за списком) (п. 9 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" ).
Відповідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)", сільська, селищна, міська рада чи райдержадміністрація протягом п'яти днів після ознайомлення громадськості з результатами розподілу вживає заходів до остаточного його погодження згідно з поданими заявами і затверджує протокол зборів з урахуванням внесених змін, а також доручає територіальному органу Держземагентства разом із землевпорядною організацією забезпечити організацію робіт з установлення м е ж з е м е л ь н и х д і л я н о к у н а т у р і (на місцевості) та складання державних актів на право власності на земельні ділянки (на підставі відповідних договорів).
До оспорюваного розпорядження, акту приймання-передачі, який є додатком до договору оренди, додано перелік нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (а.с. 62, зворотній бік; 65, зворотній бік) та схеми розташування переданих в оренду паїв (66-73), при розподілі яких, встановлені відповідно їх межі, що спростовує доводи прокурора стосовно необхідності ідентифікації переданих в оренду земельних ділянок згідно норм Закону України "Про землеустрій", оскільки вказані ділянки ідентифіковані у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №122 від 04.02.2004 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)".
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність порушень правових норм при передачі в оренду земельних часток (паїв). Оскільки вказані правовідносини, зважаючи на правовий режим спірного об'єкта оренди, регулюються зазначеними вище спеціальними нормативними актами, тому прокурором помилково застосовано до даних правовідносин норми Земельного кодексу України і Закону України "Про землеустрій".
Так як судом не встановлено, що оспорюване розпорядження суперечить актам чинного законодавства, то порушення таким правовим актом цивільних прав або інтересів виключається.
До того ж, враховуючи, що в оренду передавались земельні частки (паї), які належать до комунальної форми власності, і доказів порушення інтересів їх власників при передачі в оренду матеріали справи не містять, про що наголошували відповідачі та третя особа, твердження про порушення інтересів держави є безпідставними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2014 у справі №920/707/13.
З огляду на викладене, у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження №291 від 21.07.2014, суд відмовляє.
За вищенаведеного, відсутні підстави і для задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди, яку обґрунтовано приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, у зв'язку з незаконністю спірного розпорядження.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-6 ст. 203 ЦК України.
Згідно абз.4 п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Однак, прокурором не визначено частину ст. 203 ЦК України, за якою спірний договір оренди слід вважати недійсним, що є суттєвим при визначенні підстав позову.
У ч. 1 ст. 203 ЦК України йдеться про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судом не приймаються до уваги доводи прокурора про відсутність у договорі від 05.08.2014 істотних умов, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки, як встановлено судом, вказані правовідносини регулюються спеціальними нормативними актами, що стосуються земельних часток (паїв).
Водночас суд враховує що згідно п.2 постанови Кабінету Міністрів України №119 від 24.01.2000 "Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)", реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).
Оскільки судом відмовлено у позові в частині скасування розпорядження голови Житомирської РДА №291 від 21.07.2014, на підставі якого укладено спірний договір і прокурором не доведено інших підстав для визнання договору оренди недійсним, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
На підставі вище викладеного, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки, як похідної від вимоги про визнання договору оренди недійсним.
Відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 32 ГПК, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.
Оскільки прокурором не доведено обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, у задоволенні позову суд відмовляє.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 18.05.15
Суддя Вельмакіна Т.М.
Друк:
1 - у справу;
2- відповідачу1 (рек. з пов);
3- відповідачу2 (рек. з пов.);
4- Вертокиївській сільській раді ( с.Вертокиївка, Житомирський район, Житомирська область)- рек. з пов.;
5- прокурору