33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
14 травня 2015 р. Справа № 918/326/15
Господарський суд Рівненської області у складі Судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення в сумі 3 978 грн. 18 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: Прохорович О.М.
від відповідача: не з'явився
Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводів з підстав визначених статтею 20 ГПК України не заявлено.
Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення в сумі 3978 грн. 18 коп., з яких: 3593,16 грн. сума основного боргу, 211,37 грн. пеня, 158,15 грн. збитки від інфляції, 15,50 грн. 3% річних.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії від 17 червня 2004 року №186 в частині оплати наданих послуг.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовну заяву. Відповідач відзиву по суті позову не подав, повторно участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив.
До господарського суду повернулися ухвали суду про відкладення розгляду справи від 15 квітня 2015 року та 28 квітня 2015 року, які направлялась на адресу відповідача, вказану в позовній заяві - Рівненська обл., АДРЕСА_1 з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Відповідача є м. Кузнецовськ, АДРЕСА_1.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17 червня 2004 року між Кузнецовським міським комунальним підприємством (надалі - позивач, підприємство) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі відповідач, споживач) було укладено договір №186 на постачання теплової енергії (договір), відповідно до предмету якого підприємство зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію в гарячій воді, а споживач, у свою чергу, зобов'язується оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1. договору).
Згідно з пунктом 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку і розрахунковим способом згідно Додатку №1.
Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа кожного місяця. За відсутності приладів обліку або виходів його з ладу, кількість теплової енергії відпущена споживачу визначається енергопостачальником, як виняток, розрахунковим способом (пункти 5.3, 5.5 договору).
Пунктом 5.4. договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін не може бути змінена в односторонньому порядку.
Відповідно до пункту 6.3. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі, по поданих енергопостачальником розрахунках вартості, відповідно до спожитих обємів та встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3-дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця. ( пункти 6.4., 6.5 договору).
Пунктом 5.7. договору передбачено, що у платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. При наявності боргу за спожиту теплову енергію кошти, що надходять, зараховуються в погашення боргу за теплову енергію, спожиту в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.
Згідно з підпунктом 3.2.2. пункту 3.2. договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.
Усупереч наведеному, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 3 593 грн. 16 коп.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Відповідно до частини 7 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У силу вимог частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 40 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно з пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України, частини 6 статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з наявними в матеріалах справи рахунками за послуги теплопостачання та банківськими виписками, станом на час розгляду справи неоплаченими згідно з умовами договору є послуги з теплопостачання на загальну суму 3 593,16 грн. за період з жовтня 2014 року по лютий 2015 року, доказів сплати вказаної заборгованості відповідач суду не надав.
На підставі вище викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 3 593,16 грн підлягають задоволенню.
Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 211,37 грн., 15,50 грн. 3% річних та 158,15 грн. інфляційних.
Підпунктом 7.2.2. пункту 7.2. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, споживач сплачує пеню в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, яку позивачем було нараховано відповідно до ст. 3 Закону України №543/96-ВР від 22.11.96р.
Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина 1 статті 216 ГК України).
У силу вимог частин 1, 2 статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 211,37 грн. ( за період з 26.11.2014 по 23.03.2015 року на суму 62.44, за період з 26.12.2014 по 23.03.2015 року на суму 63,39 грн, за період з 26.01.2015 р. по 23.03.2015р на суму 51,35 грн., за період з 26.02.2015 р. по 23.03.2015 р на суму 34,19 грн. ), 15,50 грн. 3% річних ( за період з жовтня 2014 року по січень 2015 року) та 158,15 грн. інфляційних втрат ( за період з жовтня 2014 по грудень 2014 року), є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, враховуючи, що позивач довів наявність заборгованості з надання послуг по теплопостачанню, а відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (34400, Рівненська обл., АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська обл., м. Кузнецовськ, Майдан Незалежності, 2 код 30536302) 3 593 грн. 16 коп. (три тисячі п'ятсот дев'яносто три грн. 16 коп.) основного боргу, 211 грн.37 коп. (двісті одинадцять грн. 37 коп.) пені, 158 грн. 15 коп. (сто п'ятдесят вісім грн. 15 коп.) інфляційних збитків, 15 грн. 50 коп. (п'ятнадцять грн. 50 коп) 3% річних та 1827 грн. 00 коп. (тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп. ) судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 15 травня 2015 року.
Суддя Марач В.В.