Справа №489/7166/14-ц 14.04.2015 14.04.2015 14.04.2015
Провадження №22-ц/784/1003/15
Головуючий у першій інстанції: Спінчевська Н.А. Доповідач у апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
Іменем України
14 квітня 2015 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,
при секретарі судового засідання - Богуславській О.М.,
за участю особи, яка не приймала участі у справі - ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2014 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( далі Ленінський відділ ДВС ММУЮ), товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП»( далі - ТОВ «УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП»), ОСОБА_6, публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» ( далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») про визнання правочину недійсним,
У жовтні 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Ленінського відділу ДВС ММУЮ, ТОВ «УКРСПЕЦТОРГ ГРУПП», ОСОБА_6, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання правочину недійсним.
Одночасно з позовом представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну відповідачеві ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2014 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, особу, яка не приймала участі у справі та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1,3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Позов забезпечується, крім іншого, шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб( п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України)
Частиною 3 ст.152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з роз'ясненнями, даними в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд, задовольняючи заяву представника позивача про забезпечення позову, вірно виходив з того, що неприйняття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення в майбутньому виконання рішення суду.
Однак, наклавши арешт на спірну квартиру не перевірив чи знаходиться спірне майно у власності відповідача.
Як вбачається із позовної заяви, належна на праві власності ОСОБА_7 квартира АДРЕСА_1 була продана з прилюдних торгів ОСОБА_6
17 грудня 2013 року йому видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
Між тим, згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на час постановлення оскаржуваної ухвали, власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 07 листопада 2014 року є ОСОБА_3, тобто інша особа, яка до участі в справі залучена не була та позовні вимоги до неї не заявлялися.
Оскільки, при вирішенні питання про накладення арешту на спірне майно, суд не перевірив, чи належить воно відповідачеві, тоді як це має суттєве значення для вирішення питання про можливість вжиття заходів забезпечення позову, та не з'ясував, чи не порушує прийнятий судом вид права і інтереси інших осіб, які не залучені до участі у справі, а тому безпідставно наклав арешт на квартиру, яка належить іншій особі.
З урахуванням викладеного та положень пункту 3 ст. 312 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а заява щодо застосування заходів забезпечення позову - поверненню до суду для нового розгляду.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2014 року скасувати, а заяву про забезпечення позову представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 передати на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: