Справа №484/189/15-к 19.05.2015 19.05.2015 19.05.2015
провадження № 11-кп/784/332/15 Головуючий у 1-й інстанції:
Категорія: ч.1 ст.185 КК України ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду:
ОСОБА_2
19 травня 2015 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.04.2015 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Катеринка, Первомайського району, Миколаївської області, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор: ОСОБА_8
захисник: ОСОБА_6
Короткий зміст вимог апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання з його пом'якшенням, та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Штраф призначити з розстрочкою його виплати.
Короткий зміст судового рішення суду 1-ї інстанції:
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.
Постановлено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 662 гривні та моральної - 1 000 гривень.
Узагальненні доводи апеляційної скарги:
Не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинувачений ОСОБА_7 , захисник вважає призначене судом покарання занадто суворим та несправедливим, посилаючись на те, що суд призначаючи покарання не врахував ряд пом'якшуючих обставин, а саме те, що обвинувачений вперше вчинив кримінальне правопорушення; частково визнав свою вину; позитивно характеризується за місцем проживання; має похилий вік о та в зв'язку з цим,поганий стан здоров'я. Таким чином, враховуючи пом'якшуючі обставини вважає, що є можливість призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_7 не пов'язане з його ізоляцією від суспільства.
Узагальнена позиція інших учасників судового провадження:
В своїх запереченнях прокурор зазначає, що вирок суду першої інстанції повністю відповідає вимогам законодавства, зокрема, судом дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано вірно, вина повністю доведена. Що стосується призначеного покарання, то судом першої інстанції повністю враховані всі характеризуючі дані особи обвинуваченого, його матеріальний стан, що єдиним засобом для існування є пенсія. З урахуванням викладеного прокурор вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу є недоцільним, тому просить апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом 1-ї інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що в середині серпня місяця 2014 року (точної дати слідством не встановлено), ОСОБА_7 маючи право доступу до належного йому підвального приміщення в середині підвального приміщення загального користування, розташованого під будинком за адресою: АДРЕСА_2 , зайшов до зазначеного приміщення з метою взяти продукти харчування та побачив, що двері іншої кімнати підвального приміщення належного ОСОБА_10 відчинені, а на підлозі в коридорі лежать рибальські чоботи, ящик з приладдям для зимової риболовлі, чоботи хімічного захисту, ватні штани та легкий захисний костюм «Л1». В цей момент ОСОБА_7 вирішив скористатись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, переслідуючи корисливу мету на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав вказані речі, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому на загальну суму 1 012 гривень. В подальшому ОСОБА_7 залишив вказане підвальне приміщення і розпорядився викраденим на власний розсуд.
Обставини справи встановленні апеляційним судом:
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 , в підтримання вимог своєї апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, за обставин, викладених у вироку суду, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині ніким з учасників процесу не оскаржувались.
Що стосується призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , то хоча суд першої інстанції послався на те, що враховує всі обставини справи та данні, що характеризують особу обвинуваченого, однак не в повній мірі надав їм відповідну оцінку, внаслідок чого призначене йому покарання за своїм видом є явно несправедливим через його суворість, що свідчить про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Метою призначення покарання є виправлення обвинуваченого, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для попередження вчинення нових злочинів, як засудженими так і іншими особами. Незважаючи на альтернативність покарань, передбачених санкцією ст. 185 ч.1 КК України, якою передбачені менш суворі покарання ніж арешт, суд не зазначив будь-яких підстав про неможливість їх призначення.
З урахуванням положень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, судам належить обговорювати питання про призначення менш сурового покарання особам, які вперше вчинили злочини; неповнолітнім; жінкам, які на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності; інвалідам; особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому; активно сприяли розкриттю злочину; відшкодували завдані збитки, тощо.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував вказаних вимог Постанови Пленуму ВСУ і в недостатній мірі врахував дані щодо особи обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.п.48); позитивно характеризується за місцем свого проживання (а.п.45); має похилий вік, який складає 72 роки (а.п.49) та негативний стан його здоров'я. Вказані обставини, з урахуванням невеликої тяжкості скоєного ОСОБА_7 злочину, дають підстави для призначення йому найменш суворого покарання, передбаченою санкцією ст.185 ч.1 КК України.
Одночасно, змінюючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання з арешту на штраф, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне та у відповідності до вимог ч.4 ст.53 КК України, з урахуванням майнового стану обвинуваченого, який отримує невелику пенсію, надати йому розстрочку виплати штрафу певними частинами при цьому встановивши щомісячний розмір цих виплат.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 квітня 2015 року відносно ОСОБА_7 , визнаного винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, в частині призначеного покарання - змінити, пом'якшивши його.
Призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.
На підставі ст. 53 ч.4 КК України розстрочити виплату штрафу певними частинами , а саме у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) гривень кожного місяця, до повного його сплати.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її оголошення.
Головуючий:
Судді: