Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
доповідача ОСОБА_9,
суддів ОСОБА_10, ОСОБА_11,
за участю прокурора ОСОБА_12,
при секретарі ОСОБА_13,
розглянула в судовому засіданні 14 травня 2015 року в м. Києві кримінальне провадження № 1201415002000890 за касаційною скаргою заступника прокурора Миколаївської області на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 13 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2014 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця АДРЕСА_1,
такого, що не має судимості,
засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ст. 76 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 листопада 2014 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 11 липня 2014 року о 22.20 год., перебуваючи біля ломбарду «Скарбниця» на вул. Дзержинського, 51 у м. Миколаєві, реалізуючи раптово виниклий умисел на заволодіння чужим майном, завдав ОСОБА_7 удари кулаком в обличчя, від яких потерпілий впав на землю, та вирвав із його рук мобільний телефон марки «Леново 820» із картою пам'яті загальною вартістю 3 129 грн. ОСОБА_8, який знаходився поруч, намагався припинити дії ОСОБА_6, але останній, діставши з кишені ніж, та погрожуючи ним ОСОБА_7 і ОСОБА_8, перерізав ножем шлейку сумки ОСОБА_7 вартістю 180 грн., у якій знаходились дві банківські карти «Укрексімбанк» і «Приватбанк» та грошові кошти в сумі 800 грн., завдавши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 4 409 грн.
У касаційній скарзі прокурор посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_6 судом належним чином не враховано всіх обставин справи, особу засудженого, а також необґрунтовано визнано пом'якшуючими покарання такі обставини, як щире каяття та відшкодування завданої шкоди, а тому застосування ст. 75 КК України є безпідставним. Просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з вироку, при призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України суд послався на щире каяття ОСОБА_6 і відшкодування ним завданої матеріальної та моральної шкоди, позитивну характеристику, відсутність попередніх судимостей і обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом із тим, згадані вимоги закону при розгляді цього провадження апеляційним судом залишились не виконаними.
Зокрема, в апеляційній скарзі прокурора ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з безпідставним призначенням ОСОБА_6 покарання зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування з випробуванням.
Не погоджуючись із визначеною судом мірою покарання у зв'язку з м'якістю, прокурор подав апеляційну скаргу на вирок щодо ОСОБА_6, порушуючи питання про його скасування в частині призначеного покарання та про постановлення судом апеляційної інстанції нового вироку у зв'язку з безпідставним звільненням ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. На обґрунтування своїх доводів прокурор посилався на те, що судом апеляційної інстанції надано неналежну оцінку тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів. Також судом не враховано конкретні обставини вчиненого злочину, що свідчать про насильницький, зухвалий характер протиправних дій ОСОБА_6, котрий вчинив розбійний напад на неповнолітнього ОСОБА_7 у вечірній час, застосовуючи насильство, не припинив свої дії навіть на прохання потерпілого, який від ударів впав на землю, та свідка ОСОБА_8, котрий намагався припинити злочинні дії ОСОБА_6 В результаті розбійного нападу останній причинив неповнолітньому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у виді забою м'яких тканин голови, крововиливу слизових губ, що утворились від дії тупих предметів, які за ступенем тяжкості належать до категорії легких тілесних ушкоджень. Крім того, прокурор в апеляційній скарзі висловлював сумнів щодо щирого каяття ОСОБА_6, та зазначав, що останній самостійного постійного прибутку не мав та до цього часу не має, а тому не міг особисто відшкодувати шкоду потерпілому.
Суд апеляційної інстанції ці належним чином мотивовані доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_6 покарання не перевірив і не спростував та усупереч вимогам ч. 2 ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
На думку колегії суддів, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, призначене ОСОБА_6 покарання із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням є не мотивованим і занадто м'яким.
Тому колегія суддів вважає, що у зв'язку з невідповідністю ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого мають бути усунені зазначені вище недоліки.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 13 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6 скасувати.
Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_11