Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_90,
суддів: ОСОБА_91, ОСОБА_92,
за участю прокурора ОСОБА_93,
захисника ОСОБА_94,
представників цивільного відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
розглянула в судовому засіданні 29 квітня 2015 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника цивільного відповідача ПАТ «Державний ощадний банк України» - ОСОБА_95 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Цим вироком, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, визнано винуватими та засуджено:
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України,
уродженку та мешканку АДРЕСА_1, таку, що
не має судимостей,
- за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки;
- за ч. 3 ст. 358 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Відповідно до вимог ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 3 роки;
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянина України, уродженця м. Умань
Черкаської області, мешканця АДРЕСА_2, такого, що не
має судимостей,
за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року звільнено ОСОБА_7 на підставі п. «в» ст. 1, ст. 14 Закону України «Про амністію у 2014 році» від відбування призначеного покарання.
Постановлено стягнути з:
- ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_8 - 3 000 грн; ОСОБА_9 - 2000 грн; ОСОБА_10 - 3 000 грн; ОСОБА_11 - 5 000 грн; ОСОБА_12 - 5 000 грн; ОСОБА_13 - 3 000 грн; ОСОБА_14 - 6 300 грн;
- ПАТ «Державний ощадний банк України» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь: ОСОБА_15 - 8 900 грн; ОСОБА_16 - 54 000 грн; ОСОБА_8 - 249 435 грн 27 коп.; ОСОБА_17 - 15 000 грн; ОСОБА_18 - 5 356 грн; ОСОБА_19 - 27 105 грн 02 коп.; ОСОБА_20 - 8 000 грн; ОСОБА_21 - 2 600 грн; ОСОБА_22 - 2 000 грн; ОСОБА_23 - 7 800 грн; ОСОБА_24 - 5 000 грн; ОСОБА_25 - 10 784 грн; ОСОБА_9 - 102 635 грн; ОСОБА_26 - 2 387 грн; ОСОБА_27 -19 901 грн; ОСОБА_10 - 39 965 грн; ОСОБА_11- 60 000 грн; ОСОБА_28 - 23 184 грн 95 коп.; ОСОБА_29 - 40 569 грн 40 коп.; ОСОБА_30 - 2 284 грн 63 коп.; ОСОБА_31 - 17 091 грн; ОСОБА_12 - 9 000 грн; ОСОБА_32 - 4 718 грн; ОСОБА_33 - 8 000 грн; ОСОБА_34 - 5 000 грн; ОСОБА_35 - 11 989 грн 50 коп.; ОСОБА_36 - 9 881 грн; ОСОБА_37 - 532 601 грн; ОСОБА_38 - 15 120 грн; ОСОБА_13 - 23 673 грн; ОСОБА_39 - 10 279 грн; ОСОБА_40 - 5 000 грн; ОСОБА_41 - 5 433 грн 59 коп.; ОСОБА_42 - 30 000 грн; ОСОБА_14 - 6 300 грн; ОСОБА_43 - 14 000 грн; ОСОБА_44 - 75 000 грн; ОСОБА_45 - 11 000 грн; ОСОБА_46 - 1 981 грн; ОСОБА_47 - 25 380 грн; ОСОБА_48 - 31 938 грн; ОСОБА_49 - 3000 грн; ОСОБА_50 - 13 300 грн; ОСОБА_51 - 3 128 грн; ОСОБА_52 - 4 267 грн; ОСОБА_53 - 5 800 грн; ОСОБА_54 - 8 000 грн; ОСОБА_55 - 12 000 грн; ОСОБА_56 - 30 000 грн; ОСОБА_57 - 11 450 грн; ОСОБА_42 - 180 000 грн; ОСОБА_58 - 9 000 грн; ОСОБА_59 - 13 700 грн; ОСОБА_60 - 25 901 грн; ОСОБА_61 - 13 718 грн; ОСОБА_62 - 2 616 грн; ОСОБА_63- 1 000 грн; ОСОБА_64 - 4 560 грн; ОСОБА_65 - 6 265 грн; ОСОБА_66 - 11 000 грн; ОСОБА_67 - 48 000 грн; ОСОБА_68 - 13 229 грн; ОСОБА_69 - 2 000 грн; ОСОБА_70 - 8 000 грн; ОСОБА_71 - 932 853 грн 10 коп.; ОСОБА_72 - 5 000 грн; ОСОБА_73 - 20 773 грн; ОСОБА_74 - 5 500 грн; ОСОБА_75 - 1 100 грн; ОСОБА_76 - 445 грн; у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_77 - 1000 грн.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що
вона, працюючи на посаді контролера-касира ощадної каси ПАТ «Державний ощадний банк України», будучи матеріально-відповідальною особою та за своєю посадовою інструкцією зобов'язаною здійснювати проведення та облік визначених банківських операцій, передбачених чинним законодавством; вести облік готівки, цінностей і цінних бланків; здійснювати закриття операційного дня та складання щоденної звітності, перевіряти відповідність наявності готівки, цінностей і цінних бланків, їх залишків у касі визначеним документам; додержуватися правил зберігання документів, особових рахунків, карток із зразками підписів, штампів та печаток, бланків банківської звітності; контролювати правильність складання касових документів клієнтів; складати касову звітність, контролювати додержання касової дисципліни; маючи багаторічний досвід роботи в сфері банківської діяльності, обізнаність з порядком ведення бухгалтерії та щоденної звітності, а також схильність до вчинення правопорушень, з метою незаконного збагачення, умисно, з корисливих мотивів, маючи єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення, в період часу з 2002 року до кінця травня 2012 року, привласнила отримані нею як представником банку за договорами депозиту від фізичних осіб - клієнтів філії Черкаського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти банку на загальну суму 2 583 450 грн 44 коп., що є особливо великим розміром.
Крім того, ОСОБА_6 повторно, підробивши офіційні платіжні документи, вчинила привласнення ввірених їй грошових коштів вкладників - ОСОБА_58, ОСОБА_60, ОСОБА_47, ОСОБА_75, ОСОБА_78, ОСОБА_76, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_77, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87 та ОСОБА_88 на загальну суму 43 295 грн.
Вищевказаним вироком також визнано винуватим та засуджено ОСОБА_7 за те, що він, працюючи на посаді керуючого Монастирищенським відділенням ПАТ «Державний ощадний банк України», в період часу з 2002 року до кінця травня 2012 року неналежно виконував свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, що дало можливість контролеру - касиру банку ОСОБА_6 незаконно списати та використати бланки ощадних книжок і заволодіти грошовими коштами потерпілих як внаслідок обману, так і шляхом їх привласнення, що спричинило тяжкі наслідки.
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7, просить їх змінити через неправильне застосування кримінального закону. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, при призначенні додаткової міри покарання ОСОБА_6 не визначив конкретного кола посад та виду тієї діяльності, права обіймати які позбавлено засуджену, а також суди не зазначили, яку саме частину майна слід конфіскувати при виконанні вироку. Щодо засудженого ОСОБА_7 прокурор указує на безпідставне зарахування строку попереднього ув'язнення до строку відбуття покарання. Крім того, прокурор зазначає, що суд першої інстанції, перекваліфіковуючи дії засудженого ОСОБА_7 з ч. 5 ст. 191 на ч. 2 ст. 367 КК України, не виключив з обвинувачення засудженої ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки «за попередньою змовою групою осіб». При цьому суд першої інстанції вказав період вчинення ОСОБА_6 інкримінованих злочинів з 2002 року, однак виклав епізоди вчинення злочинів, починаючи з 2006 року, та при призначенні їй покарання зазначив ч. 2 ст. 358 КК, а не ч. 3 цієї статті, за якою визнав винною. Суд апеляційної інстанції допущених судом першої інстанції недоліків та порушень не виправив та залишив судове рішення без зміни.
Представник цивільного відповідача у касаційній скарзі посилається на те, що ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» є неналежним цивільним відповідачем за позовами, які до нього пред'явлені потерпілими, оскільки ОСОБА_6 привласнила кошти вказаних осіб, діючи як приватна особа, а не як представник банку. При цьому представник указує на істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону при вирішенні цивільних позовів, а також на неправильне визначення судом розміру відшкодування потерпілим матеріальної шкоди. Тому просить судові рішення щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині вирішення цивільних позовів скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.
На касаційну скаргу цивільного відповідача подано письмові заперечення потерпілими ОСОБА_8, ОСОБА_89, ОСОБА_27, ОСОБА_71, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_38, ОСОБА_28, ОСОБА_50, ОСОБА_11, ОСОБА_37, ОСОБА_24, ОСОБА_17, ОСОБА_9
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора про часткове підтримання поданої скарги та із запереченнями проти скарги цивільного відповідача, пояснення захисника, який поклався на розсуд суду, представників цивільного відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах і письмових запереченнях на них, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, касаційна скарга представника цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, кваліфікації їх дій відповідно за ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ч. 3 ст. 358 КК України та за ч. 2 ст. 367 КК України, а також щодо виду та розміру призначеного засудженим покарання є законними й обґрунтованими, та у касаційних скаргах не оспорюються.
Доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, про: безпідставне зарахування строку попереднього ув'язнення до строку відбування покарання ОСОБА_7, неконкретність призначеного ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення спеціальних прав і не визначення частки майна, яка підлягає конфіскації, неправильне призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 358 КК України, яка їй не інкримінувалась, неточність викладення у вироку формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_6, колегія суддів уважає такими, що не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.
А недоліки, про які вказав прокурор у своїй касаційній скарзі, не є тими істотними порушеннями в розумінні ст. 370 цього Кодексу, які б давали безумовні підстави для зміни чи скасування судового рішення.
Що стосується посилання на неправильне призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 358 КК України, то, як установила колегія суддів із матеріалів справи та судових рішень, ОСОБА_6 визнана судом винуватою саме за ч. 3 ст. 358 КК, у якій вона звинувачувалась, покарання у виді 4 років позбавлення волі призначено в межах санкції саме ч. 3 цієї статті КК. Тому вказівка на ч. 2 ст. 358 КК, на думку колегії суддів, є помилковою й не тягне за собою висновку про неправильне застосування кримінального закону та зміну в цій частині судового рішення.
Цивільні позови ОСОБА_58, ОСОБА_75, ОСОБА_76 розв'язані судом із дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Разом із тим, частково задовольняючи цивільні позови решти потерпілих і покладаючи на ПАТ «Державний ощадний банк України» повну матеріальну відповідальність, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 328, 334 КПК України ( 1960 року ) не навів жодних доказів їх розміру, доведеності підстав позовів, мотивів часткового їх задоволення.
Крім того, суд, задовольнивши частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_77 про відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Державний ощадний банк України», не обґрунтував свого рішення в цій частині, більш того, припустився суперечностей у своїх висновках, указавши в мотивувальній частині вироку про покладення обов'язку відшкодування моральної шкоди за позовами всіх потерпілих на ОСОБА_6
Також суд належним чином не перевірив і не спростував доводів цивільного відповідача про його неналежну суб'єктність через відсутність достовірних даних наявності договірних стосунків у ПАТ «Державний ощадний банк України» з потерпілими, достатньо не проаналізував вимоги чинного законодавства у сфері банківської діяльності. При цьому колегія суддів звертає увагу й на те, що висновки суду першої інстанції про підстави задоволення цивільних позовів ( не виконання договірних зобов'язань та заподіяння шкоди під час виконання трудових обов'язків) не узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, по справі № 6-149цс13 в частині підтвердження письмової форми договору банківського вкладу та неможливість одночасного застосування положень ст. 1172 ЦК України та ст.ст. 1058-1060 ЦК України, на які міститься посилання у вироку.
Апеляційний суд, переглядаючи справу за апеляціями в тому числі й представника цивільного відповідача, на допущені судом першої інстанції вказані порушення вимог кримінально-процесуального закону уваги не звернув і залишив вирок без зміни, а скарги визнав необґрунтованими.
З огляду на викладене судові рішення по справі в частині розв'язання цивільних позовів потерпілих ОСОБА_47, ОСОБА_44, ОСОБА_11, ОСОБА_50, ОСОБА_28, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_65, ОСОБА_26, ОСОБА_38, ОСОБА_71, ОСОБА_43, ОСОБА_48, ОСОБА_36, ОСОБА_30, ОСОБА_45, ОСОБА_52, ОСОБА_62, ОСОБА_60, ОСОБА_8, ОСОБА_37, ОСОБА_25, ОСОБА_39, ОСОБА_18, ОСОБА_27, ОСОБА_73, ОСОБА_67, ОСОБА_32, ОСОБА_57, ОСОБА_64, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_56, ОСОБА_15, ОСОБА_54, ОСОБА_68, ОСОБА_31, ОСОБА_42, ОСОБА_23, ОСОБА_70, ОСОБА_33, ОСОБА_59, ОСОБА_61, ОСОБА_72, ОСОБА_22, ОСОБА_49, ОСОБА_35, ОСОБА_14, ОСОБА_74, ОСОБА_12, ОСОБА_29, ОСОБА_42, ОСОБА_41, ОСОБА_63, ОСОБА_51, ОСОБА_46, ОСОБА_16, ОСОБА_53, ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_69, ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_66, ОСОБА_40, ОСОБА_55 щодо відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_77 - моральної шкоди, підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, касаційну скаргу представника цивільного відповідача задовольнити частково.
Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині розв'язання цивільних позовів потерпілих ОСОБА_47, ОСОБА_44, ОСОБА_11, ОСОБА_50, ОСОБА_28, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_65, ОСОБА_26, ОСОБА_38, ОСОБА_71, ОСОБА_43, ОСОБА_48, ОСОБА_36, ОСОБА_30, ОСОБА_45, ОСОБА_52, ОСОБА_62, ОСОБА_60, ОСОБА_8, ОСОБА_37, ОСОБА_25, ОСОБА_39, ОСОБА_18, ОСОБА_27, ОСОБА_73, ОСОБА_67, ОСОБА_32, ОСОБА_57, ОСОБА_64, ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_56, ОСОБА_15, ОСОБА_54, ОСОБА_68, ОСОБА_31, ОСОБА_42, ОСОБА_23, ОСОБА_70., ОСОБА_33, ОСОБА_59, ОСОБА_61, ОСОБА_72, ОСОБА_22, ОСОБА_49, ОСОБА_35, ОСОБА_14, ОСОБА_74, ОСОБА_12, ОСОБА_29, ОСОБА_42, ОСОБА_41, ОСОБА_63, ОСОБА_51, ОСОБА_46, ОСОБА_16, ОСОБА_53, ОСОБА_21, ОСОБА_24, ОСОБА_69, ОСОБА_34, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_66, ОСОБА_40, ОСОБА_55 щодо відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_77 - моральної шкоди, скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.
ОСОБА_96 ОСОБА_97 ОСОБА_98