10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.
Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.
іменем України
"18" травня 2015 р. Справа № 817/100/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Бучик А.Ю.
суддів: Майора Г.І.
Одемчука Є.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" лютого 2015 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.11.2014 року №0010111500, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" застосовано штраф у сумі 38158,19 грн. за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)".
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що оскільки позивач не погасив у встановлений строк узгоджену суму податкових зобов'язань, податковий орган правомірно застосував штраф за порушення граничних строків сплати з розрахунку періоду затримки від дати виникнення податкового боргу до дати фактичного внесення платежу. Виявивши затримку сплати податкових зобов'язань позивача, та тим самим встановивши порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, відповідач правомірно визначив штрафні (фінансові) санкції у порядку та розмірі згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Апеляційний розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за правилами, встановленими ст. 197 КАС України.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у вересні 2014 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі проведено перевірку ТОВ "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" щодо своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість, про що складено акт перевірки від 30.09.2014 року №173/15/38302696, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що виявилось у несвоєчасній сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме: по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 42082,25 грн. фактично сплачено 20.03.2014 року із затримкою 109 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 10101,40 грн. фактично сплачено 25.03.2013 року із затримкою 114 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 19703,85 грн. фактично сплачено 26.03.2014 року із затримкою 15 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 6251,35 грн. фактично сплачено 23.05.2014 року із затримкою 144 дні; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 29805,25 грн. фактично сплачено 25.04.2014 року із затримкою 145 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 13166,10 грн. фактично сплачено 29.05.2014 року із затримкою 150 днів; по терміну сплати 30.12.2013 року в розмірі 10387,80 грн. фактично сплачено 25.06.2014 року із затримкою 173 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 29805,30 грн. фактично сплачено 25.06.2014 року із затримкою 177 днів; по терміну сплати - 30.12.2013 року в розмірі 29805,30 грн. фактично сплачено 25.07.2014 року із затримкою 207 днів.
Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області від 05.11.2014 року №0010111500 до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 38158,19 грн. за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)".
Відповідно до рішення №1 ДПІ у Рівненському районі від 31.01.2014 року на підставі статей 19-1 розділу 1 та 100 глави 9 розділу 2 Податкового кодексу України перший заступник начальника ДПІ у Рівненському районі надав розстрочення сплати податкового боргу позивача по податку на додану вартість під проценти за податковий борг у сумі 179482,14 грн., з яких 178831,58 грн. - основний платіж та 650,54 грн. - пеня строком з 31.01.2014 р. по 25.07.2014 р., зокрема, у таких сумах та термінах сплати: 25.02.2014 року - 29913,68 грн., 25.03.2014 року - 29913,68 грн., 25.04.2014 року - 29913,68 грн., 25.05.2014 року - 29913,68 грн., 25.06.2014 року - 29913,68 грн., 25.07.2014 року - 29913,72 грн.
Відповідно до вказаного рішення укладено договір про розстрочення податкового боргу від 31.01.2014 року №1, згідно якого податковий орган надає платнику розстрочення сплати податкового боргу на загальну суму 179482,14 грн. під проценти строком з 31.01.2014 року по 25.07.2014 року. Розмір процентів дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI. Вказаним договором відповідно до рішення про розстрочення суми податкового боргу визначено графік погашення розстроченого податкового боргу позивача. Згідно пункту 6.3. строк дії договору встановлюється з дати його укладення та закінчується останньою датою дії розстрочення податкового боргу, за винятком випадків дострокового розірвання такого договору та перенесення строків розстрочення сум або їх частки.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі із дотриманням його умов та строків погашення, сплачено суму податкового боргу разом із процентами у розмірі 191108,55 грн.
Фактично податковий орган нарахував суму штрафу за порушення термінів сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість щодо податкового боргу, за яким прийнято рішення про розстрочення та визначені нові строки сплати податкових платежів.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України у разі самостійного визначення грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнаються податковим боргом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Так, пунктом 100.1 статті 100 Податкового кодексу України передбачено розстрочення податкового боргу, яким є перенесення строків сплати платником податків податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього кодексу.
За правилами пункту 100.6 статті 100 Податкового кодексу України розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Згідно пункту 100.2 статті 100 Податкового кодексу України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу.
Відповідно до статті 100 Податкового кодексу України розроблений "Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків", затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №574 (Порядок).
Згідно пункту 1.4. розділу І Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу доходів і зборів та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Визначення сум грошових зобов'язань (податкового боргу), що підлягають розстроченню (відстроченню), здійснюється за даними інформаційної системи (далі - ІС), що ведеться органами доходів і зборів.
У відповідності до пункту 1.9. розділу І Порядку строк дії розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання починається з дати, визначеної законом для сплати податку, збору, платежу, які передбачено розстрочити (відстрочити), та закінчується датою, зазначеною у договорі, за винятком випадків дострокового погашення такого грошового зобов'язання.
Пунктом 3.9. розділу ІІІ Порядку встановлено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).
Згідно положень пункту 4.6 розділу IV Порядку з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились несплачені, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених кодексом.
Колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції, що у разі розстрочення термінів сплати податкового боргу, штрафні санкції на суму такого податкового боргу не нараховуються з дати укладання (підписання) договору про розстрочення податкового боргу до закінчення строку дії цього договору. Застосування статті 126 Податкового кодексу України, нарахування позивачу суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання є безпідставним. Пеня та штраф нараховуються на розстрочені суми податкового боргу, які платник податків не сплатив у строки, встановлені таким договором, з дня, наступного за днем розірвання договору про розстрочення податкового боргу (пункт 100.12 статті 100 Податкового кодексу України).
Зі справи вбачається, що оспорюване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом за результатом перевірки позивача на основі відображених у акті перевірки періодів затримки сплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість.
Тому є безпідставними посилання апелянта в межах вказаної справи, що період прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання з 30.12.2013 р. по 31.01.2014 р., не охопленого дією договору про розстрочення, надає право відповідачу нарахувати суму штрафу за такий період. Визначення відповідачем інших періодів затримки сплати суми податкових платежів матиме наслідком зміну суми нарахованого штрафу, визначеного у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, та, як наслідок, зміну предмету спору.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Діяльність органів влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб'єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями. Тому суд не вправі визначати чи змінювати розмір штрафних санкцій, визначених податковим органом.
Посилання апелянта на рішення Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року в справі № 21-279а14 є безпідставним, оскільки містить правовий висновок щодо правовідносин, відмінних за правовою сутністю, що полягав у правильності з боку податкового органу застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми зобов'язання в залежності від виду сплати - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі, у випадку розстрочення його виконання саме за рішенням суду, що не може змінювати встановлені законом строки сплати податку та нарахування штрафних санкцій.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" лютого 2015 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Ю.Бучик
судді: Г.І. Майор
Є.В.Одемчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу:
2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Любомирське вапняно-силікатне підприємство" вул. Промислова,1,с.Нова Любомирка,Рівненський район, Рівненська область,35321
представник - ОСОБА_3 - АДРЕСА_1
3- відповідачу: Державна податкова інспекція у Рівненському районі Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33000
- ,