14 травня 2015 року м. Київ К/800/23625/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Леонтович К.Г.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех" про стягнення коштів,
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротех", з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути в дохід Державного бюджету України безпідставно отриману фінансову підтримку в сумі 71335,84 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Державна фінансова інспекція в Кіровоградській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Як встановлено, позивачем у період з 23.08.2012 року по 15.11.2012 року було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління агропромислового розвитку Кіровоградської облдержадміністрації за 2011 рік та 1 півріччя 2012 року.
Результати ревізії оформлені актом від 22.11.2012 року № 07-09/350.
В ході ревізії встановлено, що під час використання коштів виділених на здійснення заходів і завдань державної цільової програми по КПКВ 2801240 "Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів" відповідачем незаконно отримано фінансову підтримку через механізм здешевлення залучених довгострокових кредитів в сумі 71335,84 грн.
В ході проведення ревізії, та з метою підтвердження отриманої протягом 2011 року з Державного бюджету України фінансової підтримки через механізм здешевлення кредитів та компенсацій лізингових платежів за КПКВ 2801240 "Здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів" у відповідача за період з 01.01.2011 року по 01.07.2012 року, посадовими особами позивача було проведено зустрічну перевірку.
Результати звірки оформлені довідкою від 01.09.2012 року № 06-10/126.
На думку позивача, відповідачем допущено порушення вимог п.п. 3, 4 п. 3 "Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів", затвердженого Постановою КМ України від 11.08.2010 року № 794, розпорядження КМ України від 24.10.2007 року № 901-р та розпорядження КМ України від 23.12.2009 року № 1651-р.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно положень статті 4 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.
Також, відповідно до пункту 2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Органу державного фінансового контролю, відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.
Тобто, законодавством за позивачем закріплено право на проведення зустрічних звірок.
Поняття зустрічної звірки визначено в Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550, відповідно до пункту 3 якого, зустрічна звірка - метод документального підтвердження у суб'єктів господарювання, які мали правові відносини з підконтрольною установою, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи, а мета проведення зустрічної звірки встановлена нормою статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".
Відповідно до статті 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" зустрічні звірки, які проводяться органами державного фінансового контролю, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу державного фінансового контролю.
Отже, діяльність працівників контролюючого органу з проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю таких осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання інформації щодо дотримання вимог чинного законодавства під час здійснення господарських взаємовідносин суб'єктом контролю. Тому висновки, викладені в довідці зустрічної звірки, не створюють жодних правових наслідків для суб'єкта господарювання непідконтрольного позивачу, не змінюють стану його суб'єктивних прав, та не є контрольним заходом.
Крім того, слід зазначити, що підконтрольною установою фінансової інспекції у даному випадку є Головне управління агропромислового розвитку Кіровоградської облдержадміністрації, а не відповідач.
Абзацом третім пункту 26 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 встановлено, що зустрічна звірка проводиться шляхом документального і фактичного дослідження виду, обсягу операцій, проведених між суб'єктом господарювання та об'єктом контролю - підконтрольною установою. За результатами такої звірки складається у двох примірниках довідка, один примірник якої видається суб'єкту господарювання, що мав правові відносини з об'єктом контролю - підконтрольною установою, у тому ж порядку, що і акт ревізії. Другий примірник довідки долучається до матеріалів ревізії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що довідка від 01.09.2012 року № 06-10/126 не дає підстав для висновків про наявність порушень чинного законодавства в діях відповідача під час оформлення та одержання фінансової підтримки через механізм здешевлення залучених довгострокових кредитів.
Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що прийняття остаточного рішення щодо надання відповідачеві фінансової підтримки здійснювалося конкурсною комісією щодо визначення переліку підприємств агропромислового комплексу для отримання права на компенсацію за кредитами.
Результати засідання комісії оформлені протоколом № 2 від 17.06.2011 року, зміст якого також не містить будь-яких зауважень до пакету документів наданого відповідачем з метою одержання фінансової підтримки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інтонації щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області відхилити, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: