Справа № 511/769/15-ц
Номер провадження: 2/511/378/15
Роздільнянський районний суд Одеської області
14 травня 2015 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бобровська І. В.,
при секретарі - Яценюк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 168 000 грн.,-
25.03.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що у серпні 2010 року сторони уклали договір купівлі-продажу житлового будинку, який належав відповідачці та розташований за адресою: АДРЕСА_1 Сторони погодили всі істотні умови договору купівлі-продажу, будинку: ціну - 15 тис. доларів США, строк та порядок розрахунків - передбачався повний розрахунок з відповідачкою за будинок частинами до кінця грудня 2010 року. На той же термін сторони домовились нотаріально завірити договір купівлі-продажу житлового будинку відповідачки. На виконання зазначеного договору позивачка передала відповідачці 7 000 доларів США. У вересні 2010 року позивачка зі своєю сім'єю переїхали до вищевказаного житлового будинку. Однак на початку грудня 2010 р. відповідачка відмовилась від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку і заявила, що взагалі не буде позивачці продавати цей будинок. Також, у грудні 2010 р. відповідачка відключила будинок від електро- та газопостачання, що змусило позивачку купувати прилади та витратні матеріали для автономного освітлення та обігріву помешкання, що підтверджується відповідними касовими чеками на загальну суму 16860,59 грн. Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.03.2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення збитків та моральної шкоди був задоволений частково, стягнуто з ОСОБА_2 аванс у розмірі 55860 грн на витрати на ІТЗ судового процесу, у задоволенні інших вимог - відмовлено. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18.02.2014 року вищевказане рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.03.2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 безпідставно набутих грошових коштів - залишено без змін. Позивач зазначає, що рішення суду до теперішнього часу не виконано. Оскільки змінився курс гривні на день подачі позову до суду та 7000 доларів США еквівалентна 168000 грн., позивач просить суд стягнути на її користь з відповідача безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 168 000 грн. та завдані збитки у сумі 16860 грн.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 01.04.2015р. провадження у справі відкрито в частині вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 168 000 грн., а в частині заявленої вимоги про відшкодування завданих збитків у сумі 16 860 грн. - відмовлено у відкритті, оскільки вказана вимога вже розглянута судом і рішення суду набрало законної сили.
Представник позивачки ОСОБА_5 в судовому засіданні позов підтримав, мотивуючи тим, що позивачкою заявлені позовні вимоги, пов'язані зі зміною курсу долару, оскільки рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 15.03.2015р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 55 860 грн., що було еквівалентно 7 000 доларів США. На сьогоднішній день курс долару виріс, сума авансу складає вже 168 000 грн., рішення суду добровільно відповідачкою не виконано, тому заявлена вимога про стягнення з відповідачки курсової різниці підлягає задоволенню.
Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала, вважала, що провадження по справі повинно бути закрито на підставі ст.205 ч.1 п.2 ЦПК України, оскільки вимоги позивачки вже були предметом судового розгляду і рішення суду набрало законної сили. Рішення суду від 15.03.2015р. вона не може виконати з вини відповідачки, оскільки остання разом зі своєю дочкою та її дітьми продовжує проживати в належному їй на праві власності будинку, в зв'язку з чим відповідачка не може продати будинок та отримати необхідну суму грошей.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши численних свідків, дослідивши всі докази про справі у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власницею житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який розташований у АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 02 листопада 2004 року. У серпні 2010 року сторони домовились про укладення договору купівлі-продажу вказаного будинку. На виконання зазначеного договору ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 7000 доларів США частками, а саме: 11.08.2010 року - 2000 доларів США, 04.10.2010 року - 2000 доларів США, 20.10.2010 року - 4000 гривен (еквівалент 500 доларів США), 03.11.2010 року - 2500 доларів США. У вересні 2010 року ОСОБА_1 з сім'єю переїхали до житлового будинку, що належить ОСОБА_2 27.12.2010 року нотаріально посвідчення договору купівлі-продажу не відбулося через відмову ОСОБА_1 сплачувати значно більшу суму за нерухомість. ОСОБА_2 вимагала виселення ОСОБА_1 з сім'єю з будинку, але відмовилася повернути останній аванс у сумі еквівалентній 7 тисяч доларів США, оскільки вважає, що ОСОБА_1 спричинила їй збитки на вказану суму. Оскільки договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_1 7000 доларів США є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.
Вищенаведені обставини були встановлені рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 15 березня 2013 року, ухваленим по справі №2-520/11 (провадження № 2/511/15/13), яким позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення завданих збитків та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аванс у розмірі 55 860 (п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят) гривен. Рішення в цій частині набрало законної сили.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.02.2015р. скасовано ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 11.07.2014р. про поновлення ОСОБА_1 строку пред'явлення до виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 55 860 грн. Постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.08.2013р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 56 448 грн. 60 коп. відмовлено.
25.03.2015р. позивачка ОСОБА_1 звертається до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 суму авансу по курсу долару на час звернення до суду (1 долар США = 24 грн. за курсом НБУ), мотивуючи тим, що відповідачка продовжує безпідставно користуватись її грошовими коштами без достатньої правової підстави, її права не захищені, а тому відповідачка зобов'язана повернути гроші по теперішньому курсу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Ч.5 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює рішення суду.
Зобов'язання, що виникло між сторонами, зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст.14 ЦК України виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Такі вимоги позивачем, який є кредитором в зобов'язанні, до боржника не заявлені. Інший вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання законом не передбачений, а договірні відносини між сторонами не виникли.
Способи захисту цивільних прав передбачені ст.16 ЦК України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний спосіб.
Правовідносини, що виникли між сторонами та підпадали під дію ст. 570 ЦК України, судом розглянуті, спір вирішений по суті. Далі правовідносини перейшли до площини виконання судового рішення. Стягнення з боржника курсової різниці за невиконання рішення суду в даному випадку не є належним способом захисту прав позивачки, тому її вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 625,1212,1214 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 168 000 грн.,- відмовити в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя І. В. Бобровська