13 травня 2015 року м. Київ К/800/60596/13
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Інспекція)
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2013
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013
у справі № 812/6079/13-а
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1.)
до Інспекції
про скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 № 0001141710, згідно з яким СПД ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 129 052,50 грн. (у тому числі 102834 грн. за основним платежем та 26218,50 грн. за штрафними санкціями).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2013, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано в частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання у сумі 79863,75 грн. (у тому числі 63891 грн. за основним платежем та 15972,75 грн. за штрафними санкціями).
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати прийняті у справі судові рішення та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що правовим наслідком перевищення СПД ОСОБА_1 граничного обсягу виручки, яка оподатковується за спрощеною системою, є застосування загальних правил при оподаткуванні доходу позивача.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Інспекції з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову невиїзну перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.05.2009 по 31.12.2011, оформлену актом від 31.07.2012 № 365/17/НОМЕР_2.
Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено, що у вересні 2010 року в період сплати єдиного податку позивачем було отримано виручку понад граничний розмір (500 000 грн.), встановлений Указом для запровадження спрощеної системи оподаткування.
Застосовуючи загальні правила оподаткування до суми перевищення (яка за період з 17.09.2010 по 31.12.2010 склала 286 427,26 грн.), а також при обчисленні податку з доходу позивача за 2011 рік (який згідно з даними перевірки склав 1 578 097,50 грн.), виключивши з податкового обліку СПД ОСОБА_1 витрати за операціями у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Юрторгпак», приватним підприємством «Спецмегапостач-Д», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Квік Данс», приватним підприємством «Фріланс» у загальній сумі 375 829,74 грн., Інспекція нарахувала позивачеві оспорювану суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Вирішуючи даний спір по суті, суди попередніх судових інстанцій цілком правомірно виходили з такого.
Положеннями статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання таким суб'єктом установлених Указом вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відтак оподаткування доходів суб'єкта господарювання - фізичної особи, яка є платником єдиного податку, отриманих з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, має здійснюватись із застосуванням встановлених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» правил загальної системи оподаткування для платників податків, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
У 2010 році згідно з пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» правовідносини з оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю врегульовувались положеннями розділу ІV Декрету, який підлягав застосуванню з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.
Оподатковуваним доходом громадян від заняття підприємницькою діяльністю згідно зі статтею 13 розділу ІV Декрету вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1, отримані вказаними фізичними особами, оподатковуються згідно з підпунктом 9.12.2 зазначеного пункту за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
У той же час зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається мотивів, за яких суди частково задовольнили даний позов. Фактично суди, керуючись вищенаведеною правовою позицією, погодилися з правомірністю донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб за 2010 рік, однак без будь-якого обґрунтування визнали незаконним визначення контролюючим органом СПД ОСОБА_1 податкового зобов'язання з цього податку за 2011 рік із застосуванням загальних правил оподаткування.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Установлені судами обставини справи не дають підстави для висновку про порушення податковим органом вимог чинного законодавства при обчисленні оподатковуваного доходу платника у періоді, охопленому перевіркою, а також вищевикладених правил оподаткування при визначенні позивачеві оспорюваної суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (розрахунок якої наведено на стор. 53-54 акта перевірки).
А відтак підстав для часткового задоволення даного позову не вбачається.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові акти та повністю відмовити у позові СПД ОСОБА_1
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 у справі № 812/6079/13-а змінити в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 № 0001141710 в частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання у сумі 79863,75 грн. (у тому числі 63891 грн. за основним платежем та 15972,75 грн. за штрафними санкціями)
3. У цій частині позову відмовити.
4. В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 у справі № 812/6079/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько