Справа №477/2128/14-к 18.05.2015 18.05.2015 18.05.2015
18 травня 2015 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12014150230000630 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 січня 2015 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перемога Баштанського району Миколаївської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
За участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5
Обвинувачений ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати , закрити кримінальне провадження.
Провадження № 11-кп/784/235/15 Головуючий першої інстанції: ОСОБА_8
Категорія: ч.1 ст.122 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1 .
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України та призначено покарання - 2 роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_5 зобов'язано: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн..
На обґрунтування своїх вимог обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі посилається на неповноту досудового та судового слідства. Заперечує свою вину в інкримінованому злочині. Пояснює, що 17.07.2014р., повертаючись з роботи, побачив потерпілого ОСОБА_10 , який висловлював образи на адресу його родини. На його вимогу заспокоїтися, ОСОБА_10 не реагував, продовжив нецензурно висловлюватися, тому він застосував до ОСОБА_10 фізичну силу. Наполягає, що потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому кісті під час побиття його сина ОСОБА_11 . Зауважує, що моменту спричинення тілесного ушкодження не встановлено, висновком експерта встановлено лише приблизний проміжок часу. Вважає, що заява ОСОБА_9 не може бути прийнята як доказ, оскільки на місці події її не було. Вказує, що свідки по справі підтвердили лише факт конфлікту між ним та потерпілим. Стверджує, що в суді не був допитаний свідок ОСОБА_12 , якому зі слів потерпілого ОСОБА_10 відомо, що останній отримав тілесні ушкодження від нанесення ним удару його сину ОСОБА_13 в область щелепи, тобто до того, як у потерпілого стався конфлікт з ним - ОСОБА_5 ..
Судом 1-ої інстанції встановлено, що 17.07.2014р. близько 18год. 30хв. між гр. ОСОБА_5 та неповнолітнім ОСОБА_10 виник словесний конфлікт, що відбувався на АДРЕСА_2 . Під час сварки ОСОБА_5 , бажаючи спричинити тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_10 , усвідомлюючи свою перевагу у зрості, вазі та силі над неповнолітнім, наніс йому один удар правою долонею по потилиці, від чого той впав на землю на правий бік. Після цього ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, наніс потерпілому декілька ударів ногою по спині та правій руці в області кісті, якою останній закривав обличчя від ударів, чим спричинив йому субкапітальний перелом п'ятої п'ясної кістки правої кісті з кутовим зміщенням, який відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що потягло тривалий розлад здоров'я, а також забій поперекового відділу хребта.
Дії ОСОБА_5 судом 1-ої інстанції кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених в ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_5 на підтримку своєї апеляційної скарги, прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив вирок залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, допитавши судово - медичного експерта ОСОБА_14 та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину за зазначених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах й викладених у вироку доказах.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про те, що він не спричиняв потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження, детально досліджувались судом 1-ої інстанції і спростовані наведеними у вироку доказами.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, не визнав. Не заперечуючи факту нанесення ударів ОСОБА_10 , заперечував спричинення йому перелому кісті руки. Вважав, що цей перелом потерпілій отримав під час бійки в той же день з його сином ОСОБА_15 . Крім того, поясняв, що неповнолітній потерпілий ОСОБА_10 ображав його сім'ю, висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою. Тому він ( ОСОБА_5 ) вдарив ОСОБА_10 рукою по потилиці, від удару останній впав на землю, злякався та став просити, щоб його не били. Він ( ОСОБА_5 ) же декілька разів ударив його ногою по сідницями та спині, але ударів по обличчю та рукам не наносив.
Проте, винуватість ОСОБА_5 в спричиненні неповнолітньому потерпілому ОСОБА_10 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження підтверджується дослідженими в суді доказами, в тому числі:
показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який в судовому засіданні пояснив, що в той день між ним та його однолітком ОСОБА_15 виникла бійка, після якої батько останнього - ОСОБА_5 на вулиці побив його ( ОСОБА_10 ). Спочатку ОСОБА_5 ударив його рукою по потилиці, від чого він впав на землю на правий бік, а потім ОСОБА_5 наніс йому декілька ударів ногою по спині та по кісті руки, якою він прикривав обличчя. Після цього рука в нього розпухла. Коли він звернувся до лікарні, було встановлено, що в нього перелом правої кісті.
Як вбачається, аналогічні показання про обставини отримання тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_10 давав в ході досудового розслідування. Так, при проведенні з ним слідчого експерименту 26.08.2014р. він розказав та показав механізм нанесення йому ОСОБА_5 ударів, в тому числі по кісті правої руки, якою він закривав обличчя, коли від удару ОСОБА_5 впав на землю, а останній став наносити йому удари ногою (а. с. 30 - 34).
Показання потерпілого про те, що саме обвинувачений ОСОБА_5 спричинив йому тілесні ушкодження узгоджуються з показаннями свідків: ОСОБА_16 , з яких вбачається, що увечері 17.07.2014р. він проходив по АДРЕСА_2 , де поблизу будинку ОСОБА_5 побачив, як той бив неповнолітнього ОСОБА_10 . Спочатку ОСОБА_5 ударив потерпілого рукою по голові, а після того, як той впав, декілька раз вдарив його ногою по тулубу. Під час ударів ОСОБА_10 прикривався руками. Коли він ( ОСОБА_16 ) підійшов до них, забрав потерпілого та повів додому, то останній став скаржитися на біль у правій руці, яка почала розпухати;
ОСОБА_17 , який пояснив, що був свідком сварки між ОСОБА_5 та неповнолітнім сусідом ОСОБА_18 , під час якої останній впав на землю, а ОСОБА_5 декілька разів ударив його ногою. В цей час ОСОБА_19 прикривав руками обличчя від ударів.
Таким чином, наведені вище показання потерпілого та свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про його невинуватість у спричиненні тілесних ушкоджень потерпілому.
Показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_11 та ОСОБА_21 , які підтвердили факт сварки між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , під час якої ОСОБА_5 декілька раз наніс останньому удари ногою по тулубу, коли той лежав на землі, також не спростовують висунутого ОСОБА_5 обвинувачення.
Як вбачається з висновку експерта №209 від 31.07.2014р., у неповнолітнього ОСОБА_10 мали місце тілесні ушкодження у вигляді субкапітального перелому п'ятої п'ясної кістки правої кісті з кутовим зміщенням, забій поперекового відділу хребта. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупих твердих предметів, за механізмом удару, можливо, в строк, зазначений в постанові. За даними представлених медичних документів конкретно визначити механізм утворення перелому не представляється можливим, проте, не виключено утворення даного ушкодження, в тому числі, і при одноразовому падінні з висоти власного зросту, як з прискоренням, так і без нього. Не виключено утворення ушкодження у вигляді перелому п'ясної кістки як при нанесенні йому ударів руками, ногами тощо, так і при нанесенні удару (ударів) самим потерпілим. В момент нанесення тілесних ушкоджень потерпілий міг знаходитися у вертикальному положенні як обличчям, так і спиною до нападаючого. За ступенем тяжкості тілесні ушкодження у вигляді субкапітального перелому п'ятої п'ясної кістки правої кісті відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликають тривалий розлад здоров'я, інші ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 29).
Допитаний в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_14 , який проводив зазначену експертизу, свій висновок підтвердив, показав що при нанесенні такого ушкодження, як перелом п'ясної кістки кісті, потерпілий, як правило, відчуває різкий біль в місці перелому. При переломі зі зміщенням ушкоджуються оточуючі м'які тканини, тому в області перелому протягом 5-10 хвилин, з моменту спричиненні даного тілесного ушкодження, утворюється набряк. Набряк представляє собою почервоніння оточуючих м'яких тканин, наростання в об'ємі в області цієї ділянки та синьо-багровий синець всередині м'яких тканин. Набряк наростає і дії даною рукою неможливі, оскільки при будь-якому русі, навіть пальцем, потерпілий міг відчувати сильний різкий біль. Можливість здійснювати будь-які дії кістю даної руки виключена, в тому числі різкі рухи та утримання будь-яких предметів. Навіть при опусканні або піднятті руки потерпілий би відчував сильний біль. Він міг ходити, з'ясовувати стосунки, але не міг виконувати будь-які дії кістю правої руки.
По представленим на експертизу медичним документам визначити конкретний механізм спричинення тілесного ушкодження у вигляді перелому п'ятої п'ясної кістки не представляється можливим. Проте, не виключається, що таке ушкодження могло утворитися як при вертикальному, так і при горизонтальному положенні потерпілого та за обставин, на які вказує потерпілий, тобто при ударі по кісті ногою, коли він нею прикривав обличчя. Якщо медична допомога не була надана, то біль та набряк наростають. Коли наростає набряк, потерпілий відчуває розпирання м'яких тканин, біль зростає. Спричинення тілесних ушкоджень, зазначених в медичних документах, наданих на експертизу, можливо не менше, ніж від двох ударних дій, оскільки вони розташовані в різних місцях: поперековій області та на правій руці, та можливе за обставин зазначених потерпілим.
Таким чином, висновки судово - медичного експерта не виключають можливості отримання потерпілим ОСОБА_10 тілесних ушкоджень за обставин, викладених у формулюванні обвинувачення.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження за інших обставин голослівні та не мають об'єктивного підтвердження. При цьому суд апеляційної інстанції критично ставиться на його посилання на інших осіб, яким нібито зі слів потерпілого відомо, що він пошкодив кість руки при нанесенні удару ОСОБА_13 . Оскільки, це суперечить показанням потерпілого та допитаних в суді свідків, а також висновкам допитаного судово -медичного експерта про те, що симптоми перелому виявляються через 5-10 хвилин після спричинення тілесного ушкодження, а саме: сильний різкий біль, набряк та синець. За встановлених обставин правильним є висновок, що потерпілий отримав тілесні ушкодження під час сварки з ОСОБА_5 , а не за годину до цього, як вказує обвинувачений.
Надані обвинуваченим на підтвердження своїх доводів виписка з медичної картки ОСОБА_22 та копія ухвали Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03.12.2014р., за якою ОСОБА_10 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, і до нього були застосовані заходи виховного характеру, не спростовують того, що тілесні ушкодження ОСОБА_10 спричинив ОСОБА_5 ..
Крім того, твердження ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_10 отримав перелом під час бійки з ОСОБА_15 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_16 , згідно яких саме після нанесених ОСОБА_5 ударів ОСОБА_10 , останній почав скаржитися на біль в руці та в нього почала розпухати кість правої руки. Суд 1-ої інстанції правильно поставився до показань свідка ОСОБА_16 , як до таких, що відповідають дійсності та надані неупередженою особою. Його показання узгоджуються з показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_17 , а також з висновком судово - медичного експерта.
Показання свідків ОСОБА_21 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_20 і ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_5 не наносив удари ногою по руці ОСОБА_10 , суд 1-ої інстанції оцінив критично, оскільки їх показання непослідовні та сильно різняться між собою, в тому числі про те, на який бік та яким чином впав потерпілий, як він прикривався руками тощо. Їх показання суперечать показанням свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_16 .. До того ж ОСОБА_21 та її неповнолітні діти є родичами обвинуваченого. А тому у суду були підстави поставитися до їх показань критично.
Апеляційний суд вважає, що усі обставини справи досліджені судом 1-ої інстанції всебічно, повно й об'єктивно, зібрані докази належно оцінені в їх сукупності і дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених в ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405,407,532 КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 26 січня 2015 року відносно ОСОБА_5 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуюча
Судді: