Справа № 520/6763/14-ц
Провадження № 2/520/107/15
13.05.2015 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого-судді Луняченка В.О.
при секретарі Нефедової Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування
До Київського районного суду м. Одеси 06.06.2014 року звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з вимогами про усунення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від права на спадщину після смерті ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 року) ОСОБА_4 збільшив позовні вимоги, і просив окрім усунення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від права на спадщину після смерті ОСОБА_5, також усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_1.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги на попередньому засіданні не визнавав та намагався подати зустрічну позовну заяву,однак у подальшому у судові засідання не являвся, своє клопотання про прийняття зустрічної позовної заяви не підтримував, заяв та клопотань до суду не надавав, тому зустрічна позовна заява була повернута судом і не розглядалась у судовому засіданні.
Відповідач ОСОБА_2 до судових засідань не з'являлась, заяв та клопотань не надавала.
Про час та місце судового засідання відповідачі повідомлялись належним чином.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 169 ЦПК України , у зв'язку із повторною неявкою у судове засідання відповідачів, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, враховуючи які вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Як встановлене у судовому засіданні після смерті 25 серпня 2013 року ОСОБА_5 залишилась спадщина у вигляді частині домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. Спадкоємцями ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3. Співвласниками домоволодіння також був ОСОБА_4, після смерті якого також залишилась спадщина у вигляді частини вищевказаного домоволодіння.
ОСОБА_4 який є співвласником домоволодіння, і братом померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_1, вважає, що ОСОБА_5 , мав проблеми зі здоров'ям, які перешкоджали повноцінному життю, однак дружина та син, з якими він не проживав останні десять років не надавали йому належної допомоги, а ОСОБА_3 також не надавав ніякої допомоги і своєму дядькові ОСОБА_1. Таким чином, на думку позивача, та його дружини ОСОБА_6 - яка є одною з представників позивача, та іншого представника ОСОБА_7, відповідно до вимог ч.5 ст. 1224 ЦК України, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинні бути усунені за рішенням суду від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, а ОСОБА_3 також і від права на спадщину після смерті ОСОБА_1
Відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи повинен установити і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи.
Безпорадний стан слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Крім того, при розгляді таких справ суду належить з'ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу
Статтею 60 ч. 1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
В даному випадку суд прийшов висновку, що позивач та його представники не надали до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що відповідачі ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві. Ствердження свідка ОСОБА_8.( сестри представника позивача) щодо взаємовідношень ОСОБА_5 з його жінкою та сином, не місять відомостей стосовно ухилення відповідачів від надання допомоги. Взагалі у судовому засіданні з боку позивача не надано жодного доказу того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1, знаходились у безпорадному стані, та проживаючи окремо від них відповідачі знали про необхідність надання допомоги, та ухилялись від цього. Пояснення позивача, та його представника ОСОБА_6, свідчать про те, що вони самостійно надавали всю необхідну допомогу померлим, та не звертались до відповідачів за додатковою допомогою, та взагалі не повідомляли їх про погіршення стану здоров'я їх батька, чоловіка та дядьки.
Статтею 59 ч. 2 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таким чином, не заслуговують на уваги як належний доказ у справі надані позивачем документи щодо поховання померлого, оскільки останні жодним чином не свідчать про ухилення відповідачів від надання допомоги ОСОБА_5 за його життя і не містять жодної інформації щодо предмету доказування. Також з боку позивача. Та його представника не надано медичних доказів безпорадності стану ОСОБА_5 та ОСОБА_1, та не заявляли клопотання про забезпечення доказів.
На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, які не були присутніми у судовому засіданні десять днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Луняченко В. О.