Справа № 495/2447/15-ц
Ухвала
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
13 травня 2015 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.
за участю представників сторін:
- від скаржника - ОСОБА_1 (довіреність № 21 від 14.01.2015 року)
- від ВДВС - Булгарова Л.В. (довіреність № 03-26120 від 24.07.2014 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському скаргу ОСОБА_3 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області
10.04.2015 року ОСОБА_3 (далі по тексту - заявник) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зі скаргою на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області (а.с.1-2).
Так, заявник просив суд:
- визнати недійсним та скасувати Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежилої будівлі з офісними приміщеннями загальною площею 87,3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виконаний товарною біржею «ПРОФІ-Т» в особі оцінщика ОСОБА_4.
- визнати недійсною та скасувати Рецензію від 26.01.2015р.на Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежилої будівлі з офісними приміщеннями загальною площею 87,3 кв. м. літ. «Д», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Такі вимоги скаржника мотивовані тим, що звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежилої будівлі з офісними приміщеннями загальною площею 87,3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та Рецензія від 26.01.2015 року на цей звіт є необ'єктивними, незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник заявника - ОСОБА_1, вимоги ОСОБА_3 підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник Б-Дністровського ВДВС МУЮ - Булгарова Л.В., в судовому засіданні проти задоволення вимог ОСОБА_3 не заперечувала, вирішення даного питання залишила на розсуд суду.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст.383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно із ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ в порядку передбаченому законом.
Статтею 385 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, в провадженні відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області на примусовому виконанні знаходяться виконавчий лист № 755/10270/14-ц, виданий 08.10.2014 Дніпровським районним судом м. Києва та ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.11.2011 по справі № 2-788/11 про стягнення боргу з ОСОБА_3 (а.с.3).
02.12.2014 року на адресу Відділу надійшов Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості описаного та арештованого нерухомого майна - нежилої будівлі з офісними приміщеннями (загальна площа 87,3 кв.м.) літ. «Д», належного ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальна вартість якого згідно оцінки, становить 525054 гривень чи 34666 доларів США, виконаного товарною біржею «ПРОФІ-Т» (код за ЄДРПОУ 33660036) в особі оцінщика ОСОБА_4 (а.с.4-8).
12.01.2015 року ОСОБА_3 ознайомився із Звітом, з положеннями якого він не згодний та заперечує проти нього, тому що оцінена частка майна не визначена та не розрахована належним чином.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
14.01.2015 року на адресу Відділу надійшла заява боржника про призначення рецензування вищевказаного звіту.
23.01.2015 року Відділом призначено рецензування вищевказаного звіту за рахунок боржника.
30.03.2015 року до Відділу від оцінювача ОСОБА_5 надійшла рецензія на звіт про оцінку ринкової вартості майна боржника від 27.01.2015 року, згідно якої звіт про оцінку ринкової вартості майна: нежитлової будівлі офісних приміщень загальною площею 87,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, має незначні недоліки та в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, тому може бути використаний за вказаною у звіті метою.
Відповідно до ч.4 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Повідомлення (лист від 01.04.2015 року № 03-14-12013) про надходження до Відділу рецензії, разом з копією рецензії на 3-х аркушах ОСОБА_3 отримав 02.04.2015 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_3 посилається на наступні обставини.
По-перше, заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04.09.2006 року та додатковим рішенням від 12.10.2006 року у справі № 2-4464 за відповідачем визнано право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
31.10.2006 року на підставі наведених вище судових рішень реєстратором КП «Білгород-Дністровське БТІ» за відповідачем було зареєстровано право власності на будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.10.2006 за № 12345051 (а.с.11).
На зворотній стороні зазначених вище судових рішень є відмітка приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Рязанцевої О.Ю. про те, що 12.05.2009 року відповідач на підставі договору дарування, посвідченого нотаріально за реєстровим номером 792, подарував 18/100 частин будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_7 (а.с. 12-13 об).
Отже на цей час ОСОБА_3 є власником 82/100 частин будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, а власником інших 18/100 частин цього майна є ОСОБА_7
Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), а частиною 2 цієї ж статті встановлено, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю, а відповідно до ч. 1 ст. 358 цього ж Кодексу, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, тобто спільно.
Відповідно до ст.366 ЦК України, яка визначає порядок звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності, кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Виходячи зі змісту цих норми можна дійти висновку про те, що обов'язковою умовою для можливості звернення стягнення на частку боржника у майні, що є у спільній частковій власності, є виділ його частки зі спільного майна в натурі, а отже проведення оцінки і рецензування звіту про оцінку рівно як і примусове відчуження майна боржника не могли та, відповідно, не можуть відбутися без попереднього виділу частки боржника в натурі.
По-друге, у січні 2015 року, на замовлення ОСОБА_3, техніком з інвентаризації нерухомого майна (реєстраційний номер 1570) ОСОБА_8 було проведено технічну інвентаризацію та складено технічний паспорт на нежитлову будівлю літ. «Д» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
Так, згідно з матеріалами технічного паспорту прибудова літ. «д», 2009 року побудови, надбудова «д1», 2009 року побудови, які з-поміж іншого входять до складу нежитлової будівлі літ. «Д» є самочинним будівництвом.
Але, під час проведення оцінки не було взято до у ваги те, що згідно з нормами цивільного законодавства, об'єкти самочинного будівництва виключаються з цивільного обороту, з огляду на те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України).
Також, за даними технічного паспорту, до складу будівлі літ. «Д» входить 15 приміщень, а оцінку проведено тільки з урахуванням чотирьох з них і без відповідного обґрунтування з посиланням на відповідні документи, виділення саме цих чотирьох приміщень, що вказує на необ'єктивність та незаконність такої оцінки та рецензії на звіт про оцінку.
По-третє, як єдине джерело інформації щодо цін, застосованих в звіті про оцінку, оцінщиком було використано об'яви з сайту http://olx.ua/. Будь-які інші джерела не були враховані взагалі.
По-четверте, відповідно до п.15 Національного Стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. У даному випадку не було обрано жодного об'єкта, який був фактично проданий. Порівнювалися тільки пропозиції. У висновку не наведено жодного аргументу чи підстави такого однобічного підходу.
По-п'яте, враховуючи нестабільну ситуацію на ринку нерухомості, значні коливання цін на нерухомість в м. Білгород-Дністровський, а також значні коливання іноземної валюти по відношенні до гривні взагалі вважаю, що зазначена оцінка взагалі не може об'єктивно відтворювати вартість майна, що оцінювалося.
Заявник стверджує, що такі невідповідності призвели до необ'єктивної та однобічної оцінки, що в свою чергу призводить до порушення його майнових прав та інтересів.
Відповідно до ст. 19. ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
В силу ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
У справі Bellet у. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Згідно з положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
Згідно ст.31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності зобов'язані: дотримуватись під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна, забезпечувати об'єктивність оцінки майна, повідомляти замовника про неможливість проведення об'єктивної оцінки у зв'язку з виникненням обставин, які цьому перешкоджають, забезпечувати збереження документів, які отримані під час проведення оцінки від замовника та інших осіб, забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої під час виконання оцінки майна, відповідно до закону, виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством.
Згідно ст.33 даного Закону, спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Як роз'яснено в п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справа від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», вимоги сторони виконавчого провадження в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, але не у позовному порядку, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VІІ ЦПК.
Відповідно до ч.1 ст.82 Закону, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Згідно із ст.387 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи скаржника.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про законність, обґрунтованість та правомірність викладених ОСОБА_3 у скарзі вимог про скасування та визнання недійсними Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості нежилої будівлі з офісними приміщеннями загальною площею 87,3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та Рецензію від 26.01.2015 року на цей звіт, у зв'язку з чим така скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 58, 62-63, 82 Закону України «Про виконавче провадження», п.24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», ст.ст. 3, 10, 57-60, 197, 209-210, 383-389 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Скаргу ОСОБА_3 на рішення державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежилої будівлі з офісними приміщеннями загальною площею 87,3 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виконаний товарною біржею «ПРОФІ-Т» в особі оцінщика ОСОБА_4.
Визнати недійсною та скасувати Рецензію від 26.01.2015р.на Звіт про незалежну оцінку ринкової вартості нежилої будівлі з офісними приміщеннями загальною площею 87,3 кв. м. літ. «Д», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Суддя В.В. Мишко