22-ц/775/533/2015(м)
222/59/15-ц
Головуючий у 1 інстанції Подліпенець Є.О.
Категорія 43 Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
15 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді - Мальцевої Є.Є.
суддів - Баркова В.М., Зайцевої С.А.
при секретарі - Гуляєві М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод права користування спільною частковою власністю шляхом встановлення порядку користування колодязем та зобов'язання вчинення певних дій,
В січні 2015 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, вказуючи, що з середини 70-х років відповідач ОСОБА_3 та її батько ОСОБА_4 спільно користувалися колодязем, який розташований на межі їх домоволодінь, шляхом рівного розподілу води, використовуючи електронасос почергово через одну добу кожний. Після смерті батька вона успадкувала домоволодіння, в тому числі, 1\2 частину колодязя. Проте, відповідач ОСОБА_3 в жовтні 2010 року без її згоди встановив додаткове обладнання для ввімкнення/вимкнення насосу безпосередньо у своєму будинку та протягом майже чотирьох з половиною років щоденно відкачує значну частку води для власних потреб, що унеможливлює здійснювати нею облік та контроль над процесом відкачки води. Також зазначала, що включаючи насос зі свого будинку, відповідач тим самим здійснює їй загрозу ураження електричним струмом при користуванні колодязем. Просила зобов'язати відповідача встановити вимикач насосу безпосередньо біля колодязя, що дасть можливість їй як співвласниці колодязя контролювати споживання води, встановити порядок користування насосом почергово через одну добу, оскільки час наповнення колодязя не менш 10-12 год., та зобов'язати відповідача ОСОБА_3 при працюючому насосі знаходитися біля нього для контролю роботи насоса.
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 30 березня 2015 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод права користування спільною частковою власністю шляхом встановлення порядку користування колодязем та зобов'язання вчинення певних дій було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу і, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове по суті позову, задовольнивши її вимоги.
Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_3, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, заперечення представника відповідача - ОСОБА_5, яка просила відхилити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, керуючись ч.3 ст.10 ЦПК України, виходив з того, що позивачем не доведені обставини, на які вона посилалась, як на підставу для задоволення її вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_2 мешкає у домоволодінні АДРЕСА_1. (а.с.3-10).
Відповідач ОСОБА_3 є сусідом позивачки та мешкає у домоволодінні АДРЕСА_2.
Згідно з свідоцтвом про право власності на спадщину за законом ОСОБА_2, вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1, в тому числі ? частині колодязя. (а.с.3)
Як пояснила колегії суддів представник відповідача, він не має правовстановлюючих документів на ? частину спірного колодязя, але факт спільного користування не оспорюється сторонами.
Правовий режим спільної часткової власності визначається гл.26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Згідно із ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, яка передбачає захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною 1 статті 103 ЗК України визначений зміст добросусідства, за яким власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Звертаючись до суду, позивач вказувала на порушення відповідачем її прав як співвласника спірного колодязя. Порушення полягають в тому, що відповідач безконтрольно користується водою з колодязя, що знаходиться у спільній власності сторін, що погіршує умови користування водою з цього колодязя позивачем, оскільки для наповнення колодязя потрібен час не менш 10-12 годин, а колодязь не наповнюється достатньо водою при постійному користуванні відповідачем насосом.
Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.
Відповідно до вимог ст.ст.58,59 ЦПК України докази повинні бути належними і допустимими.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не надано суду належних доказів на підтвердження її вимог про усунення перешкод права користування колодязем шляхом встановлення порядку користування ним та зобов'язання вчинення певних дій.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову в позові у зв'язку із його недоведеністю є правильним.
Ніяких нових обставини, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків і рішення суду, позивачем апеляційному суду не наведено. Посилання позивача на те, що після ухвалення судом оскаржуваного рішення вона має провести технічну експертизу, висновки якої могли б підтвердити її вимоги, не можуть бути прийняті колегією суддів при перегляді рішення суду першої інстанції у зв'язку з тим, що відповідно до положень ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Зі справи вбачається, що суд першої інстанції роз'яснював належним чином сторонам їх процесуальні права та обов'язки, в тому числі, про право заявити клопотання про призначення судової експертизи. Втім, позивач не скористалася таким правом, про призначення експертизи не клопотала.
Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, тому доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги про доведеність позову спростовуються встановленими судом обставинами, і не можуть вплинути на рішення суду.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовними причинами для скасування або зміни рішення, у справі не встановлено.
З урахуванням наведеного, переглядаючи справу відповідно до вимог ст..303 ЦПК України в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та в межах доводів апеляційного оскарження на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду не вбачається, тому рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Володарського районного суду Донецької області від 30 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді