30 квітня 2015 року м. Київ К/9991/20391/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-4751/10/2070
за позовом Приватного підприємства "Куп'янський комбікормовий завод"
до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У квітні 2010 року Підприємством до суду заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 13.04.2010 № 0001141500/0, яким позивачеві донараховано суму основного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 60 833,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 12 166,60 грн. за порушення пп. 5.12.5 п. 5.12 р. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та пп. 17.1.3 п. 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, оспорюване податкове повідомлення - рішення скасовано.
Не погодившись із судовими рішеннями, держаний податковий орган до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким Підприємству у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для прийняття оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення були висновки, викладені у акті від 07.04.2010 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ Підприємства за лютий 2010 року, про те, що у декларації за лютий 2010 року позивачем не відображено результати попередньої перевірки, викладені у акті від 29.01.2010 № 74/23-03288817, за підсумками якої Підприємству було зменшено рядок 26 декларації на 200 263,00 грн.
Розв'язуючи спір та задовольняючи позовні вимоги Підприємства, суди у цій справі з урахуванням того, що оспорюване податкове повідомлення - рішення не встановлює конкретних порушень платником податків Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", надали правову оцінку висновкам акту попередньої перевірки від 29.01.2010 та дійшли висновку про те, що власне висновки акту перевірки від 29.01.2010 № 74/23-03288817 щодо порушення Підприємством вимог Закону № 168/97-ВР, внаслідок чого актом перевірки було зменшено від'ємне значення ПДВ (рядок 26) на 200 263,00 грн., не знайшли свого підтвердження, а відтак у позивача не було правових підстав для відображення у рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року результатів такої перевірки, а отже і висновки акту від 07.04.2010, на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення - рішення, є безпідставними.
Водночас, відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, то відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону платникові надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються граничні строки погашення донарахованих сум.
Підставою для прийняття керівником податкового органу рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення із зазначенням розміру самостійно розрахованих контролюючим органом податкових зобов'язань, встановлених п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, є інформація акту перевірки.
Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 № 327, акт перевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
За своєю юридичною природою акт перевірки не є актом індивідуальної дії у розумінні ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, висновки якого є обов'язковими для платника податків та які повинні впливати на показники при оформленні декларацій (звітності) наступних податкових періодів.
Таким чином, у разі виявлення порушень під час проведення перевірки, контролюючий орган фіксує їх в акті перевірки, на підставі якого в подальшому приймає відповідні рішення про визначення платнику податкових зобов'язань чи застосування штрафних (фінансових) санкцій. І вже це рішення містить конкретні приписи для платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом на підставі акту перевірки від 29.01.2010 № 74/23-03288817 відповідні рішення не приймались, про що також вказує відповідач у касаційній скарзі.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у платника податків правових підстав для відображення у рядку 23.4 податкової декларації з ПДВ за лютий 2010 року результатів попередньої перевірки, є правильним, але за інших мотивів - Державна податкова інспекція відповідного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми від'ємного значення або визначення податкового зобов'язання з ПДВ не приймала.
З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до наведеного та керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 у справі № 2а-4751/10/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.Я. Олендер
А.О. Рибченко