13 травня 2015 року м. Київ К/800/54163/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Інспекція)
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014
у справі № 810/3019/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ісоверд СД" (далі - Товариство)
до Інспекції
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, уточнені позовні вимоги Товариства задоволено; визнано протиправними дії Інспекції щодо вжиття заходів з метою проведення зустрічної звірки позивача з підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за травень, вересень 2013 року, оформленої актом від 08.04.2014 № 134/22-03/38085012; визнано протиправними дії відповідача щодо коригування в інформаційних базах Міністерства доходів і зборів України показників податкової звітності Товариства за травень, березень 2013 року; зобов'язано Інспекцію поновити в інформаційних базах показники податкової звітності Товариства шляхом вилучення відомостей, внесених на підставі акта від 08.04.2014 № 134/22-03/38085012.
У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що під час проведення зустрічної звірки податковим органом не було вжито необхідних заходів для встановлення місцезнаходження платника, тоді як за відсутності узгодження сум грошових зобов'язань за наслідками проведення контрольно-перевірочних заходів внесення інформації до податкових баз даних є неприпустимим.
Посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією було здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Пайнер» за травень 2013 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Амант Груп» за вересень 2013 року. У зв'язку з відсутністю позивача за місцезнаходженням податковим органом було складено акт від 08.04.2014 № 134/22-03/38085012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства» по взаємовідносинам з названими контрагентами, в якому викладено висновок про неможливість реального здійснення операцій з цими суб'єктами господарювання.
Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платникам податків надано право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).
Право на судове оскарження у розумінні цієї норми передбачає право юридичних та фізичних на звернення до суду з позовом про визнання недійсним та таким, що не породжує будь-яких правових наслідків, акта (нормативного правового акта, акта ненормативного характеру, дії чи бездіяльності) органу державної податкової служби (його посадової особи).
Наведену норму слід оцінювати у системному зв'язку з положенням статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Так, за змістом статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
В силу вимог частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).
Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 року № 236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок. Відповідно до пункту 4.4 цих Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.
Зі змісту викладеного випливає, що дії з оформлення результатів зустрічної звірки актом про неможливість проведення зустрічної звірки є, по суті, виконанням службовими особами своїх обов'язків, а самі по собі висновки вказаного акту не створюють відносин владного підпорядкування, що є необхідною ознакою публічно-правових відносин. Проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.
Таким чином, дії з проведення зустрічної звірки та зі складення акта про неможливість її проведення не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків. У зв'язку з цим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання неправомірними дій Інспекції з вжиття заходів з проведення оспорюваної зустрічної звірки.
У той же час Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо передчасності дій Інспекції з внесення до інформаційних податкових баз даних змін на підставі акта від 08.04.2014 № 134/22-03/38085012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства по фінансово-господарських взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Пайнер» за травень 2013 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Амант Груп» за вересень 2013 року».
Так, згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". У статті 1 цього Закону інформацію визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
В силу вимог пункту 63.12 статті 63 цього Кодексу інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних (зокрема, до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»), є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.
Наведене виключає можливість внесення змін до інформаційних баз даних податкового органу до моменту виникнення у платника податкового обов'язку (зокрема, до часу визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку). Власне висновки акта про неможливість проведення зустрічної звірки, як вказано вище, не породжують у платника будь-яких обов'язків у сфері оподаткування, а тому не можуть слугувати джерелом формування податкової інформації щодо такого платника.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією не проведено будь-яких донарахувань на підставі висновків, викладених в акті від 08.04.2014 № 134/22-03/38085012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства по фінансово-господарських взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Пайнер» за травень 2013 року та з товариством з обмеженою відповідальністю «Амант Груп» за вересень 2013 року», у зв'язку з чим внесена до інформаційних баз даних інформація на підставі цього акта є такою, що розміщена з порушенням вимог закону.
Пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що кожна особам має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
З урахуванням викладеного суди правомірно визнали незаконним коригування Інспекцією показників податкової звітності Товариства на підставі вказаного акта та цілком об'єктивно зобов'язали відповідача вилучити відповідні зміни з інформаційних систем податкового органу.
З огляду на часткову помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що вплинуло на прийняття ними правильних по суті спору судових рішень, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити ухвалені у справі судові акти та відмовити у відповідній частині позовних вимог.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 у справі № 810/3019/14 змінити в частині визнання протиправними дій Інспекції щодо вжиття заходів з метою проведення зустрічної звірки позивача з підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за травень, вересень 2013 року, оформленої актом від 08.04.2014 № 134/22-03/38085012.
У цій частині позову відмовити.
3. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 у справі № 810/3019/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
І.В. Приходько