Справа № 726/1547/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Мілінчук С.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
14 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці на постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 03 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці до ОСОБА_2 про утримання переплати суми пенсії,
Позивач - Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми переплати пенсії в розмірі 623,63 грн.
Постановою Садгірського районного суду м.Чернівці від 03 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В судове засідання учасники процесу не з'явилися.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з серпня 1995 року по липень 1998 року працювала в МПКП «Елітон» за сумісництвом на посаді комплектувальника, де їй нараховувалась заробітна плата.
18.03.2013 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії по інвалідності за віком. У відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на підставі наданих письмових документів їй була призначена така пенсія, про що свідчить розпорядження № 802313 від 29.03.2013 року.
Позивач вказує, що проведеними перевірками встановлено, що від підприємства МПКП «Елітон», на якому працювала відповідач, в період з 1995 по 1998 рік до державного архіву Чернівецької області та трудового архіву не надходили документи про нарахування заробітної плати працівникам підприємства, звіти про нарахування страхових внесків та інших надходжень на витрачання коштів ПФ України МПКП «Елітон» органам пенсійного фонду не надавались, перевірки даного підприємства не проводились. Окрім цього, МПКП «Елітон» в період з 1993 по 2013 рік на обліку у Управлінні, як платник внесків, не перебувало.
Таким чином, внаслідок порушення вказаним підприємством законодавства України «Про пенсійне забезпечення», позивачем було сплачено відповідачу надмірну суму пенсії, що в період із 18.01.2013 року по 31.10.2013 року склало 623,63 грн.
На підставі зазначених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Так, приписам наведеної норми кореспондують положення ч.4 ст.21 КАС, згідно з якою, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII передбачено, що органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Відповідно до ст.102 вищевказаного Закону, пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Таким чином, колегія суддів вказує, що відповідач ОСОБА_2 у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а виступав особою, яка мала надати документи, необхідні для призначення пенсії органами, що призначають пенсії.
Згідно ст.6 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Пунктом 5 ч.2 ст.17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про відшкодування шкоди, яка, у відповідності до положень ч.2 ст.21 КАС України, підлягає розгляду адміністративним судом лише у тому випадку, якщо вона заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
З огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження по даній справі слід закрити, у відповідності до ч.1 п.1 ст.157 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13, а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04 листопада 2014 року у справі № К/800/36312/12 та від 12 листопада 2014 року у справі № К/800/11090/14.
Згідно ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вказує, що в даному випадку правовідносини, що склалися між сторонами по даній справі щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої органу Пенсійного фонду України внаслідок безпідставно виплачених коштів, за своєю правою природою мають цивільно-правовий характер, а не адміністративний.
Згідно ч.1 п.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ч.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці задовольнити частково.
Постанову Садгірського районного суду міста Чернівці від 03 березня 2015 року скасувати, а провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівці до ОСОБА_2 про утримання переплати суми пенсії закрити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар