Справа № 802/309/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
14 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації, у якому просить визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації щодо відмови у проведенні розрахунку залишкової вартості автомобіля ЗАЗ 11028, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3, в наданні дозволу на сплату залишкової вартості та переоформлення автомобіля на ім'я ОСОБА_2, а також зобов'язати відповідача провести розрахунок залишкової вартості автомобіля ЗАЗ 11028, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3, надати позивачу дозвіл на сплату залишкової вартості та дозвіл на переоформлення цього транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та постановити нову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у справі повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - скасувати, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що у 2005 році ОСОБА_3, дідусь позивача, отримав від Головного управління праці та соціального захисту населення Вінницької обласної державної адміністрації у користування автомобіль ЗАЗ 11028, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3 відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08.09.1997 року.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 30.09.2014 року ОСОБА_3 помер 30.09.2014 року, про що зроблено актовий запис № 2692.
В грудні 2014 року ОСОБА_2 як член сім'ї інваліда, звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на сплату залишкової вартості за автомобіль, який одержав в користування у 2005 році його покійний дідусь ОСОБА_3 як засіб реабілітації.
Листом №04-6070 від 30.12.2014 року Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації відмовив ОСОБА_2 у наданні дозволу на сплату залишкової вартості за автомобіль з посиланням на п.16 Порядку, а саме, з наданих документів встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 позивач не був зареєстрований з ним за однією адресою.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмовляючи у наданні ОСОБА_2 дозволу на сплату залишкової вартості автомобіля ЗАЗ 11028, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3, для його викупу у власність, Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації діяв у спосіб, встановлений законодавством, обґрунтовано та добросовісно.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року, після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм забезпечення легковими автомобілями інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку визначається Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 року (далі - Порядок).
Пунктом 16 Порядку передбачено, що іншому члену сім'ї померлого інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, залишається у разі сплати ним протягом шести місяців з дня смерті інваліда до державного бюджету на рахунки, відкриті в органах Казначейства, а членом сім'ї померлого інваліда внаслідок трудового каліцтва - на рахунки відповідних управлінь виконавчої дирекції вартості автомобіля з урахуванням розрахункової суми для викупу автомобіля та суми, сплаченої за нього інвалідом.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач свою відмову мотивував тим, що на момент смерті дідуся позивач не був зареєстрований з ним за однією адресою, що є умовою, передбаченою п.16 Порядку.
Наявними доказами, які містяться в матеріалах справи (а.с.12,13) доведено, що позивач ОСОБА_2 є внуком покійного ОСОБА_3
Як вбачається з копії паспорта громадянина України ОСОБА_3, 06.06.1961 року він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та 03.07.2013 року знятий з реєстрації місця проживання (а.с.10).
Згідно з відомостями з паспорта громадянина України ОСОБА_2, 17.02.2006 року позивач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. 03.07.2013 року його було знято з реєстрації за цією адресою та 19.07.2013 року зареєстровано за іншою адресою, а саме по АДРЕСА_1 (а.с.11).
Судом також з'ясовано, що відповідно до довідки №40 від 06.01.2015 року Житлово-експлуатаційної контори №7 покійний дідусь - ОСОБА_3 дійсно проживав за адресою АДРЕСА_1 без реєстрації, дане також підтверджується відповідним актом ЖЕК №7 від 06.01.2015 року (а.с.15,16).
Визначаючись щодо правомірності дій відповідача, колегія суддів зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на перереєстрацію вказаного автомобіля керувався приписами п.16 Порядку та виходив виключно з переліку наданих позивачем документів, а відтак не наділений повноваженнями встановлювати обставини, в тому числі, щодо фактичного проживання позивача та надавати їм правову оцінку, таким чином, в суду відсутні підстави визнавати дії Департаменту соціальної політики Вінницької ОДА щодо відмови в наданні дозволу - протиправними.
Що стосується вимоги щодо реєстрації місця проживання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 року місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Водночас, п.1.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22.11.2012 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012, за № 2109/22421 передбачено, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
З системного аналізу наведених правових норм слідує, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою, і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання чи перебування особи.
Натомість законодавець, визначаючи однією із умов наявність реєстрації на час смерті інваліда за місцем його реєстрації, переслідував насамперед мету: виключити можливість зловживання правом на реєстрацію автомобіля сторонніми, заінтересованими особами, які, до прикладу, - постійно не проживали, не вели спільний побут та не були членами сім'ї інваліда, який помер.
Керуючись принципом верховенства права, закріпленим в ст.8 КАС України, суд повинен виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В ч.2 ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 року зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
З огляду на вищенаведене, факт відсутності запису про реєстрацію місця проживання нині покійного ОСОБА_3, з врахуванням встановлених судом обставин, а саме постійного проживання за відповідним місцем реєстрації позивача, на думку суду, не може слугувати безумовною підставою позбавлення законного права позивача на забезпечення автомобілем як члена сім'ї померлого інваліда.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним вище обставинам, зібраним по справі доказам та не вірно застосував норми матеріального та права, у зв'язку із чим, неправильно вирішив спір в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а саме зобов'язання відповідача провести розрахунок залишкової вартості автомобіля ЗАЗ 11028, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3, надати позивачу дозвіл на сплату залишкової вартості та дозвіл на переоформлення цього транспортного засобу на ім'я ОСОБА_2
Згідно п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Згідно з ч.2 ст.159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції частково правильно вирішив заявлений позов, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - скасуванню та прийняття нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації провести розрахунок залишкової вартості автомобіля ЗАЗ 11028, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3, надати ОСОБА_2 дозвіл на сплату залишкової вартості та дозвіл на переоформлення автомобіля ЗАЗ 11028, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_2.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар