10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.
Суддя-доповідач:Майор Г.І.
іменем України
"12" травня 2015 р. Справа № 806/4855/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Бучик А.Ю.
Шидловського В.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" березня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області про визнання протиправним рішення,
У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просв визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області №1104 від 21.10.2014 року "Про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України".
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 р. позов задоволено.
Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області №1104 від 21.10.2014 року "Про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України".
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_3 управлінням Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області проведено перевірку щодо правильності нарахування, обчислення та сплати платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірних відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 29.06.1995 року по 22.09.2014 року, за результатами якої складено акт №439 від 23.09.2014 року.
На підставі акту перевірки, контролюючим органом винесено рішення №1104 від 21.10.2014 року "Про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України". Вказаним рішенням до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 1407,68 грн. за неподання комплекту документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2009 рік у строки визначені законодавством.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі за текстом - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до ст.14 Закону № 1058-ІV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці, зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно з п.4 ч.2 ст.17 Закону № 1058-ІV страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до п.11 ч.2 ст.17 Закону страхувальник зобов'язаний повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей.
Згідно з ч.10 ст.20 Закону № 1058-ІV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як вбачається зі спірного рішення, фінансові санкції застосовані до позивача за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2009 рік. При цьому, рішення відповідачем прийнято на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV.
У редакції, яка діяла до 01.01.2011 р., пунктом 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ статті 17-19, частини першу - дев'яту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне" виключено.
Згідно з абзацом 5 п. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2011 р., стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Отже, пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-ІV втратив чинність згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з 01 січня 2011 року, тобто, не діяв на дату прийняття спірного рішення.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в своєму рішенні у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 роз'яснив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Крім того, у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 р. відсутня пряма вказівка про надання зворотної дії у часі положенням у частині проведення перевірки та встановлення порушень, що має наслідком накладення штрафу за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством.
Таким чином, відповідач, застосовуючи до позивача фінансові санкції, нараховані відповідно до ст.106 Закону № 1058-IV після втрати нею чинності згідно Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI, діяв з порушенням діючого законодавства.
Правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не повязані із такою заборгованістю, знаходиться пози межами регулювання закону.
Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року (№21-367а12) та від 04.06.2013 року (№ 21-170а-13).
Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.
За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "02" березня 2015 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Г.І. Майор
судді: А.Ю.Бучик
В.Б. Шидловський
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області вул.Перемоги,55,м.Житомир,10003
- ,