Справа № 495/2935/15-а
13 травня 2015 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючої судді Чебан Н.В.
при секретарі - Ткаченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області адміністративну справу за адміністративним позовом громадської організації «Аврора-888» до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: відділ Держземагенства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач у квітні 2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом громадської організації «Аврора-888» до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за участю третьої особи відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення Приорської сільської ради №661-VI від 24.12.2013 року "Про затвердження орендної плати за використання земельних ділянок на умовах оренди землекористувачами по Приморській сільській раді», та визнання нечинною нормативно-грошової оцінки.В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення прийнято із порушенням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Податкового кодексу України , та регламенту Приморської сільської ради.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх з підстав наведених в позові.
Відповідач, прокурор Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято з додержанням вимог Закону, просили суд залишити позов без розгляду, оскільки адміністративний позов поданий з порушенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ст. 99 КАС України.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином причини неявки суду не відомі.
У відповідності до ст.128 КАС України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, суд вважає за можливо розглянути справу у відсутність не зявившехся осіб за наявними в матеріалах справи доказами.
Ретельно дослідивши матеріали справи, прийнявши до уваги всі надані суду докази, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 грудня 2013 року на позачергової сесії шостого скликання Приморською сільською радою прийнято рішення № 661- VI « Про затвердження орендної плати за використання земельних ділянок на умовах оренди землекористувачами по Приморській сільській раді».
Вказане рішення Приморською сільською радою прийнято з порушенням Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (надалі - Закон №280/97) та Регламенту Приморської сільської ради з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 47 Закону №280/97, постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.
У Регламенті Приморської сільської ради також знайшли своє відображення вимоги законодавства щодо попереднього розгляду постійними комісіями сільських рад питань, що виносяться на розгляд сесії.
Так, в п.4.6.9 Регламенту зазначено, що всі зауваження та висновки постійних комісії передаються ініціаторам розгляду питання денного сесії секретарю ради у дводенний термін з дня їх надходження.
Проте, відповідно до протоколу № 27 від 24 грудня 2013 року, тобто в день проведення сесії, було проведено спільне засідання постійних комісій Приморської сільської ради шостого скликання, з якого вбачається початок засідання - о 10:00 год. та кінець засідання - об 11:00 год. (а.с.21).
Ці обставини свідчать про те, що фактично постійними комісіями попередньо не розглядалося питання про затвердження орендної плати за використання земельних ділянок на умовах оренди землекористувачами по Приморській сільській раді, як того вимагає законодавство та Регламент Приморської сільської ради.
Таким чином, дії Приморської сільської ради при прийнятті рішення № 661- VI від 24 грудня 2013 року «Про затвердження орендної плати за використання земельних ділянок на умовах оренди землекористувачами по Приморській сільській раді» щодо порядку скликання сесії та процедури підготовки питань до розгляду на сесії є такими, що не відповідають положенням вищевказаних вимог Законів України та Регламенту.
Такі дії Приморської сільської ради, які не відповідають положенням вищевказаних вимог Законів України та Регламенту є протиправними.
Протиправні дії Приморської сільської ради призвели до прийняття рішення № 661- VI від 24 грудня 2013 року «Про затвердження орендної плати за використання земельних ділянок на умовах оренди землекористувачами по Приморській сільській раді», яке підлягає скасуванню.
Зазначену думку висловив Верховний Суд України (Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України від 16 червня 2009 року № 09/104).
Крім того, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року при розгляді справи №495/2562/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення Приморської сільської ради №658-VI від 24 грудня 2013 року встановлено, що порядок проведення позачергової сесії шостого скликання Приморською сільською радою 24 грудня 2013 року відбувся з порушення порядку скликання сесії сільської, селищної або міської ради та процедури підготовки питань до розгляду на сесії, оскільки жодна із вимог ст.46 Закону №280/97 та Регламенту Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області не була дотримана, що призвело до прийняття протиправних рішень на зазначеної сесії шостого скликання.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Згідно до ч.1 ст. 72 КАС України преюдиційність поширюється не тільки на осіб, що брали участь у справі, а й на особу, щодо якої відповідними рішеннями встановлено певні обставини, незалежно від того, чи брала вона участь у справі.
Таким чином, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року дії Приморської сільської ради 24 грудня 2013 року щодо порядку скликання сесії та процедури підготовки питань до розгляду на сесії визнано протиправними, що призвело до прийняття протиправних рішень, та у відповідності до статті 72 КАС України це є обставиною, яка не підлягає доказуванню.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Отже, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення Приморською сільською радою не було дотримано вимог Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР та Регламенту Приморської сільської ради.
Що стосується позовних вимог про визнання нечинною нормативно-грошової оцінки, витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку, такі не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» вказано, що нормативно грошова оцінка земельних ділянок провадиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Відповідно до ч.1, 2 статті 20 «Про оцінку земель» за результатами нормативно грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативно грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюється як витяг з технічної документації з нормативно грошової оцінки земель.
Тобто, нормативно-грошова оцінка, витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку є лише технічною документацією земельної ділянки, яка проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Відтак визнати нечинним або недійсним можливо правовстановлюючий документ, з яким законодавець зв'язує виникнення, змінення та припинення прав та обов'язків.
Витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку та сама грошова оцінка землі не є правовстановлюючим документом, а лише технічною характеристикою окремої земельної ділянки.
Діючим КАС України не передбачено можливість визнавати недійсною технічну документацію на землю.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання нечинною нормативно-грошової оцінки, витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку задоволенню не підлягають, оскільки нормативно-грошова оцінка, витяг з технічної документації не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України.
Щодо клопотання Приморської сільської ради та Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури про залишення позову без розгляду, оскільки адміністративний позов поданий з порушенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених ст. 99 КАС України, суд приходить до наступного.
У відповідності до ч.1,2. статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач в своєму позові стверджує, що про порушення свого права йому стало відомо 11 грудня 2014 року під час ухвалення Одеським апеляційним адміністративним судом постанови по справі №495/2562/14а, а отже строк звернення до суду ним не пропущений.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, оскільки судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення «Про затвердження орендної плати за використання земельних ділянок на умовах оренди землекористувачами по Приморській сільській раді», Приморською сільською радою було порушено низки Законів України, а отже позивач був позбавлений можливості дізнатися про порушення свого права вчасно.
Судом також звертається увага на те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Суд наголошує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
У рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Зважаючи на все вищевикладене , а також враховуючи обставини справи суд вважає, що в даному випадку, позивач звернувся до суду в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС, зокрема протягом шестимісячного строку з дня коли йому стало відомо про порушення свого права, таким чином, факту пропущення строку звернення з позовом до суду не встановлено.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставиии, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 7,9 ,10,11, 14, 69, 71, 99, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов громадської організації «Аврора-888» до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: відділ Держземагенства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.
Визнати дії Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області при прийнятті рішення №661-VI від 24 грудня 2013 року «Про затвердження орендної плати за використання земельних ділянок на умовах оренди землекористувачами по Приморській сільській раді» - протиправними.
Скасувати рішення №661-VI від 24 грудня 2013 року «Про затвердження орендної плати за використання земельних ділянок на умовах оренди землекористувачами по Приморській сільській раді»
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили через десять днів з моменту її проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Н.В.Чебан