Справа № 802/4224/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
14 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
представника позивача: Купріна О.М.
представників відповідача: Стасишиної С.В., Петрунь Н.А., Прокопюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крижопільський елеватор" до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області, відповідач), в якому просить суд скасувати повідомлення-рішення Крижопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області № 0002152200 від 30.09.2014, яким нарахований податок на додану вартість а сумі 219600 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 109800 грн.
Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0002152200 від 30.09.2014, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 219600 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 109800 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .
В судовому засіданні представника апелянта повністю підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.
Представника позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року- без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що з 10.09.2014 по 12.09.2014 Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області провела позапланову виїзну перевірку ТОВ "Крижопільський елеватор" з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.
За результатами перевірки складений акт № 1352/2200/32859526 від 17.09.2014. Відповідно до висновків вказаного акта під час перевірки встановлені порушення ТОВ "Крижопільський елеватор" п. 198.2 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 219600 грн.
На підставі висновків акта перевірки Вінницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002152200 від 30.09.2014, згідно яким позивачу нарахувала податок на додану вартість в сумі 219600 грн. та застосувала штрафні санкції з цього податку в сумі 109800 грн., вважаючи що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в порушення вимог чинного законодавства України, нормативне обґрунтування застосовано за відсутності юридичних фактів, на підставі помилкового застосування норм матеріального права до фактичних правовідносин, а тому підлягає скасуванню позивач і звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, а відтак, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 219600 грн. є необґрунтованими та безпідставними.
Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору, в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.
Так, відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, між ТОВ "Крижопільський елеватор" та ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" був укладений договір № 32-14 від 25.07.2014. Відповідно до умов цього договору ТОВ "Олімпекс Купе Інтернешнл" як постачальник приймає на себе зобов'язання зобов'язується поставляти, а ТОВ "Крижопільський елеватор" як покупець зобов'язується приймати у свою власність та оплачувати на умовах і протягом дії цього договору соєві боби.
Згідно з пунктами 3.1 та 3.3 договору поставка товару відбувається відповідно до правил Інкотермс 210 EXW. Місце поставки: вул. Радянська, 6, смт. Крижопіль, Вінницька область. Право власності у покупця на товар виникає з моменту фактичної передачі йому товару. Передача товару покупцю засвідчується видатковою накладною постачальника, дата оформлення якої вважається датою передачі товару покупцю.
На виконання вказаного договору TOB "Крижопільський елеватор" отримало первинні документи, які детально описані в акті перевірки, товар оприбуткований видатковими накладними, виписані податкові накладні.
Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаного товару у власній господарської діяльності.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Власне приписами статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
З матеріалів справи судом встановлено, що первинні документів, оформлені за результатами господарської діяльності позивача з контрагентом, повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від вказаного контрагента є дійсними.
Проаналізувавши надані позивачем суду первинні документи ТОВ "Крижопілький елеватор" має законне право на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду, а саме податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 219600 грн.
Крім того, згідно з розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а відтак, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, отже, відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для донарахування грошового зобов'язання, а відтак, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта про відсутність поставок внаслідок відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки законодавець не ставить в залежність дефектність або відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, крім цього, постачальник здійснював транспортування товару власними засобами, що не заперечувалось представниками апелянта в судовому засіданні, а відтак у позивача і не повинно бути товаро-транспортних накладних.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки контролюючий орган не навів обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.
Таким чином податкове повідомлення-рішення Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області № 0002152200 від 30.09.2014, згідно якого нарахований податок на додану вартість в сумі 219600 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 109800 грн. прийнято протиправно, а тому підлягає скасуванню, так як сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та висновку про безтоварність.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги частини 1 статті 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 18.02.2015 року відповідає вимогам статті 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Крижопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду прави.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О.
Загороднюк А.Г.