22.04.2015р. м. Київ К/9991/30512/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Кохан О.С.,
за участю:
представника позивача - Крилова М.Д.,
представника відповідача-2 - Воєводіна Р.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року
у справі № 2а-4448/09/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнет»
до 1. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві)
2. Державної податкової адміністрації у місті Києві (правонаступником якої є Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві)
3. Державної податкової адміністрації України
про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнет» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації у місті Києві (далі - відповідач-2), Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач-3) про: скасування рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001022202/0 від 19 вересня 2008 року, №0001022202/1 від 03 грудня 2008 року, №0001022202/2 від 20 лютого 2009 року, №0001022202/3 від 30 квітня 2009 року; скасування рішення ДПА у м. Києві № 500/10/25-114 від 11 лютого 2009 року; скасування рішення ДПА України № 3716/6/25-0415 від 23 квітня 2009 року; зобов'язання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернутися до Київської обласної філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із відповідною письмовою заявою про виключення запису щодо податкової застави активів ТОВ «Укрнет» з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 15 грудня 2009 року).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2010 року позов був задоволений частково. Скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 вересня 2008 року № 0001022202/0. Скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03 грудня 2008 року № 0001022202/1. Скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20 лютого 2009 року № 0001022202/2. Скасовано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 квітня 2009 року № 0001022202/3. Зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернутися до Київської обласної філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України із відповідною письмовою заявою про виключення запису щодо податкової застави активів ТОВ «Укрнет» з державного реєстру обтяжень рухомого майна. В іншій частині було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2010 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-1 - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва його правонаступником - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, а також відповідача-2 - ДПА у м. Києві його правонаступником - ГУ ДФС у м. Києві, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04 листопада 2014 року ста від 16 жовтня 2014 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та відповідача-2, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва провела позапланову виїзна перевірку дотримання вимог чинного валютного законодавства України ТОВ «Укрнет» згідно листа НБУ № 9993/10 від 24 квітня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 382/1-22-02-25589169 від 08 вересня 2008 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що на підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Флешчек» (Російська Федерація) № 1 від 16 січня 2007 року було прийняте рішення про створення ТОВ «Флешчек», засновниками якого являються ЗАТ «Рунетбанк», ТОВ «Банк Фамільний» та ТОВ Укрнет». Відповідно до рішення статутний капітал ТОВ «Флешчек» складає 261000,00 рос. руб., що формується наступним чином: ЗАТ «Рунетбанк» вносить в статутний капітал ТОВ «Флешчек» грошові кошти в розмірі 87000,00 рос. руб. Розмір частки ЗАТ «Рунєтбанк» складає одну третину від статутного капіталу ТОВ «Флешчек». ТОВ «Банк Фамільний» вносить в статутний капітал ТОВ «Флешчек» права на 50% статутного капіталу ТОВ «Телехаус» номінальною вартістю 87000,00 рос. руб. (16600,00 грн.), що належать ТОВ «Банк Фамільний». Розмір частки ТОВ «Банк Фамільний» складає одну третину від статутного капіталу ТОВ «Флешчек». ТОВ «Укрнет» вносить в статутний капітал ТОВ «Флешчек» права на 50% статутного капіталу ТОВ «Телехаус» номінальною вартістю в 16000,00 грн., що належать ТОВ «Укрнет». Розмір частки ТОВ «Укрнет» складає одну третину від статутного капіталу ТОВ «Флешчек». Також, на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі б/н від 19 грудня 2007 року між ТОВ «Банк Фамільний» (продавцем) та ТОВ «Укрнет» (покупцем), позивач купив у ТОВ «Банк Фамільний» частку в статутному капіталі ТОВ «Флешчек» (Російська Федерація) в розмірі 87000,00 рос.руб., що складає одну третю статутного капіталу підприємства. При цьому, індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення інвестицій за кордон ТОВ «Укрнет» не отримувало.
19 вересня 2008 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0001022202/0, яким на підставі пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» застосувала до ТОВ «Укрнет» штрафні (фінансові) санкції у розмірі 16538,70 грн.
Вказане рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті рішення № 0001022202/1 від 03 грудня 2008 року, № 0001022202/2 від 20 лютого 2009 року, № 0001022202/3 від 30 квітня 2009 року на аналогічні суми штрафних (фінансових) санкцій.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на спірні операції не поширюються вимоги Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки ТОВ «Укрнет» було внесено частку у статутному капіталі ТОВ «Телехаус», яке не є акціонерним товариством, а частка у статутному капіталі ТОВ «Телехаус», що була внесена до статутного капіталу ТОВ «Флешчек» не є валютною цінністю в розумінні зазначеного Декрету, що також знайшло своє підтвердження у листі НБУ від 01 жовтня 2008 року № 28-315/3036-13293, у зв'язку з цим підстави для поширення на активи позивача права податкової застави також відсутні. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії) у розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, безвідносно мотивів таких висновків, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, головним питанням, яке повинні були вирішити суди першої та апеляційної інстанцій у даній справі, було питання щодо компетенції державних органів на застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів цього Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.
Саме цим нормативно-правовим актом мали керуватися суди попередніх інстанцій при вирішенні спору у даній справі.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, податковий орган неправомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції на підставі 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, безвідносно мотивів таких висновків, про наявність підстав для скасування оспорюваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для поширення на активи позивача права податкової застави.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині задоволених позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна