Справа № 510/1133/14-ц
І М 'Я М У К Р А Ї Н И
( заочне)
30.01.2015 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Бешлієвої Т.А.,
при секретарі - Івановій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Ренійський районний сектор Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області) про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 та зняти її з реєстраційного обліку. Заявлені позовні вимоги, мотивовані тим, що на теперішній час на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.04.2014 року позивач ОСОБА_1 являється власником будинку АДРЕСА_1, успадкованого після смерті його сина ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. У зазначеному будинку до дня пред'явлення позову зареєстрована і значиться такою, що проживає відповідач ОСОБА_2 ( шлюбне прізвище ОСОБА_3), з якою син позивача ОСОБА_3 з 06.04.2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі. Означений шлюб за життя сина за рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 27.05.2011 року між сином і відповідачкою по справі був розірваний. Після розірвання шлюбу із сином позивача, відповідач припинила проживання у будинку АДРЕСА_1, змінивши своє місце проживання, забрала з будинку усі свої особисті речі. Із вказаного часу ОСОБА_2 участі у витратах на утримання будинку не бере, тривалий час в ньому не проживає, однак з реєстраційного обліку у добровільному порядку так і не знялася по теперішній час. ІНФОРМАЦІЯ_3 син позивача - ОСОБА_3 помер. Після смерті сина ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 успадкував будинок АДРЕСА_1 та на теперішній час є його власником. За ствердженнями позивача, зазначеними у позові, відповідач ОСОБА_2 втратила право користування зазначеним будинком, та підлягає зняттю з реєстраційного обліку з наступних підстав:
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст.317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти що до свого майна будь-які дії, які не суперечать закону ( ч.ч.1 та 2 ст.319 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.401 ЦК України право користування чужим майном ( сервітут) може бути встановлено що до нерухомого майна.
Частиною 1 ст.402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений законом.
Згідно з ч.1 ст.405 ЦК України члени сім;ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Однією з підстав створення сім'ї є шлюб ( ч.4 ст.3 СК України).
Однією з підстав припинення сервітуту, передбачених ч.1 ст.406 ЦК України, є припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.Обставиною, яка була підставою для встановлення права користування відповідачем житлом-будинком АДРЕСА_1, була реєстрація шлюбу з сином позивача- ОСОБА_3, який був колишнім власником зазначеного будинку. Оскільки шлюб ( тобто обставина яка була підставою для встановлення сервітуту) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був розірваний, то і право користування житлом припинилося, тобто втратилося.
Реєстрація відповідача за вказаною адресою створює позивачу перешкоди, як власнику будинку у користуванні та розпорядженні ним, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.
Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином сповіщеною в порядку ст. 74 ЦПК України, двічі не з'явилася у судове засідання, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, надіслав на адресу суду заяву, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, не заперечує проти винесення заочного рішення, не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, просив справу розглянути без його участі.
Представник третьої особи - Ренійського РС ГУДМС України в Одеській області у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду лист, в якому просив провести розгляд справи без його участі.
У зв'язку з означеними обставинами суд прийняв рішення про подальший заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини:
Відповідач по справі ОСОБА_2 ( шлюбне прізвище ОСОБА_2) з 06.04.2005 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином позивача - ОСОБА_3
27.05.2011 року Ренійським районним судом Одеської області було винесено рішення (яке набрало законної сили 06.06.2011 року), яким розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 06.04.2005 року у відділі РАЦС Ренійського районного управління юстиції Одеської області, актовий запис № 42. Після розірвання шлюбу за ОСОБА_2 залишено прізвище «ОСОБА_2». Зазначені обставини підтверджені копією зазначеного рішення суду у матеріалах цивільної справи.
26.01.2005 року була здійснена реєстрація відповідача ОСОБА_2. у будинку за адресою: АДРЕСА_1, що має відображення у долучених до позову копіях аркушів будинкової книги.
ІНФОРМАЦІЯ_3 син позивача - ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 13.07.2011 року, виданого відділом ДРАЦС Ренійського районного управління юстиції Одеської області, яка також наявна в матеріалах справи.
Копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 05.04.1973 року, виданого рай бюро ЗАГС м. Рені Одеської області підтверджується те, що позивач по справ ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3
25.04.2014 року ОСОБА_1, як спадкоємцю майна його сина - ОСОБА_3, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з житлового будинку з надвірними спорудами на земельній ділянці розміром 0,0952 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 Вказана обставина підтверджується копією вищезазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я позивача ОСОБА_1, виданого Ренійською державною нотаріальною конторою 25.04.2014 року та зареєстрованого у реєстрі за № 557.
24.11.2011 року у зв'язку із реєстрацією шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, відповідачу було присвоєно прізвище «ОСОБА_2», що підтверджується копією актового запису про шлюб № 130 від 24.11.2011 року.
Відповідач у добровільному порядку не знімається з реєстрації у вищевказаному будинку, хоча змінила місце свого проживання після розірвання шлюбу з ОСОБА_3, забрала з будинку усі свої особисті речі, витрат на утримання будинку не несе.
Означені обставини, за ствердженням позивача, створюють йому перешкоди, як власнику будинку, в користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження наданими суду доказами.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч.ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України).
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо нерухомого майна законом (ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 402 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно положенням ЖК України до членів сім'ї власника житла відносяться дружина власника, діти, батьки і інші особи, які постійно мешкають разом із власником житла.
Житлом згідно з положеннями ст.379 ГК України визнаються житловий будинок, квартира, інші приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.
Відповідно до ч.2 ст.405 ГК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Однією з підстав припинення сервітуту є припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту (ч. 1 ст. 406 ЦК України).
З вищезазначеного вбачається, що виникнення у відповідача права користуватися житловим будинком АДРЕСА_1 пов'язане із її перебуванням у шлюбних стосунках з власником зазначеного житла. Тобто, будучи членом сім'ї власника житла - ОСОБА_3 та проживаючи разом з ним, відповідач мала право користуватися належним йому житлом.
Розірвавши шлюб з ОСОБА_3, відповідач фактично перестала бути членом його сім'ї та, як слідство, втратила право користування належним йому житлом. Крім того, відповідач після розірвання шлюбу з чоловіком змінила місце свого проживання, забрала свої речі, не несе витрат по утриманню будинку, більше року в ньому не проживає, що свідчить також про те, що вона втратила право на користування житлом.
Пунктом 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, позовні вимоги позивача є правомірними і законними, підтверджені позивачем наданими суду вищеозначеними доказами. Звернення позивача до суду з вимогами про визнання відповідача такою, що втратила право користуватися нерухомим майном і зняття з реєстрації є наслідком того, що ОСОБА_2 у добровільному порядку з реєстраційного обліку не знялася. За наявності представлених доказів позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 224 - 228 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 379, 383, 401, 402, 405, 406 ЦК України, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV, п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування житлом - будинком АДРЕСА_1
Зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.А. Бешлієва