10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач:Бондарчук І.Ф.
іменем України
"12" травня 2015 р. Справа № 806/97/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Бондарчука І.Ф.
суддів: Моніча Б.С.
Хаюка С.М.,
при секретарі Лялевич С.С. ,
за участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" лютого 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ПЛЮС" до Житомирської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАУС" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,
У січні 2015 року позивач звернувся з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 06 жовтня 2014 року № 0001902201, № 0001912201, № 0001632201 та від 16 грудня 2014 року № 0000721706; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 06 жовтня 2014 року № 0000571706 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 23685,00 грн. у тому числі за основним платежем на 14460 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на 9225 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки акта перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають дійсності, оскільки з них не вбачається порушень податкового законодавства товариством. Вказав, що на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено обов'язок контролювати звітність та діяльність контрагента, оскільки Податковий кодекс України не ставить право одного платника податку у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для нього. Зазначив, що твердження перевіряючих про порушення норм Податкового кодексу України ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» є упередженим та спростовується первинними документами.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 06 жовтня 2014 року № 0001902201, № 0001912201, № 0001632201 та від 16 грудня 2014 року № 0000721706.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 06 жовтня 2014 року № 0000571706 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 23685,00 грн. у тому числі за основним платежем на 14460 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на 9225 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції покликався на те, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог, тоді як відповідачем не надано достатніх і беззаперечних доказів правомірності винесення оспорюваних податкових повідомлень - рішень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року. За результатами даної перевірки Відповідачем складено акт №5585/06-25-22-01/37151644 від 12.09.2014 року (надалі - акт перевірки, Акт) яким зафіксовані порушення:
1. відсутність об'єкту оподаткування податком на прибуток, який підпадає під визначення ст. 22, ст. 134, ст. 135, ст. 137, ст. 138 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів у ТОВ «Праус» (код ЄДРПОУ 37276126) на суму 8387539 грн. та по операціях з продажу цих товарів ТОВ ВТФ «Авіас» (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 32560942) за 2013 рік.
2. відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість, який підпадає під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів у ТОВ «Праус» (код ЄДРПОУ 37276126) на суму ПДВ 1677507 грн. та по операціях з продажу цих товарів ТОВ ВТФ «Авіас» (м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 32560942) за серпень - грудень 2013 року.
3. п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 564166 грн., в т.ч. за 2013 рік - 564166 грн.
4. п.44.1 ст. 44, п. 198.1. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну сум 1579915 грн.
- заниження від'ємного значення по податку на додану вартість по рядку 24 Декларації в сумі 733911 за грудень 2013р.;
- заниження від'ємного значення по податку на додану вартість по рядку 19 Декларації в сумі 246145 за грудень 2013 р.
5. пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України - за результатами перевірки донараховано 14 460, 00 грн.
6. Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України нараховано пені в сумі 2 320,23 грн.
7. п. 51.1 ст.51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, «Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1020), тому підприємству необхідно подати уточнюючий розрахунок ф. 1-ДФ за відповідний період.
8. п. 2.11, п. 3.1, п. 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, а саме: відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів на загальну суму 96400,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 року №0001902201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 846249,00 грн., №0001912201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2369873,00 грн., №0001632201 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в сумі 96400,00 грн., №0000571706 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами в сумі 24705,00 грн., та від 16.12.2014 року №0000721706 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами в сумі 5203,09 грн.
Що стосується податкових повідомлень-рішень №0001902201 та №0001912201 від 06.10.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так перевіркою фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» з ТОВ «Праус», на підставі наданих до перевірки документів обліку та згідно матеріалів, які є в наявності в інформаційних базах Міндоходів України, зокрема податкова звітність ТОВ «Праус», інформації щодо ланцюгів постачання ПММ на ТОВ «Праус» та отримані від податкових органів акти перевірок ТОВ «Праус» та його контрагентів щодо не підтвердження факту здійснення господарської діяльності ТОВ «Праус», встановлено порушення ст. 22, п. 44.1 ст. 44, ст. 134, ст. 135, ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» безпідставно включено до складу доходів операційної діяльності реалізацію ПММ на загальну суму 8387539 грн., які отримано в перевіреному періоді від ТОВ «Праус», по якому не підтверджено факту здійснення господарської діяльності та в ланцюгу поставок ПММ не підтверджено походження товару. На думку Житомирської ОДПІ ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» безпідставно (штучно) сформовано витрати та податковий кредит по актах приймання-передачі ПММ, податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Праус», відповідно з метою заниження об'єкту оподаткування та нанесення шкоди державному бюджету.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необхідною умовою для формування платником валових витрат та податкового кредиту є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, необхідною умовою є підтвердження валових витрат первинними документами, що за змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкового кредиту наявність податкової накладної, що відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України.
Встановлено, 01 серпня 2013 року між ТОВ «ПРАУС» (Постачальник) та ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №49/08-П, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти, в подальшому «Товар», згідно умов Договору. Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Товар поставляється Покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеними Додатковими угодами на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010). Відповідно до п. 4.6 Договору поставки №49/08-П від 01.08.2013 року, Товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем, та право власності на Товар до Покупця переходить з моменту підписання видаткової накладної або акту прийому-передачі товару.
Факт виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними, платіжними дорученнями.
З моменту придбання ПММ, вони передавалися на зберігання до ПАТ «Дніпронафтопродукт», згідно договору зберігання №2607/10-4 від 26.07.2010 року, укладеного між ВАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) та ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» (поклажодавець), в порядку та на умовах якого зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою. Згідно п.1.2 даного Договору, зберігач має право здійснювати відпуск Товару зі складів третіх осіб, які знаходяться в договірних відносинах зі сторонами цього Договору. Також, за умовами даного договору нафтопродукти, які передані на зберігання, не переходять у власність зберігача.
З ціллю перевезення власних нафтопродуктів зі складів зберігання ПАТ «Дніпронафтопродукт», ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» були укладені договори перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме: договір №Е05/13 перевезення вантажів від 18.03.2013р. з ТОВ «ЕКО-ВЕЙ»; договір №97 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 26.11.2012р. з ТОВ «Торговий дім «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС»; договір №3004-6/13 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.04.2013 року з ПП «Капрайа».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів контролюючого органу, що до перевірки не було надано сертифікатів та паспортів, отриманих від ТОВ «Праус», а надані сертифікати та паспорти не підтверджують придбання ПММ від вказаного постачальника, виходячи з наступного.
Встановлено, що перевезення товару відбувалося на підставі товарно-транспортних накладних, з наданням сертифікатів відповідності та паспортів якості на відповідний вид нафтопродукту. В той же час, сертифікати відповідності та паспорти якості не є документами суворої форми звітності, а є документами, що свідчать про якісні характеристики товару.
Згідно Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №271/121 від 04.06.2007р., зареєстрованої Міністерством юстиції України 04.07.2007р. за №762/14029 надалі - Інструкція № 271), паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів. Сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають установленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що жодним нормативним документом не передбачено відображення господарських операцій по бухгалтерському обліку чи за місцем реалізації по якісним характеристикам товару, ні паспорт якості, ні сертифікат відповідності не посвідчують перехід права власності на товар та не закріплюють його за певною особою.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що перевіркою не встановлено економічної доцільності ведення господарської діяльності у придбанні ПММ з м. Дніпропетровська до м. Житомира та в подальшому реалізації до м. Дніпропетровська.
Так встановлено, що між ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» (постачальник) та ТОВ ВТФ «Авіас» (покупець) 30.07.2010 року укладено договір поставки №П-14017, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язаний здійснювати відпуск товару через мережу АЗС ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС», які розташовані в межах Житомирської області, по довірчим документам Покупця, а саме по паливним карткам та скретч-карткам. Предметом договору передбачено обов'язок постачальника поставити, а покупця прийняти і оплатити паливно-мастильні матеріали (бензини, дизельне паливо, газ) в кількості і по ціні, передбаченими у відповідних доповненнях, які є невід'ємною частиною даного договору. Передача товару підтверджується актами прийому-передачі товару. Тому, висновки Житомирської ОДПІ, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, викладеними без належних на те доводів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договори, укладені ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» та контрагентами, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містять положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільним і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Долучені до матеріалів справи первинні документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки в даному випадку господарська операція з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, тому позивач має право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару на користь контрагента, до податкового кредиту.
Крім того встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року по справі №804/9005/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року, задоволено у повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Праус», а саме:
- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області при проведенні зустрічної звірки ТОВ «Праус», за результатами якої складено Акт №627/223/37276126 від 11.06.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Праус» (код ЄДРПОУ 37276126) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року»;
- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у направленні Акту №627/223/37276123 від 11.06.2014 року до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів;
- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, які полягають у встановленні в Акті №627/223/37276126 від 11.06.2014 року відсутності за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку,що засвідчують здійснення господарської діяльності;
- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо не підтвердження ТОВ «Праус» за квітень 2014 року реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх виду, обсягу, якості та розрахунків, а саме встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливості реального здійснення платником податків операцій постачальників - ТОВ «Праус» - при покупці за квітень 2014 року не мали місце та не могли мати ніякого юридичного змісту;
- визнано протиправними дії ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області щодо встановлення у акті перевірки №627/223/37276126 від 11.06.2014 року відсутності у ТОВ «Праус» операцій, що підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України за квітень 2014 року.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до витрат та до податкового кредиту.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність посилання відповідача на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, як на підставу для обгрунтування правомірності винесення податкових повідомлень рішень.
Що стосується податкових повідомлень-рішень №0001632201, №0000571706 від 06.10.2014 року та №0000721706 від 16.12.2014 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В пунктах 5 - 8 розділу 4 «Висновок» Акта вказано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТРІАДА-ПЛЮС» норм Податкового кодексу України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме: відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів на загальну суму 96400,00 грн.
З Акту вбачається, що податкові ревізори-інспектори не вважають підтвердними документами квитанції до прибуткового касового ордеру. Хоча, в п. 2.11 розділу 2 Положення №637 чітко визначено, що звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України, що і виконується товариством.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що документальним підтвердженням фактично понесених витрат працівниками підприємства є безпосередньо авансовий звіт. Сам же авансовий звіт може бути підтверджений будь-яким документом, що фіксує факт витрати готівки.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган безпідставно визначив порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, а саме: відсутність достовірних підтвердних документів до авансових звітів на загальну суму 96400,00 грн. та збільшив грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб з цієї суми.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Житомирської ОДПІ №0001632201 від 06.10.2014 року, №0000721706 від 16.12.2014 року підлягають скасуванню повністю, а від 06 жовтня 2014 року № 0000571706 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 23685,00 грн. у тому числі за основним платежем на 14460 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями на 9225 грн.
Суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував Законодавство, яке регулює ці правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду без змін.
За таких обставин, доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновок суду першої інстанції є таким, що ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" лютого 2015 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.Ф.Бондарчук
судді: Б.С. Моніч
С.М.Хаюк
Повний текст cудового рішення виготовлено "12" травня 2015 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ПЛЮС" вул.І.Кочерги,11-А,кім. 2,Житомир,10000
3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014
4-третій особі: Товариство з обмежєною відповідальністю "ПРАУС" - вул.Миронова,4,м.Дніпропетровськ,49000,