Ухвала
13 травня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Парінової І.К., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору удаваним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року,
У січні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що 21 травня 2007 року між банком та відповідачем укладено договір № DNZ0АК00000119, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 11 639 доларів 65 центів США строком до 21 травня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами укладено договір застави, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав банку в заставу автомобіль ВАЗ 21112-125-51, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань станом на 01 грудня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 11 723 доларів 21 цент США, яку позивач просив стягнути на свою користь з відповідача.
У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», у якому просив визнати кредитний договір від 21 травня 2007 року № DNZ0АК00000119 удаваним, оскільки він укладений з метою приховання іншого правочину, а саме надання кредиту у національній валюті - гривні; а також застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір від 21 травня 2007 року № DNZ0АК00000119 таким, що укладений у національній валюті - гривні у розмірі 42 950 грн на умовах, визначених у договорі. Крім того, позивач зазначав, що у ПАТ КБ «ПриватБанк» відсутні повноваження надавати кредити в іноземній валюті.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 21 травня 2007 року № DNZ0АК00000119 у розмірі 11 723 долари 21 цент США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 6 508 доларів 18 центів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 2 852 долари 66 центів США, заборгованості із комісії за користування кредитом - 390 доларів 60 центів США, пені - 1971 долари 77 центів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року скасовано в частині задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2014 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року в частині вирішення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 23 квітня 2015 року відкрито касаційне провадження у даній справі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 не може бути предметом перегляду у касаційному порядку, оскільки заявником не оскаржується рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 травня 2014 року, яким вказане рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін.
У зв'язку з цим касаційне провадження в частині оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 підлягає закриттю, як помилково відкрите.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Встановлено, що 21 травня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 укладено договір № DNZ0АК00000119, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит строком до 21 травня 2012 року в розмірі 11 639 доларів 65 центів США, з яких: 9 186 доларів 77 центів США - на купівлю автомобіля та 2 452 долари 88 центів США - на сплату страхових внесків.
У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 21 травня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір застави рухомого майна, згідно з умовами якого останній передав у заставу банку автомобіль ВАЗ 21112-125-51, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу автомобіля від 16 травня 2007 року № ЛДгА-0001/136.
Також встановлено, що згідно з актом прийому-передачі від 01 жовтня 2009 року ОСОБА_3 передав банку вищевказаний автомобіль, що перебуває у заставі, та доручив банку передати цей автомобіль на реалізацію, а виручені кошти направити на погашення кредиту.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 01 грудня 2011 року виникла заборгованість, яка становить 11 723 долари 21 цент США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 6 508 доларів 18 центів США, заборгованості за процентам за користування кредитом - 2 852 доларів 66 центів США, заборгованості з комісії за користування кредитом - 390 доларів 60 центів США та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 1 971 долари 77 центів США.
За таких обставин, задовольняючи позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення кредитної заборгованості з боржника.
Проте повністю погодитися з висновком судів попередніх інстанцій в частині стягнення пені не можна, оскільки вони зроблені при неповному з'ясуванні всіх обставин справи.
Згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з розрахунку кредитної заборгованості, пеня, нарахована за несвоєчасне виконання умов кредитного договору, складає 1 971 долари 77 центів США (а. с. 6-8).
Разом з тим у п. 4.1 кредитного договору зазначено, що нарахування пені за цим договором здійснюється у розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривнях. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, штраф сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати (а. с. 13).
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вищевикладені обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 213, 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив розрахунок кредитної заборгованості в частині нарахування пені.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції повністю не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування в частині стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_3 пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційне провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання кредитного договору удаваним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - закрити, як помилково відкрите.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2014 року в частині залишення без змін рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2014 року про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором від 21 травня 2007 року № DNZ0АК00000119 скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун
І.К. Парінова
О.В. Ступак