Справа № 127/26225/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Венгрин О.О.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
14 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департамент соціальної політики Вінницької міської ради на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та стянення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2014 рік,
в грудні 2014 року позивач звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій відповідача протиправними та стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь позивача щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст.ст. 197, 183-2 КАС України проводить розгляд справи в порядку письмового провадження, при цьому згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідом ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 та має право на пільги, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позивач звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради із заявою з приводу виплати щорічної допомоги на оздоровлення.
Департамент соціальної політики Вінницької міської ради 04.11.2014 року надав позивачу відповідь № Л-08-68183, з якої встановлено, що 06.06.2014 року йому виплачена щорічна допомога на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 90 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Не погодившись із вищезазначеним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік обмеження на виплату такої допомоги у розмірі, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", були відсутні. Таким чином, позивач має право на виплату допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
У Рішенні №3-рп від 25.01.2012р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.
Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України необхідно розуміти таким чином, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями ст.95 Конституції України.
У 2012 -2013 році норми і положення статтей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідний рік. Вказане було закріплено Законами України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", "Про Державний бюджет України на 2013 рік" відповідно.
Разом з тим, з 01.01.2014 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році.
Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" в редакції від 16 січня 2014 року не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема статті 48 даного Закону, якою визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення.
Зміни, зокрема, до ст.48 Закону в частині визначення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.
Проте, 01 липня 2014 року Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" були внесені зміни до Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" й Прикінцеві положення цього Закону доповнено п.6-7, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік. Вищезазначені зміни до Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" набули чинності 03 серпня 2014 року.
Тобто, починаючи з 03 серпня 2014 року, для проведення таких виплат встановлений інший порядок, визначений законодавством.
Таким чином, враховуючи, що станом на час виникненні спірних правовідносин (червень 2014 року) дія ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не призупинялась та не змінювалася, суд апеляційної інстанції вважає, що у червні 2014 році нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинна була здійснюватися у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач має право на виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах, визначених законом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департамент соціальної політики Вінницької міської ради залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 24 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Матохнюк Д.Б.
Біла Л.М.