Номер провадження: 22-ц/785/2292/15
Головуючий у першій інстанції Чебан
Доповідач Черевко П. М.
13.05.2015 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого - Черевка П.М.
Суддів - Сватаненка В.І., Артменка І.А.
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання трудового договору дійсним та поновлення на роботі, -
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ВЧ НОМЕР_1 про визнання трудового договору дійсним та поновлення на робот посилаючись на те, що 07 лютого 2007 року на підставі строкового договору був прийнятий на роботу до ВЧ - НОМЕР_2 на посаду юрисконсульта. У зв'язку з відмовою від переведення в іншу місцевість був звільнений на підставі ст. 36 п. 6 КЗпП України. Позивач посилаючись на те, що відповідної заяви він не подавав, строковий договір не було розірвано, а тому продовжує діяти.
У зв'язку із вищенаведеним позивач просив суд продовжити строк звернення до суду, визнати строковий трудовий договір дійсним і поновити його на роботі в ВЧ - НОМЕР_2 на посаді юрисконсульта відповідно до строкового договору.
Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта ВЧ - 1402 з 19.07.2007 року.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 лютого 2014 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.
Ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 10 грудня 2014 року касаційну скаргу ВЧ - НОМЕР_2 задоволено частково, рішення апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2012 року скасовано, передано справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд обґрунтовано дійшов зазначеного висновку.
Судом встановлено, що 07 лютого 2007 року ОСОБА_2 був прийнятий на посаду юрисконсульта військової частини НОМЕР_1 , ці обставини підтверджуються строковим трудовим договором та витягом з наказу № 29 від 07 лютого 2007 року.
У відповідності до наказу № 164 від 19 липня 2007 року позивача було звільнено з роботи 19 липня 2007 року у зв'язку з відмовою від переведення в іншу місцевість разом з частиною, п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Матеріалами справи не спростовано та підтверджено позивачем, що про порушення свого права ОСОБА_1 стало відомо у 2007 році, тому він повинен був протягом тримісячного строку звернутися до суду за захистом свого права.
Однак до суду з вищевказаним позовом позивач звернувся лише 09 липня 2012 року після спливу майже п'яти років з дня коли він дізнався про порушення свого права.
Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки.
Отже районний суд правильно визначив, що позивачем тримісячний строк пропущено без поважних причин, ОСОБА_1 не навів доказів, що у нього протягом п'яти років не було можливості звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, тому у суду не було підстав для поновлення строків звернення до суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів ” зазначено, що передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.
На думку колегії суддів районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки в судовому засіданні не надано доказів поважності причин пропуску строків, тому підстави для застосування положень ст. 235 КЗпП України та задоволення позовних вимог відсутні.
Посилання апелянта на ті обставини, що суд без належних доказів дійшов висновку про отримання ОСОБА_1 трудової книжки, невиконання судом вимог в частині витребування доказів як на підстави для скасування оскаржуваного рішення колегія вважає необґрунтованим, оскільки судом досліджено зазначені обставини та їм дана правильна правова оцінка.
ОСОБА_1 отримана на руки трудова книжка 11 червня 2007 року, що підтверджено його власноручним підписом, а.с. 150, тому вини відповідача щодо порушення прав позивача з приводу неналежного оформлення трудової книжки є безпідставними.
За викладених обставин колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 жовтня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий П.М. Черевко
Судді: І.А. Артеменко
В.І. Сватаненко