13 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Ситнік О.М.,
суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г.,
Завгородньої І.М., Нагорняка В.А.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньою-транспортною пригодою, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2014 року,
У березні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 16 листопада 2012 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Сitroen», державний номерний знак
НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_7, який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не обрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з автомобілем, що стояв на узбіччі, марки «Dewoo-ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить їй на праві власності.
Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 03 грудня
2012 року вартість завданих їй збитків склала 32 023 грн 06 коп. Відповідальність ОСОБА_7 не була застрахована, тому вона 22 квітня 2013 року звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) із заявою про відшкодування шкоди, на яку отримала відмову на підставі п. 37.1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у зв'язку з невиконанням нею обов'язків щодо збереження пошкодженого транспортного засобу у стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до здійснення його огляду представником МТСБУ, що призвело до неможливості встановити розмір заподіяної шкоди.
Просила стягнути з відповідача 32 023 грн 06 коп. на відшкодування шкоди, завданої дорожньою-транспортною пригодою.
Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області
від 13 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2014 року, у позові відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Судами встановлено і матеріалами справи підтверджено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_6 є власником автомобіля марки «Dewoo-ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, право керування яким має ОСОБА_8 (а. с. 7).
16 листопада 2012 року о 14 год. 30 хв. по вул. Колгоспній у с. Сальник Калинівського району Вінницької області ОСОБА_7, керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем марки «Сitroen», державний номерний знак НОМЕР_2, не обрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з автомобілем, що стояв на узбіччі, марки «Dewoo-ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_8 (а. с. 8).
Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 07 грудня 2012 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у дохід держави у розмірі 340 грн (а. с. 10).
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з визначення майнового збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу від 03 грудня 2012 року № 2041/12-21, складеним на замовлення ОСОБА_8, вартість завданого власнику автомобіля марки «Dewoo-ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, майнового збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди склала 32 023 грн 06 коп. (а. с. 17−33).
ОСОБА_6 звернулася до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - НАСК «Оранта») за страховим відшкодуванням. За результатами розгляду заяви 22 грудня 2012 року позивачці було відмовлено у виплаті страхового відшкодування страховиком за пошкодження її автомобіля з підстав, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії AB № 4259957, укладений на забезпечення автомобіля марки «Сitroen», державний номерний знак НОМЕР_2, припинив свою дію з дати відчуження забезпеченого автомобіля і на момент події, що носить ознаки страхового випадку, яка сталася 16 листопада 2012 року, вже не діяв.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 18 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2013 року, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_7 на користь пасажира автомобіля марки «Dewoo-ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_9 - 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позову про стягнення з НАСК «Оранта» страхового відшкодування відмовлено (а. с. 12−16).
22 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди.
Листом від 19 вересня 2013 року № 3/1-05/05/25765 МТСБУ відмовило ОСОБА_6 у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що після отримання звернення ОСОБА_6 МТСБУ призначено аварійного комісара Товариства з обмеженою відповідальністю Українського експертного центру «Експерт-Сервіс-Авто» (далі - ТОВ УЕЦ «Експерт-Сервіс-Авто»), який провів огляд та встановив, що автомобіль марки «Dewoo-ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, відновлено, тому відповідно до п. 37.1.3 Закону правові підстави для відшкодування заподіяної шкоди відсутні. Роз'яснено ОСОБА_6 право звернутися з позовом до суду про відшкодування шкоди із особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді (а. с. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 21.1 Закону з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Відповідно до п. 41.1 Закону МТСБУ за рахунок фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з п. 33.1.4 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 Закону, − МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Згідно з п. 33.3 Закону водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 Закону, − МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Відповідно до п. 37.1.3 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
У абз. 4 п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках − МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Суди обґрунтовано відмовили у позові, оскільки ОСОБА_6 не виконала обов'язку щодо збереження транспортного засобу у тому стані, який існував після дорожньо-транспортної пригоди, пошкоджений автомобіль відновлено до звернення до МТСБУ, що призвело до неможливості МТСБУ встановити розмір заподіяної шкоди, тому у МТСБУ були відсутні правові підстави для відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 333, 336, 337, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 13 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Ситнік
Судді: Є.П. Євграфова
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко
В.А. Нагорняк