Номер провадження: 11-кп/785/365/15
Номер справи місцевого суду: 520/14871/13-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.04.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2015 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Одеси, громадянин України, українець, з вищою освітою, не працює, одружений, на утримані знаходяться двоє малолітніх дітей, раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджений:
-за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування основного покарання строком на 3 роки.
У відповідності зі ст.76 КК України на ОСОБА_8 покладено наступні обов'язки:
-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;
-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Стягнуто з ОСОБА_9 за лікування потерпілої ОСОБА_10 на користь держави в особі КУ “Обласна клінічна лікарня” 4541,25 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_8 за проведення автотехнічної та транспортно-трассологічної експертизи на користь держави в інтересах в особі Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати у розмірі 882 гривень
Як вказано у вироку, 08 вересня 2013 року обвинувачений ОСОБА_8 , у світлий час доби о 15.45 годині, керуючи технічно справним автомобілем “Тойота Каріна”, р/н НОМЕР_1 , здійснюючи рух по лівій смузі свого напрямку руху, де організовано двосторонній рух, по дві смуги руху в кожному напрямку, по вул. Академіка Корольова з боку вул. Академіка Вільямса в напрямку вул. Архітекторська в м. Одесі, зі швидкістю приблизно 50-60 км/г, наближався до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 (“зебра”) та дорожніми знаками 5.35.1; 5.35.2 відповідно до “Правил дорожнього руху” України, розташованого в районі будинку №19/1 по вул. Стовбова, порушив вимоги п.п.2.3 “б”, 4.16 (а), 18.1, 18.4 “Правил дорожнього руху”, які вказують на те, що:
п. 2.3 “для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі”
п. 4.16 “Пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини по позначених нерегульованих пішохідних переходах;
п. 18.1 “Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека”;
п.18.4 “Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, які рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити(відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека”,
маючи об'єктивну можливість бачити, що в правому ряду цієї ж смуги руху перед пішохідним переходом зупинився автомобіль, не знизив своєчасно швидкість руху керованого ним автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, не переконався у відсутності на вищевказаному пішохідному переході пішоходів і в безпеці продовження свого руху, в результаті чого допустив наїзд на пішохода-неповнолітню ОСОБА_10 , яка перетинала проїжджу частину вул. Ак. Корольова по вказаному пішохідному переходу, справа наліво по ходу руху автомобіля і з'явилася в полі зору за передньої частини автомобіля, що зупинився в правій смузі руху.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №3083 від 19.09.2013 у ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження:
1.У вигляді відкритої черепно-мозкової травми у формі геморагічного забиття головного мозку важкого ступеня, гематоми під тверду мозкову оболонку лобової області, гематоми над твердою мозковою оболонкою лобової і тім'яної областей зліва, лінійного перелому луски лівої скроневої, тім'яної і лобової кісток зліва з переходом на основу черепа, травматичного розриву барабанної перетинки лівого вуха, лівосторонньої отогемаліквореї, забитих ран голови, закритої травми лівого плеча у вигляді вивиху плечової кістки зі зміщенням донизу, відриву великого горбка плечової кістки зі зміщенням по довжині і ширині, синців і саден лівої верхньої кінцівки.
2.Виявлені пошкодження утворилися від дії тупих, твердих предметів. Множинність, масивність, поєднання наявних у постраждалої тілесних ушкоджень характерні для дорожньо-транспортної травми, і могли бути заподіяні зовнішніми частинами рухомого автомобіля при контактуванні з тілом постраждалої, а також в результаті подальшого падіння ОСОБА_10 на дорожнє покриття.
Наявні пошкодження виникли незадовго до надходження ОСОБА_10 в стаціонарі, і таким чином могли бути заподіяні 08 вересня 2013 року.
3.Зазначені ушкодження, згідно з п. 2.1.3 “б,в” “Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних пошкоджень” (1995) належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №5140 від 19 вересня .2013 року: ходова частина, рульове керування й гальмова система автомобіля “Тойота Каріна”, д/з НОМЕР_1 , до моменту настання ДТП перебували в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливість рухатися й утримувати автомобіль у будь-якому обраному ним напрямку, здійснювати гальмування з відомою йому ефективністю. В цих системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля від вибраного напрямку руху або відмову систем.
Згідно з висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №5139 від 18 вересня 2013 року: зафіксовані на автомобілі “Тойота Каріна”, д/з НОМЕР_1 ушкодження у вигляді деформацій й руйнування передніх правого крила і правої стійки, вітрового скла, а також сліди у вигляді потертістей грязепилового шару на капоті двигуна, нашарування біологічної речовини на вітровому склі, волосся що закріпилися на вітровім склі, в сукупності характерні для утворення в результаті контактної взаємодії з об'єктом, який не має рівноміцних металу слідоутворюючих кромок, але, який володіє великою інерційною масою, тобто з тілом пішохода. Сліди й ушкодження відображають наступний механізм контакту: контактна взаємодія тіла пішохода-дитини, яка переміщалося до правого борту автомобіля, вдарилося о переднє праве крило цього автомобіля, з наступним її закиданням на капот двигуна, вітрове скло, передню праву стійку.
Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №5199 від 20 вересня 2013 року: в умовах події належні дії водія автомобіля “Тойота Каріна Е” регламентувалися вимогами п.18.4 Правил дорожнього руху, відповідно до якого йому необхідно було забезпечити контроль над дорожньою обстановкою, щоб мати можливість запобігти наїзду на пішохода, яка переміщалася по пішохідному переходу. Належним виконанням вимог п.18.4 Правил дорожнього руху водій автомобіля “Тойота Каріна Е” гарантовано мав у своєму розпорядженні технічну можливість запобігти розглянуту подію. Слідам гальмування коліс автомобіля “Тойота Каріна Е” в умовах розглянутої події, відповідає швидкість 33-42 км/г.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не погоджуючись з вироком суду, посилається на те, що судом при ухваленні вироку не були з'ясовані фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, допущені порушення норм процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того, судом не було взято до уваги його добровільне відшкодування потерпілій завданої шкоди.
Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати його у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 зазначив, що вирок суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалений з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, посилається також на неповноту судового слідства.
Крім того. вказав в апеляційній скарзі, що в ході досудового розслідування було порушено право обвинуваченого ОСОБА_8 на захист.
Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
До початку розгляду апеляційних скарг обвинувачений та його захисник змінили свої апеляційні скарги, вважали рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, крім того обвинувачений ОСОБА_8 просив застосувати відносно нього п.”в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році”, оскільки на утриманні у обвинуваченого знаходяться двоє малолітніх дітей.
Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які просили застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 . Закон України “Про амністію у 2014 році”, прокурора, який не заперечував у застосуванні у відношенні обвинуваченого положення цього Закону, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій ґрунтуються на належно досліджених і правильно оцінених у судовому засідання доказах.
Дії обвинуваченого за ст.286 ч.2 КК України судом першої інстанції кваліфіковані правильно.
Покарання ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Разом з тим, відповідно до п.”в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку визнаних інвалідами, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, на момент набрання чинності Закону України “Про амністію у 2014 році” ОСОБА_8 мав на утриманні двох неповнолітніх дітей.
т.2 а.с.122, 123
Крім того, обвинувачений просив застосувати до нього положення зазначеного Закону.
Таким чином, з урахуванням наведених підстав, а також того, що злочин ОСОБА_8 вчинив із необережності, злочин у вчиненні якого обвинуваченого визнано винним, відноситься до тяжких злочинів, вчинений до набрання чинності Законом України “Про амністію у 2014 році” та останній в судовому засіданні просив застосувати відносно нього амністію, а також за відсутності заборон, передбачених ст.8 цього Закону, колегія суддів вважає за необхідним застосувати у відношенні обвинуваченого ОСОБА_8 ”в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” та звільнити його від основного і додаткового покарання.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, п.”в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році”, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 задовольнити частково, а вирок Київського районного суду м. Одеси від 14 січня 2015 року у відношенні ОСОБА_8 - без зміни.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_8 п.”в” ст.1 Закону України “Про амністію у 2014 році” та звільнити його від основного і додаткового покарання.
Судді апеляційного суду Одеської області ОСОБА_2
ОСОБА_4
ОСОБА_3