Справа № 127/1027/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Іщук Т.П.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
05 травня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Драчук Т. О. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Сокольвак Ю.В.,
позивача: ОСОБА_1 ;
представника позивача: Петрова Олега Івановича;
представника відповідача: Павич Ольги Сергіївни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Вінницького міського суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку з 23 липня 2014 року.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року даний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.
Позивач та представник позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили суду залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції- без змін виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач 23 липня 2014 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії із зниження пенсійного віку відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому позивач надав: копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2) сер. А № 513742 від 03.04.2008 року (а. с. 8), довідку галузевого державного архіву МО України № 688/06-33-2/12 від 23.05.2014 року, відповідно до якої позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 01 серпня по 24 грудня 1986 року, із зазначенням місця дислокації в/ч НОМЕР_1 у населених пунктах Буда-Варовичі, Радча, Нова Радча, архівну довідку Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу № 24/3691 від 18 грудня 1992 року про період роботи на території зони безумовного відселення з 28 липня по 24 грудня 1986 року, копію довідки в/ч 55064 від 23 грудня 1986 року № 354 про те, що позивач знаходився на навчальних зборах з 31 липня по 23 грудня 1986 року з відміткою на звороті про надання права на отримання посадового окладу (тарифної ставки) в п'ятикратному розмірі за 11 діб жовтня та 10 діб листопада (а. с. 9, зворот) та копію трудової книжки сер НОМЕР_2 (а. с. 10-11).
Рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці по розгляду спірних питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій від 17 жовтня 2014 року № 66 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю підстав для призначення пенсії, оскільки населені пункти Буда-Варовичі, Радча, Нова Радча в переліку населених пунктів віднесених до зони відчуження не значаться.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано належної оцінки документам, які надавались позивачем для призначення пільгової пенсії і як наслідок прийнято протиправне рішення про відмову у її призначенні.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів на 10 років.
17 листопада 2014 року позивач повторно звернувся до відповідача із відповідною заявою, надавши додаткові документи щодо підтвердження факту перебування у зоні відчуження в 1986 році, а саме: копію військового квітка від 12 листопада 1982 року сер. НОМЕР_3 з відміткою про отримання в період з 31 липня по 23 грудня 1986 року дози опромінювання в розмірі 12,16 рентген (а. с. 16), експертний висновок від 16 грудня 2008 року № 12770, відповідно до якого перелічені у ньому захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 17). Крім того, в матеріалах справи міститься архівна довідка Літинського районного трудового архіву від 24 грудня 2014 року № 621/01-12 відповідно до якої у документах САТ «Уладівське» значиться про роботу ОСОБА_1 та його заробітну плату за період 1985-1987 роках, та копія грамоти, від 06 листопада 1986 року, якою нагороджений позивач за роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а. с. 18). Відповідач, вважаючи заяву від 17 листопада 2014 року заявою про надання додаткових документів до звернення від 27 липня 2014 року, з посиланням п. 1.7 Порядку повідомив, що додаткові документи надані заявником понад тримісячного терміну написання заяви про призначення пенсії, та роз'яснив право повторного звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (а. с. 13-14).
Відповідно до п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за наданих заявником документів, відповідач прийняв оскаржуване рішення, обґрунтовуючи тим, що заявником не надано документів про нарахування заробітної плати за роботу в зоні відчуження. Враховуючи, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій передбачений обов'язок відповідача письмово повідомляти заявника про те, які документи необхідно подати додатково, що у даному випадку здійснено не було, та призвело до порушення права заявника на подання додаткових документів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем процедури розгляду заяви ОСОБА_1 від 23 липня 2014 року, наслідком якого є визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
Крім того, судом встановлено, що матеріали справи про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, були розглянуті в порядку контролю Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яке у своєму висновку від 26.01.2015 року №2142/Р-06 відмічає про неправомірність прийняття такого рішення про відмову, без вивчення наданих особою документів та перевірки виплатних документів підприємства щодо наявності даних на кратну оплату праці. При цьому вказує, що довідка архіву Міністерства оборони України щодо відсутності інформації про дні роботи у зоні відчуження не є єдиними документом, що визначає право на пільгове пенсійне забезпечення. Для військовозобов'язаних, які були призвані на збори, документом, який підтверджує роботу у зоні відчуження є довідка військової частини, видана у період роботи на ліквідації наслідків аварії про кратну оплату праці, або зі штампом на зворотній стороні про дні, які підлягають оплаті у кратному розмірі і являються днями роботи у зоні відчуження, яка була надана позивачем. Крім того відмічає, що для підтвердження чи спростування права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку необхідно було провести перевірку та обумовити в акті перевірки всі документи, наявні на підприємстві чи у архіві, які містять інформацію про нарахування та виплату заробітної плати в кратному розмірі (особові рахунки, виплатні відомості тощо), в тому числі наявність даних про проведення доплат за роботу у зоні відчуження у більш пізній період (1987-1992 роках), а також обумовити чи підтверджується виплатними документами інформація, зазначена на звороті довідки військової частини про суми нарахованої доплати за жовтень та листопад, та сума заробітку із зазначенням наявних складових за січень 1987 року.
Відповідно до приписів ст. 72 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлення факту неналежного та поверхневого розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність визнати рішення комісії відповідача від 17 жовтня 2014 року №66 протиправним, скасувати його, зобов'язавши відповідача розглянути заяву позивача від 23 липня 2014 року про призначення пенсії з урахуванням висновку Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.01.2015 року №2142/Р-06 та, в разі необхідності, витребування у позивача додаткових документів.
З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 18 березня 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 12 травня 2015 року.
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Драчук Тетяна Олександрівна
Сапальова Тетяна Валентинівна