13 травня 2015 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідова О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування П'ятихатської райдержадміністрації Дніпропетровської області про виселення без надання іншого житлового приміщення,
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із указаним позовом та просив ухвалити рішення, яким виселити відповідача, яка є його колишньою дружиною, з належного йому будинку без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішили справу з дотриманням норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що факт припинення сімейних відносин з власником житлового приміщення не позбавляє колишніх членів сім'ї права користуватися цим приміщення і не є підставою для їх виселення. Крім того, позивач скориставшись своїми правами, надав відповідачу, як члену його сім'ї право проживання (користування) спірним приміщенням, зареєструвавши останню у домоволодінні АДРЕСА_1, тобто відповідач ОСОБА_3 вселилася та займає це житлове приміщення у встановленому законом порядку.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Орган опіки та піклування П'ятихатської райдержадміністрації Дніпропетровської області про виселення без надання іншого житлового приміщення, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ О.В. Кафідова