10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Кузнєцов Д.В.
Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.
іменем України
"12" травня 2015 р. Справа № 295/14470/14-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Бондарчука І.Ф.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "09" жовтня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії ,
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 09 жовтня 2014 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік у розмірі меншому, ніж визначено ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язано Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та провести виплату ОСОБА_3 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014 рік відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, встановленого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову за безпідставністю.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи, тому має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня згідно ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".
З матеріалів справи вбачається, що позивачу у 2014 році разову грошову допомогу до 5 травня було виплачено у меншому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 р. №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
У 2014 році, станом на час виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня, зміни до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не вносилися, розмір допомоги не обмежувався.
Таким чином, відповідач у 2014 році повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплат грошової допомоги до 5 травня, а саме, ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 09.07.2007 року, за якою щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Право на встановлення у 2014 році розміру разової грошової допомоги до 5 травня, на час проведення виплати позивачу, законодавцем Кабінету Міністрів України не було надано, а тому при виплаті позивачу даної допомоги, відповідач повинен був керуватися положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Проведення відповідачем виплати щорічної разової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 р. №102 "Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" колегія суддів вважає протиправним, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відтак, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при здійсненні позивачу нарахування соціальної допомоги застосуванню підлягають положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вказаних положень, відповідач не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження. Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2014 році в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України, діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
Доводи Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" установлено, що норми і положення ст.ст.12,13,14,15,16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік не є переконливими, оскільки зазначені зміни до Закону були внесені лише 31 липня 2014 року (набрали чинності з 03 серпня 2014 року), тобто після проведених позивачу виплат.
Колегія суддів вважає безпідставною заяву позивача про залишення апеляційної скарги без розгляду у зв'язку з несплатою відповідачем судового збору, оскільки на виконання ухвали суду від 10 квітня 2015 року про залишення апеляційної скарги без руху, Житомирським обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат сплачено судовий збір у повному розмірі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Постанову прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Житомирського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від "09" жовтня 2014 р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук
судді: Б.С. Моніч
С.М.Хаюк
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10020
3- відповідачу: Житомирський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат вул.Черняховського, 105,м.Житомир,10025
- ,