23 квітня 2015 року м. Київ К/9991/38811/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-12507/09/1570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус ЛТД"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 у задоволенні позовних вимог Товариства про часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 05.06.2009 № 0001161630/0 та наступних в часі податкових повідомлень-рішень, прийнятих у порядку адміністративного оскарження через дріб 1, 2, якими платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ), відмовлено.
Апеляційний адміністративний суд постановою від 08.06.2011 судове рішення першої інстанції скасував та адміністративний позов Товариства задовольнив повністю.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, державний податковий орган до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її залишити без задоволення з мотивів необґрунтованості.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами встановлено, що підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень були висновки, викладені у акті від 01.06.2009 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року, січень - лютий 2009 року, про завищення позивачем заявленої суми ПДВ до бюджетного відшкодування.
Такий висновок державного податкового органу вмотивовано тим, що у зв'язку із пільговим продажем брухту, одержаного на підприємстві не внаслідок його придбання, а як відходи виробництва, позивачем розподіл сум ПДВ, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів, які одночасно використовувались в оподатковуваних і звільнених від оподаткування операціях або коригування (зменшення) податкового кредиту, сформованого у зв'язку з придбанням сировини, не здійснювався.
Скасовуючи судове рішення першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги Товариства, суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених судом першої інстанції у ході розгляду справи обставин про те, що позивач займався виробництвом продукції з придбаного металу, а залишки - металобрухт - продавав із застосування 0 % ставки податку, обґрунтовано виходив з того, що оскільки позивач діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (лист ДПА України від 18.11.2008 № 23657/7/16-1517-05 та лист ДПА України від 21.10.2008 № 10237/6/16-1515), копії яких містяться у містяться у матеріалах справи, тому відповідно до приписів пп. "д" пп. 4.4.2 п. 4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податку, який діяв відповідно до узагальнюючого податкового роз'яснення, не може бути притягнутий до відповідальності.
Доводи Державної податкової інспекції про те, що платник податку при одночасному здійсненні оподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій (або таких, що не є об'єктом оподаткування) повинен забезпечити ведення окремого обліку валових витрат за такими операціями і виходячи з даних окремого обліку формувати податковий кредит, є безпідставними.
Так, згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В даному разі використання Товариством придбаних товарів у господарській діяльності як умова для віднесення їх вартості до податкового кредиту є їх залучення до виробничого процесу, який в свою чергу неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту. Тобто, реалізовуваний Товариством металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподаткованих операціях використання таких товарів у виробництві продукції. Таким чином, ефективність такого використання як вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів та подальше використання таких відходів не може впливати на податковий облік господарюючого суб'єкта.
Відповідно до наведеного та з урахуванням того, що вказана позиція узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05.03.2013 у справі за позовом ВАТ "Холдингова компанія "Луганськтепловоз" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення та акта перевірки, висновок суду апеляційної інстанції щодо скасування податкових повідомлень - рішень, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування, є правильним.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі відхилити.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2011 у справі № 2а-12507/09/1570 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.Я. Олендер
А.О. Рибченко