14 травня 2015 року м. Київ К/800/13809/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Мороз Л.Л.,
Горбатюка С.А.,
Леонтович К.Г.,
розглянула у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року у справі за позовом ТОВ "Вировбничо-комерційне підприємство "Норт" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо - комерційне підприємство «Норт» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, в якому позивач просило суд:
- визнати протиправним та скасувати припис відповідача №44 від 27.03.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
- визнати протиправною та скасувати постанову №44, винесену відповідачем 27.03.2013 року про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в сумі 103230,00 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області № 44 від 27.03.2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області № 44 від 27.03.2013 року про накладення на ТОВ ВКП «Норт» штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 103230,00 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.03.2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області проведено
позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ ВКП «Норт».
За результатами перевірки складено акт, в якому зазначено, що на об'єкті нерухомості (меблевий салон), що належить позивачу на праві власності, було здійснено реконструкцію покрівлі та утеплення зовнішніх стін будівлі без декларації про початок виконання будівельних робіт, що є порушенням ст.ст. 34, 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також в акті перевірки зазначено, що на момент проведення перевірки меблевий салон експлуатується без прийняття в експлуатацію, що є порушенням ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
За наслідками перевірки інспекцією ДАБК винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №44 від 27.03.2013 року, а саме зупинення експлуатації меблевого салону до прийняття його в експлуатацію у встановленому законом порядку.
У цей же день, відносно ТОВ ВКП «Норт», посадовою особою інспекції ДАБК складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Інспекцією ДАБК у Запорізькій області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №44 від 11.04.2013 року, якою до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 103230,00 грн.
Правовою підставою для застосування штрафних санкцій зазначено абз.3 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Як встановлено, припис та постанова про накладення штрафу винесені Інспекцією саме відносно позивача з огляду на те, що останній є власником приміщення меблевого салону. Експлуатацію об'єкта нерухомості без введення в експлуатацію відповідач пов'язує з тим, що після здійснення реконструкції (реконструкція даху та утеплення стін), меблевий салон мав бути введений в експлуатацію у встановленому законом порядку. При цьому, відповідачем не заперечувався той факт, що до здійснення такої реконструкції меблевий салон використовувався позивачем у встановленому законом порядку, у тому числі об'єкт нерухомості був введений в експлуатацію.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Згідно абз.2 п.6 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: на об'єктах ІІІ категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.
Отже, у даному випадку законом встановлено відповідальність лише тих суб'єктів містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або тих, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.
Відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що позивач не є суб'єктом відповідальності у спірних правовідносинах з огляду на таке.
12.01.2013 року між ТОВВКП «Норт» фізичною особою - ОСОБА_3 було укладено договір оренди приміщення № 15 (далі - Договір). Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Орендодавець (ТОВ ВКП «Норт») зобов'язується надати Орендареві (ОСОБА_3.) в тимчасове володіння та користування приміщення для розміщення меблевого салону, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 510,00 кв.м., а Орендар зобов'язується прийняти приміщення і сплатити орендну плату на умовах та в строк, що встановлені в даному Договорі. Згідно п. 2.1. Договору оренди приміщення вважається переданим Орендареві у користування з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі. Дата підписання Сторонами акта прийому-передачі є датою початку користування наданим в оренду Приміщенням та датою, з якої починається нарахування орендної плати. Із зазначеного моменту до Орендаря переходить тимчасове володіння й користування Приміщенням. При цьому, п.5.4.4 Договору передбачено, що Орендар має право здійснювати поліпшення Майна, у разі потреби здійснювати за власний рахунок ремонт приміщення.
12.01.2013 р. на виконання пункту 2.1. Договору оренди сторонами складено та підписано акт приймання-передачі приміщення.
Таким чином, починаючи з 12.01.2013 р. приміщення за адресою: АДРЕСА_1 передано у користування ОСОБА_3, яка надала пояснення, що реконструкція приміщення здійснювалась за її замовленням.
Про вказані обставини також свідчить і те, що на адресу відповідача саме ОСОБА_3 надано декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції приміщення за адресою: АДРЕСА_1. Вказана декларація зареєстрована інспекцією ДАБК 27.03.2013 р. за №ЗП082130840285.
25.09.2013 ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована інспекцією за №ЗП142132670829.
Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій, що замовником будівництва був не позивач, а Орендар нерухомого майна, у зв'язку з чим відповідачем безпідставно застосовано заходи впливу у вигляді припису та постанови про накладення штрафу саме до позивача.
Касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області відхилити, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: