12.05.2015р. м. Київ К/800/6650/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Розваляєва Т.С.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. у справі
за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області
до відповідача ОСОБА_3
з участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_4
про зобов'язання вчинити дії, -
1.07.2013р. до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта звернулася Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області (далі Інспекція). Свої вимоги позивач мотивував тим, що за результатами проведеної перевірки виявлені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та винесено припис про усунення порушень. Оскільки вимоги припису не були виконані відповідачем, Інспекція звернулась до суду.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 6.11.2013р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014р., позов задоволено : зобов'язано ОСОБА_3 знести збудований житловий будинок по АДРЕСА_1 з компенсацією витрат пов'язаних із знесенням цього об'єкта за її рахунок.
Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
У своїх запереченнях позивач вважає рішення судів законними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2, частинам якого привласнено, відповідно, номери 24/1 та 24/2.
Відповідач демонтувала належну їй частину будинку та самовільно, без отримання документів, що дають дозвіл на виконання будівельних робіт, збудувала на відстані 10-15см. від зовнішньої стіни будинку 24/2 новий будинок.
Інспекцією здійснювались перевірки дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудування під час виконання будівельних робіт, за наслідками яких складено відповідний акт, протокол про адміністративне правопорушення та винесено припис №31 від 20.09.2012р., яким визначено термін до 20.11.2012р. для отримання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
21.11.2012р. проведено Інспекцією перевірку, за результатами якої встановлено, що відповідачем не були виконані вимоги припису та винесено припис, яким зобов'язано ОСОБА_4 демонтувати самовільно збудований житловий будинок або перебудувати його із дотриманням будівельних норм, державних стандартів та правил в термін до 20.12.2012р.
Частиною 7 статті 376 ЦК України обумовлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що самовільне будівництво житлового будинку на відстані 10-15 см. від зовнішньої стіни житлового будинку 24/2 здійснено відповідачем всупереч існуючих будівельних норм і стандартів та призвело до суттєвого порушення інтересів та прав ОСОБА_4
При цьому судами враховано, що ані на час звернення Інспекції до суду з позовом про демонтаж будинку, ані на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, відповідач не здійснив перебудову самовільної споруди, що свідчить про ухилення ОСОБА_3 від проведення такої перебудови, наслідком якої буде відновлення можливості нормального обслуговування та експлуатації будинку 24/2.
Задовольнивши позов, суди правильно застосували норми права, що регламентують спірні правовідносини, зокрема, Цивільний кодекс України, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», Постанову Кабінету Міністрів України №466 від 13.04.2011р. «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень».
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій..
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6.11.2013 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.
Судді А.О. Логвиненко
О.Є. Донець
Т.С. Розваляєва