"12" травня 2015 р. м. Київ К/800/66331/13
К/800/4869/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Розваляєва Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ»
до відповідача Київської міжрегіональної митниці Міндоходів
з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, -
21.08.2013р. до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі Митниця) про коригування митної вартості товарів та стягнення мита і податку на додану вартість звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» (далі Товариство). Свої вимоги позивач мотивував тим, що він надав Митниці документи, необхідні для митного оформлення товарів, що надійшли до України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Митницею було витребувано додаткові документи, а потім прийнято рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом та відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Вважаючи дії Митниці такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 31.05.2013р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09. 2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р., позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 31.05.2013р. Повернуто Товариству надміру сплачені суми податку на додану вартість у розмірі 50615,38 грн. і мита в розмірі 12051,28 грн. з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі Головне управління).
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця та Головне управління звернулись з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просили їх скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. При цьому скаржники зазначили, що суди дійшли помилкового висновку про протиправність дій відповідача при визначенні вартості товару.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем для митного оформлення товару, поставленого в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту, подано вантажну митну декларацію №100260000/2013/102881 в якій визначено митну вартість товару за ціною договору.
Митницею витребувано додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме : виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформацію біржових організацій про вартість товару та сировини
Товариством витребувані документи надано не було, в зв'язку з чим, після завершення процедури, Митницею 31.05.2013р. прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару і визначено вартість за резервним методом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Митним Кодексом України, що набув чинності з 1.06.2012р.
Статтею 53 МК України обумовлено, що у разі якщо документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Додаткові документи, які було витребувано Митницею, входять до переліку, визначеного частиною 3 статті 53 МК України, проте позивачем в повному обсязі вимоги відповідача-1 щодо надання додаткових документів виконано не було.
Відповідно до статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів обумовлено статтею 55 МК України.
Аналіз наведених норм, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012р. N598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
З матеріалів справи вбачається, що враховуючи отриману інформацію про те, що митна вартість ідентичного та подібного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості та наявність недоліків у поданих позивачем документах, у Митниці були підстави для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.
Товариством витребувані відповідачем належні документи в повному обсязі надано не було, що дало підстави, після проведення консультацій, для визначення митної вартості товару у спосіб, передбачений ст.57,64 МК України. При цьому Митниця обґрунтувала та довела неможливість послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що у митного органу були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів для перевірки правильності вказаної декларантом митної вартості спростовуються доказами наданими Митницею під час розгляду справи та не відповідають обставинам справи.
Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про те, що при вчиненні дій щодо визначенні митної вартості товару відповідач діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України, що унеможливлює задоволення адміністративного позову про скасування рішення Митниці про визначення митної вартості та про стягнення завданих цими діями збитків.
Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що судові рішення повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.
Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -
Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія ВІСТ» у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
Т.С. Розваляєва