Справа № 496/722/15-ц
Провадження № 2/496/626/15
13 травня 2015 року Біляївський районний суд
Одеської області
в складі: головуючого судді - Трушиної О.І.
при секретарі - Величко Н.М.
з участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, третя особа ОСОБА_4 про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину, -
Позивачка звернулася до суду з позовом, уточнивши який (а.с. 110-111), просить визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року і ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а також зобов'язати державного нотаріуса Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області видати свідоцтво про право на спадщину, яке вказане у заповіті.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її дідусь ОСОБА_5, який залишив заповіт на ім'я своєї доньки ОСОБА_5 (матері позивачки), яка не встигла прийняти спадщину і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. ОСОБА_5 заповів своїй доньці ОСОБА_5 ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1 Біляївського району Одеської області, згідно заповіту від 17 липня 1998 року. Позивачка звернулася до Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області для оформлення права на спадщину, але їй було відмовлено і рекомендовано звернутися до суду, оскільки житловий будинок по АДРЕСА_1 Біляївського району Одеської області належить на праві приватної власності ОСОБА_4 Вважає, що вона має право успадкувати ту частину спадщини, відносно якої складено заповіт, однак строк на прийняття спадщини вона пропустила у зв'язку з тим, що була неповнолітньою.
Третя особа ОСОБА_4, яка також представляє інтереси позивачки за довіреністю, у судовому засіданні на позовній заяві наполягала і пояснила, що ОСОБА_5 заповів своїй доньці ? частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, яка не встигла прийняти спадщину, оскільки померла, а тому право на прийняття спадщини перейшло до ОСОБА_2 Але своєчасно вона заяву про прийняття спадщини вона не подала, оскільки була неповнолітньою, крім того, ОСОБА_3 не надавала заповіт, який знаходився у неї, а також через те, що ОСОБА_3 запевнила її, що на спадщину не претендує, а тому з заявою про прийняття спадщини вона не зверталася.
Представник третьої особи - ОСОБА_1 у судовому засіданні позовну заяву підтримав.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні позов не визнали, подали заперечення на позов (а.с. 36-39) і просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченні.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною третьою статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер ОСОБА_5 - дідусь позивачки, згідно свідоцтва про смерть (а.с. 9).
17 липня 1998 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів дочці - ОСОБА_5 належну йому частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 Біляївського району Одеської області (а.с. 95).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 (мати позивачки) померла, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с. 10), спадщину після смерті батька ОСОБА_5 не прийняла.
Позивачка по справі ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5, згідно свідоцтва про народження (а.с. 8).
Відповідно до ч.4 ст. 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених ч.ч.2-4 ст. 1273 цього Кодексу.
Оскільки позивачка була неповнолітньою на час смерті матері, вона відповідно до ч.4 ст. 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину після її смерті. Крім того, нотаріальною конторою її заява про прийняття спадщини прийнята, відмова у прийнятті заяви у зв'язку з пропуском строку позивачці не була надана, а тому вимоги про визначення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.
Відповідно ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах протягом строку, що залишився. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Позивачка повинна була прийняти спадщину в порядку ст. 1276 ЦК України замість померлої матері протягом п'яти місяців з моменту смерті її дідуся ОСОБА_5 Однак, у вказаний термін спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 позивачка не прийняла. Доказів поважності причин пропуску строку суду не надані.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Доводи представника позивача в тій частині, що заява позивачкою про прийняття спадщини не була подана до нотаріальної контори через те, що ОСОБА_3 не надавала заповіт, який знаходився у неї, а також вона пообіцяла не претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_5, суд до уваги не приймає, оскільки вони нічим не підтверджені, а тому вимоги про визначення позивачці додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, задоволенню не підлягають.
Крім того, згідно свідоцтва про право власності № 385 від 01 квітня 2004 року житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 Біляївського району Одеської області та земельна ділянка за цією ж адресою відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку належали ОСОБА_4 (а.с. 40, 41).
В провадженні суду перебувала цивільна справа № 2-26/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, державного акту на право власності на земельну ділянку, виділення частки в натурі у спільному майні подружжя та визнання права власності на ? частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В ході розгляду справи, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 помер.
ОСОБА_3 є дружиною померлого ОСОБА_5, відповідно до свідоцтва про шлюб (а.с. 69), а тому відповідно до ст.1261 ЦК України вона є спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 26 листопада 2010 року вона звернулася до Біляївської районної державної нотаріальної контори для оформлення права на спадщину після смерті чоловіка, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності на нерухоме майно (а.с. 43).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 05 жовтня 2011 року ОСОБА_3 було залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача - ОСОБА_5 у зв'язку зі смертю останнього.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5 (правонаступник ОСОБА_3В.) було відмовлено у повному обсязі (а.с. 44).
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2013 року (а.с. 45-49) вказане рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 жовтня 2011 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково, а саме: визнане частково недійсним свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 право власності на ? частину вищевказаного житлового будинку за кожним, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виділено у користування земельну ділянку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2014 року вказане рішення апеляційного суду Одеської області залишено без змін, тобто набрало законної сили і на теперішній час не скасоване.
Судом встановлено, що власниками спірного житлового будинку є ОСОБА_4 (третя особа по справі) і ОСОБА_3
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно п.3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.
На момент смерті ОСОБА_5 не набув право власності на частину спірного житлового будинку, так як власником будинку на той час була ОСОБА_4, який належав їй на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок.
ОСОБА_3 була залучена до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_5 відповідно до ст. 37 ЦПК України, заяви про залучення інших осіб, які є спадкоємцями померлого, зокрема від ОСОБА_2, не надходили.
До того ж, рішенням апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2013 року (а.с. 45-49) встановлено, що ОСОБА_3 є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_5, а відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
З урахуванням викладеного суд вважає, що оскільки позивачка не прийняла спадщину після смерті дідуся ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в порядку ст. 1276 ЦК України протягом п»яти місяців з дня смерті матері, а також враховуючи ту обставину, що на час відкриття спадщини ОСОБА_5 не належала ? частина спірного житлового будинку, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч.6 ст. 154 ЦПК України якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 13 травня 2015 року вжиті заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на ? частину житлового будинку, розташованого в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області по вул. Енгальса, 33, але оскільки позовна заява залишена без задоволення, заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 1221, 1222, 1223, 1226, 1261, 1276 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 154, 209, 212-215 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Біляївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, третя особа ОСОБА_4 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину - залишити без задоволення.
Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на ? частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 Біляївського району Одеської області, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3, вжиті ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 13 травня 2015 року - скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Біляївський районний суд.
Суддя Біляївського районного суду
Одеської області: Трушина О.І.